Реткліфф привіз Путіну чорну мітку: справжній адресат сигналу США може бути зовсім не в Москві
Таємний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви навряд чи був звичайною дипломатичною поїздкою. Для цього у Дональда Трампа є Віткофф та інші переговорники. Коли ж до Росії особисто летить керівник американської розвідки, причому фактично без анонсів і пояснень, це означає, що розмова може бути зовсім іншого рівня.
І я думаю, що Реткліфф привіз росіянам своєрідну "чорну мітку". Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Ми не знаємо і, можливо, ще довго не дізнаємося, що саме лежало в його папці. Але американська преса вже дає дуже важливу підказку.
США можуть знати, що задумав Путін
The Wall Street Journal пише, що американська розвідка отримала інформацію про ранню підготовку Росії до можливої нової мобілізації. Причому йдеться не просто про чутки. Росіяни відпрацьовують цілком практичні речі: як розміщувати, годувати й озброювати мобілізованих.
Такі заходи відбуваються у різних регіонах Росії, зокрема в Калінінградській області. А Калінінград – це вже зовсім інша історія. Це російський анклав між країнами НАТО, поруч із Сувальським коридором.
І паралельно американська розвідка бачить ознаки того, що Москва може готуватися перевіряти рішучість НАТО.
Тому поява в Москві не Віткоффа, не дипломата, а саме директора ЦРУ, може означати дуже просту річ: американці приїхали показати росіянам, що вони знають значно більше, ніж Москва хотіла б їм показати. Умовно кажучи: ми знаємо, що ви плануєте. Ми знаємо, де ви це готуєте. І краще вам цього не робити.
Саме так одну з можливих цілей поїздки описує колишня високопосадовиця американської розвідки Бет Саннер. І ось тут починається найцікавіше.
Що міг привезти директор ЦРУ?
Коли зустрічаються керівники спецслужб, вони не обов'язково привозять один одному "компромат" у тому сенсі, як ми звикли це слово розуміти. Це можуть бути розвідувальні дані, супутникові знімки, перехоплення, інформація про російські військові плани, дані про переміщення військ, інформація про контакти Росії з іншими державами.
І сам факт демонстрації частини таких даних може бути повідомленням: ми бачимо вас наскрізь.
Мені взагалі це дуже нагадує ситуацію 2021 року. Тоді директор ЦРУ Вільям Бернс теж приїжджав до Москви. Сполучені Штати вже бачили підготовку Росії до великої війни й фактично попереджали Кремль, що знають про його плани.
Путіна це не зупинило.
Тепер до Москви знову прилітає директор ЦРУ. І це відбувається саме тоді, коли американська розвідка знову бачить небезпечні приготування Росії. Тому я б дуже уважно дивилася не лише на те, з ким Реткліфф зустрічався, а передусім на те, про що Вашингтон вирішив попередити Москву саме зараз.
Росія може бути не головним адресатом
Є ще один рівень цієї історії – Китай.
Я дедалі менше сприймаю Росію як самостійного гравця в цій великій геополітичній конструкції. Є Сполучені Штати. Є Китай. А Москва дедалі більше перетворюється на залежний об'єкт між ними.
Росія критично залежить від китайського ринку, китайських грошей, технологій і компонентів. Китай купує російські енергоресурси та водночас отримує можливість диктувати Москві дедалі більше своїх умов. Тому коли Вашингтон говорить із Кремлем, частина цього повідомлення неминуче доходить і до Пекіна.
І тут важливо, що американці мають претензії не тільки через Україну. Є Іран. Є російсько-іранська співпраця. Є китайська підтримка російського військово-промислового комплексу. Є глобальна боротьба за енергетичні ринки.
Тобто це вже давно не конструкція США – Росія – Україна. Це значно більша гра.
Китай веде довгу гру
Китай узагалі поводиться в цій ситуації значно розумніше за Росію. Поки Москва витрачає людей, гроші та ресурси на війну, Пекін дивиться на десятиліття вперед. Йому потрібні ринки. Йому потрібна Європа. Йому потрібні дешеві ресурси. І йому потрібна Росія – але Росія слабка, залежна і контрольована.
Тому я не думаю, що Пекін дивиться на Москву як на рівного стратегічного партнера. Це дедалі більше схоже на відносини старшого і молодшого партнерів.
І якщо Сполучені Штати справді мають інформацію про якісь небезпечні плани Кремля, вони одночасно демонструють Китаю: ми бачимо, що робить ваш партнер, і знаємо, наскільки далеко він готовий зайти.
Саме тому таємний рейс директора ЦРУ до Москви для мене набагато цікавіший, ніж черговий приїзд Віткоффа. Віткофф може торгуватися. Дипломати можуть домовлятися про формулювання. А директор ЦРУ приїжджає тоді, коли треба покласти на стіл інформацію, якої немає у відкритому доступі. І, можливо, сказати лише одну фразу: "Ми знаємо, що ви збираєтеся робити".
А далі рішення вже за Москвою. І дуже уважно за цим рішенням стежитимуть не лише у Вашингтоні та Києві, а й у Пекіні.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.