Останню зміну доктрини слід розглядати як спробу Кремля відновити довіру до ядерних загроз, які почали втрачати свою силу. Таку думку висловив Марк Чемпіон, колумніст Bloomberg Opinion.

Читайте також Є більше побоювання: наскільки ядерний шантаж Росії впливає на Захід

Які погрози Путіна є реальними

За словами аналітика, Росія розсилає інші, "більш правдоподібні", попередження про ескалацію, які привернули менше уваги.

Одне з них, можливо, за іронією долі, надійшло через президента України Володимира Зеленського, коли він заявив, що його розвідувальні служби виявили, що російські військові планують вивести з ладу решту українських атомних електростанцій шляхом бомбардування. Це може статися,
– йдеться в матеріалі.

Іншим приводом для занепокоєння є повідомлення Reuters від 24 вересня. В ньому зазначалося, що Росія обговорює надання складних протикорабельних ракет ополченцям-хуситам в Ємені, де вони контролюють прохід із Червоного моря до Суецького каналу.

Ісламістське угруповання переслідує, а в деяких випадках топить, комерційні судна, які проходять через протоку з моменту вторгнення Ізраїлю в Газу. Російські протикорабельні ракети значно покращать дальність удару та потужність хуситів.

За словами Марка Чемпіона, ці типи сигналів слід розглядати як зброю самі по собі, тому важливо розрізняти реальне та удаване. У своєму короткому виступі 25 вересня на засіданні Ради безпеки Росії Путін сказав дві важливі речі.

Перша полягала в тому, що відтепер Росія розглядатиме напад на свою територію без'ядерної держави, за якою стоїть ядерна, як спільне зусилля. По-друге, будь-який звичайний масований повітряний напад на Росію був би достатньою причиною для ядерної відповіді,
– розповів автор матеріалу.

Кремль використав такий ядерний сигнал, щоб нав'язати Заходу надмірну обережність щодо темпів і складності військової допомоги Україні. Ця схема має довгу історію, починаючи з тактики, прийнятої радянськими військовими в 1970-х роках, під назвою "рефлексивний контроль".

Рефлексивний контроль – це тактика, що спирається на формування супротивника за допомогою цілеспрямованої риторики та інформаційних операцій таким чином, щоб він добровільно вдався до вигідних Росії дій.

До слова, раніше в Євросоюзі заявили, що чергові погрози Путіна не змінять позицію ЄС щодо продовження підтримки України у війні проти Росії.