"Дівчина, що ніколи не дочекається": волонтерка завела щоденник про загиблого на війні коханого

Алла Карпенко зустрічалась з десантником Євгенієм Базилевським, який воював під Бахмутом. Він був у гарячих точках ще з 2015 року, а від початку повномасштабного вторгнення служив у 79 десантно-штурмовій бригаді. Ввечері 13 грудня 27-річний боєць загинув. Щоб пережити втрату, дівчина почала вести публічний щоденник зі спогадами про коханого. 

До теми Під Бахмутом загинув розробник гри STALKER Володимир "Fresh" Єжов

"В той день я померла разом з тобою"

Алла ще восени вирішила, що буде святкувати Різдво 25 грудня. І вона дуже хотіла бути у цей день з Євгенієм, оскільки вони були "маленької сім'єю".

Готуючи новорічний подарунок бійцю, Алла зацілувала лист паперу червоними від помади вустами, щоб передати коханому у листі. Але за кілька днів лист було слати нікому – вона вирішила, що покладе свої поцілунки у труну перед кремацією. 

Завтра Різдво. Але я проведу його не з тобою, бо нашу маленьку сім‘ю зруйнував танковий снаряд, понівечивши твоє тіло і забравши душу. В той день померла разом з тобою,
– написала Алла Карпенко.

Трагічну звістку вона дізналась вночі 14 грудня. Через день після того, як Євгенія не стало. 

"Кажуть, прилетіло акурат в голову, пробило легеню та роздробило ногу. Як ти і казав, кулі тебе не люблять. Зате осколки та міни тебе переслідують. Кусочок осколка з попереднього разу ношу на шиї. Проте я не повірю в твою смерть, поки сама те на свої очі не побачу <...> Все ще жевріє надія, що то якесь прикре непорозуміння. І що насправді ти вижив. Дарма, що Єгорка (командир роти) бачив – він може помилитися".

Востаннє закохані спілкувались 13 грудня. Останнє повідомлення від дівчини десантник не побачив. 

"13 грудня я написала що дуже хочу тебе обійняти. Ти сказав, що також, але спершу маєш збігати в душ. Війна, всі діла, душу немає, тільки вологі серветки. Ти вже не побачив те повідомлення, але я написала, що люблю тебе навіть смердючим і немитим. Таким тебе й сьогодні і побачу – закривавленим, брудним та понівеченим. Але я тебе й таким люблю".

17 грудня о 10 ранку Алла приїхала до моргу у Дніпрі. На мішку та на жетоні була одна й та сама цифра – 7793. Аллі видали особисті речі її хлопця. Серед, яких: годинник, телефон та жетон-смертник.

"Вони пахнуть не тобою, а моргом. Хоча ні – на жетоні залишилась твоя кров і багато бруду. Так само й на годиннику. Правда, тут більше бруду. Бруду з Бахмутської землі, яку ти так ревно захищав. Жетон я заберу собі в пам‘ять про тебе. І буду з гордістю його носити, щоб він (як і ти) мене охороняв".

У моргу вона зробила останнє фото з Євгенієм. Дівчина розповіла, що у цьому ж морзі дуже багато загиблих Героїв. Вони лежать один на одному та чекають, поки їхні тіла заберуть рідні. Деякі з них – поки що неопізнані. 

ДШВ вручили Аллі берет десантно-штурмових військ та два стяги: червоно-чорний та синьо-жовтий. Побратими загиблого віддали їй червоний шеврон Їжачків. Прощання відбулось у Києві 21 грудня.

Я рада, що стільки людей сприймає мене як продовження тебе. Мала за честь бути твоєю дівчиною. І горда носити твій жетон після смерті,
– написала вона.