У сюжеті ютуб-каналу "Український свідок" Павло Вишебаба розповів, що наразі воює у складі 68 ОЄБр (Окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша). Він зв'язківець: працює у виїзній групі, яка перепрошиває ретранслятори, підсилюючи сигнал. Усе для того, щоб бійці на різних позиціях могли спілкуватися одне з одним. Такі "рейди" Павло та його група проводять кожні 2 – 3 дні.
Це цікаво Росія "знищила" 16 армій НАТО, але є нюанс: з чим можна порівняти 200 тисяч втрат ворога
З чого для нього почалася війна
Для Павла війна почалася з окупації його рідного Краматорська. Чоловік почав спілкуватись українською.
Росіяни заходили у Краматорськ з гаслами про "одну мову – один народ". Я зрозумів, що треба забрати цей аргумент у ворога та перейшов на українську,
– наголосив він.
Павло Вишебаба розповів, що до військкомату пішов одразу після початку повномасштабного вторгнення. Раніше він не міг цього зробити через обмежену придатність: у вуличних боях Революції Гідності Павло осліп на одне око.
Павло збирає гроші на ЗСУ
Під час своїх концертів Вишебаба збирає гроші на ЗСУ. Останній тур приніс його бригаді 4 мільйони гривень донатів – на антидронові рушниці, "Мавіки", автомобільні рації тощо.
Щойно я призвався, то налаштувався на довге протистояння. Це війна ресурсів, і чим краще ми будемо забезпечені, тим більше життів збережемо. А що може бути приємніше за монетизацію своєї творчості у збереження життів?
– зауважив Павло.
Павло Вишебаба розповів про свій шлях на війні проти Росії: дивіться відео
Один з найвідоміших віршів поета – "Доньці" – починається зі слів: "Тільки не пиши мені про війну". Павло розповів, як створив цю поезію: "Коли моя п'ятирічна дочка навчилась писати, я попросив її написати мені листа від руки. На перший лист в її житті я відповів віршем, написав його хвилин за двадцять. Так він і з'явився".
Вишебаба – військовий чи поет
Павлу часто пишуть в коментарях, щоб він нарешті визначився: поет він, чи таки військовий.
Тут не треба визначатись. Я не хочу, щоб піксель та мультикам вростали в нашу шкіру. Я хочу, аби під формою кожного з нас залишалась особистість,
– наголошує він.
Також поет прочитав журналістам проєкту один зі своїх недавніх віршів. Його він написав у річницю повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2023 року.
"Пташка"
Тільки гуркіт тікатиме по степах.
Струменіє крізь пил променева стяжка,
і на спину до кожного, хто упав,
прилітає пташка.
Її пісня то наскрізний крик "Вставай!",
то симфонія люті, то свист снодійний.
І мені, моя пташко, співай, співай
про луну надії.
Огортай своїм голосом кожен шрам
на утомленім тілі. Напийся гнівом.
Якщо вічна душа, я їй жити дам
у твоєму співі.
Моя пташко, ти геть не як сталь тривка,
і крило перебите, і пір'я здерте,
та якщо ми не встанемо, не змовкай,
здобувай безсмертя.
Ці степи будуть спалені ще не раз
і бетон розлетиться над ними пилом.
Від усього лишаться пісні про нас,
дай їм, пташко, крила.
Звідси гуркіт тікатиме, та не ми,
хай лунає багатоголоса кода.
Моя пташко, лети, нехай слухає світ німий,
як звучить свобода.