"Холодна помста почалась"․ Як "Азов" вже контролює Маріуполь і що буде далі на фронті – інтерв'ю головного сержанта "Мактавіша"

На початку повномасштабного вторгнення росіяни не очікували, що вже за кілька років вони будуть "приймати сюрпризи" на окупованих територіях. Мідлстрайки та діпстрайки зараз вийшли на новий рівень і українська армія зупинятись не планує.

Тим часом "Азов" вже почав контролювати окупований Маріуполь – поки що з неба, але це лише початок. Дрони української армії не лише завдають ударів по цілях ворога, а й перехоплюють російські БпЛА, якими окупанти намагаються засипати українські землі.

Головний сержант 12-ї бригади спецпризначення Національної гвардії "Азов" Ігор Шелепйонок "Мактавіш" в інтерв'ю для 24 Каналу розповів про те, що насправді зараз відбувається на фронті і яким буде літо-2026 для Росії. Боєць наголосив, що найважливіше для його бригади – це люди, яких завжди буде бракувати.

Тож про ситуацію на лінії бойового зіткнення, плани окупантів, нові технології на фронті, роботу піхотинців та мобілізацію – читайте в інтерв'ю.

Дивіться також Яка зараз ситуація на фронті, чи піде Росія у наступ і чому мобілізація стала катастрофою: інтервʼю з "Хорусом" – начальником штабу "Азову"

"Пхає піхоту і скидає багато КАБів": що ворог замислив на Добропільському напрямку?

Я хотів би розпочати нашу розмову з ситуації на Добропільському напрямку – що тут відбувається зараз і як на ситуацію впливає те, що ця ділянка фронту фактично розташована між найгарячішими напрямками – Покровською агломерацією і Костянтинівкою?

Якщо говорити саме за смугу нашої бригади, то ми перебуваємо тут уже доволі довгий період часу. Як тільки ми сюди зайшли, були проведені стабілізаційні дії й ударно-пошукові завдання. Ми підчистили противника, який інфільтрувався в цю зону, стабілізували смугу і зараз утримуємо ті позиції, на які зайшли. 

Зараз ми бачимо значне накопичення сил і засобів противника. Тобто це не ротація тих підрозділів, які стояли тут, а це саме посилення декількома підрозділами, бригадами, які, я думаю, в найближчому часі будуть більш активно діяти на передньому краї, намагатися рухатися вперед невеликими групами, поодиночними бійцями. 

Однак росіяни будуть пхати свою піхоту вперед і вперед. Ми до цього готові, працюємо, як завжди.

Які у них плани тут? Вони накопичують засоби й намагаються планувати якісь атаки, то які цілі вони ставлять перед собою?

Найімовірніше – максимально просочитись вперед для того, щоб обійти з флангів Краматорсько-Слов'янську агломерацію. З південної частини цієї агломерації зайти в глибину, щоб перерізати логістику на Дружківку і, безпосередньо, на Краматорськ і Слов'янськ.

Звідти вони також можуть обходити на Покровський напрямок, тому що це по суті місце з'єднання цих великих агломерацій, міст.

Куди планують тиснути росіяни: дивіться на карті

У Покровській агломерації ситуація вкрай складна. У DeepState вже говорять про окупацію Покровська і Мирнограда. Бої в Родинському тривають, є наступ на Білицьке. Якщо росіяни таки окупують ці міста, який це матиме вплив на зону відповідальності "Азову" на Добропільському напрямку?

Якщо говорити в негативному контексті, що ми все ж таки втратимо зайняті рубежі, то, відповідно, буде складніше. Бо ми втратимо великі міста, в яких можна все ж таки переміщатись, створювати якусь логістику. Нам доведеться відходити. 

Рубежі вже, звісно, підготовлені, але все одно відхід, переміщення позицій – це завжди складна тема в умовах нинішньої війни. Адже все контролюється дронами, логістика вкрай ускладнена, і, відповідно, це доволі такі складні операції, які доведеться проводити. 

Однак саме зараз не можна говорити про те, що ми будемо відходити або ці міста будуть втрачені. За них йдуть бої, вони перебувають під нашим контролем – як вогневим, так і піхоти. Відповідно, все ще попереду. Велика робота буде ще попереду.

Ви кажете, що біля Добропілля ворог накопичує певні засоби. Чи можемо ми говорити про те, що росіяни планують наступ конкретно на це місто? Якщо так, то чи вони мають достатньо ресурсу для того, щоб намагатися вести такі наступальні операції?

Насправді все залежить не від противника, а від нас. Які б ворожі сили не були, якщо ми нормально підготуємо оборону, свою смугу відповідальності, то противнику буде вкрай складно рухатися вперед, що, в принципі, показала робота нашої бригади. 

Комплексне вогневе ураження сил та засобів противника як на передньому краї, так і ефективне ураження в глибину дають свої результати. Тому говорити про успішність російських дій поки що занадто рано. Зазвичай знищуємо їх на рубежах розгортання. 

Ми вже давно забули, що таке механізовані штурми, тому що в нашій смузі відповідальності для росіян це дуже проблематично. Як наслідок, ми полегшуємо життя нашій піхоті.

Тобто окупанти останнім часом взагалі не проводять механізовані штурми чи ще поодинокі випадки є?

За останній місяць механізованих штурмів як таких майже не було. Вони більше використовували важку техніку, бойову броньовану техніку для підвозу, логістики, тобто більше в глибині. 

Щодо переднього краю, вони використовують піхотні групи й максимум мотоцикли та квадроцикли. Однак це теж насправді не варто недооцінювати, тому що швидкість і маневреність цих засобів дозволяє їм швидко пройти небезпечну зону і під'їхати впритул до наших позицій. 

"
Мактавіш" на службі / Фото надане 12-ю бригадою "Азов"

Відповідно, тут працює швидкість ураження і якість спостереження. Якщо в підрозділі це налагоджено, з цим проблем, як таких, не повинно бути. Тобто ми росіян виявляємо і вражаємо.

Добропільський напрямок став зоною відповідальності "Азову" після прориву в серпні минулого року. З того часу вам і суміжникам вдалось провести зачистку і зараз ця ділянка є доволі стабільною, якщо дивитись на ворожі просування. Як вдалося цього досягти?

Насправді це комплексна робота, і я кажу за свій напрямок. Насамперед – це дисципліна і постійна підготовка. Вона формує боєздатність підрозділу. Чим краще навчений боєць на різних ланках (піхотинець, оператор БпЛА, артилерист, танкіст тощо), чим вищі його навички, чим більше він тренований, тим більше буде шансів, що він успішно виконає завдання.

По-друге, децентралізована система управління підрозділів. Ми більш гнучкі, ніж противник, що дозволяє нам швидше адаптуватися під ті умови, в яких ми перебуваємо, швидше приймати рішення, не чекати вказівки від старшого начальника про якісь дії. Ми завжди плануємо і намагаємось думати наперед. 

Ситуація на Добропільському напрямку: дивіться на карті

До цього напрямку ми перебували на Костянтинівському. І що там була своя проблематика, що тут є. Відповідно, ось ця швидка адаптація допомагає якісніше виконувати завдання. 

Ну і безпосередньо великий досвід командирів, набутий в боях. Він теж дає свій результат, тому що вони розуміють, як з цим противником треба працювати, які заходи треба проводити для того, щоб він був знищений, і як готувати свій підрозділ до таких дій.

Коли я приїжджаю в район Добропілля, постійно бачу повідомлення про загрозу КАБів для Лиману, Дружківки, Краматорська і Слов'янська. А от щодо Добропілля, то такі повідомлення з'являються вкрай рідко. Це пов'язано з великою кількістю КАБів чи з тим, що ворог саме там скидає їх рідко?

На жаль, тут перший варіант – ворог скидає їх занадто багато. Як такої ефективної протидії у нас немає, на жаль. 

Чому ви не бачите (повідомлення про загрозу, – 24 Канал) про напрямки Добропілля, Білозерське і так далі? Тут я не можу вам сказати, але кожного дня, за даними нашої розвідки, кількість КАБів не зменшується. Дуже часто вона навпаки збільшується, коли противник планує і проводить якісь активні дії. Відповідно, в середньому на нашому напрямку на день може прилетіти до 40 – 50 КАБів. І це справді дуже велика проблема, адже поки у нас немає протидії їм.

Насправді інколи їх просто було чути, але коли дивився, щоб дізнатись про загрозу, таких повідомлень не було.

Можливо, це тому, що вони все ж таки більше кидають їх на Костянтинівку, Слов'янськ, Краматорськ. І, відповідно, ті КАБи, які летять в наш напрямок, вони летять не у великі міста, а безпосередньо по позиціях або невеликих населених пунктах. 

По-іншому це підсвічується, скажімо так, менше. Бо приліт КАБа в Краматорськ, де є цивільні люди, буде відчутнішим, ніж приліт в найближче прифронтове село.

"Фізичне і моральне виснаження у наших менше": скільки днів азовець може бути на позиції?

"Азов" часто наголошує на тому, що підрозділ воює з мінімальними втратами. Я знаю, що філософія "Азову" – це людиноцентричність. Цікаво, як це все реалізовується на практиці в умовах скидів КАБів, активності дронів тощо?

Умови війни такі, що одним із найнебезпечніших завдань стає саме ротація підрозділів на позиціях. І тому ми чуємо історії про 130 – 140 днів перебування піхотинця на позиції. 

По-перше, ми стараємося такого уникати. Ми проводили аналітику і побачили, що наш піхотинець перебуває на позиції в середньому 30 днів. Це орієнтовна цифра, тобто може бути й більше. Все залежить від ситуації, коли немає змоги вивезти людей або немає сприятливих погодних умов для виходу.

Відповідно, це дає можливість піхотинцю і будь-якому бійцю повернутись з позиції, відновитись, підготуватись до наступного виходу. Фізичне і моральне виснаження в наших бійців менше. Не буду говорити за всі підрозділи, говорю саме за наш підрозділ. Вважаю, що у нас втома менша. 

Тут впливає все ж таки якість підготовки. Ми на цьому максимально концентруємось, починаючи з нашого БКБП (базовий курс бойової підготовки, – 24 Канал), закінчуючи тренуваннями в підрозділі. Тобто ми завжди тренуємо наших бійців, тому вони є більш ефективними, коли виконують бойові завдання. 

"Мактавіш" наголошує на важливості підготовки бійців / Фото надане 24 Каналу 12-ю бригадою "Азов"

Також додатково сюди варто включити систему логістики доставлення на позиції всього необхідного – від боєпостачання до їжі і провіанту. Ми максимально забезпечуємо свого бійця на полі бою для того, щоб він міг якісно виконати своє завдання, менше наражати себе на небезпеку, щоб йому не довелося так часто виходити, щоб він перебував на позиціях. 

Також є формування якісного спостереження з БпЛА. Адже якщо в підрозділі не налагоджено спостереження за допомогою дронів, відповідно, піхотинець буде частіше зустрічатися з противником. В такому випадку шанс, що він буде поранений або вбитий, збільшується. 

Тому це такий комплексний захід. Не можна сказати, що у нас є якась одна "фіча", яка робить так, що наш боєць не так часто отримує поранення або гине, не дай Бог. І цю роботу треба проробляти кожного дня 24/7. 

І як ви правильно сказали – ми завжди акцентуємо на солдатоцентричності, людиноцентричності. Насамперед важливо зберегти життя і здоров'я нашого особового складу. Це впливає на боєздатність підрозділу, це взаємопов'язані речі. 

Ми не можемо вимагати від піхотинця якихось нереальних речей, не даючи йому ні засобів, ні підготовки, ні підтримки. Тому це комплексні заходи, які дають результат. Також впливає і якість медичної підготовки в підрозділі.

Щодо логістики, яка ускладнена через дрони. Зараз шляхи закривають антидроновими сітками – це робота місцевих адміністрацій чи вже є зоною відповідальності "Азову"?

Як би це банально не звучало, це комплексна робота. Там, де небезпечно залучати цивільних для обладнання позицій, встановлення тих самих сіток, звичайно, там ведуть ці роботи підрозділи, бригада і корпус включно. 

Якщо це глибина від лінії фронту, то тут включається в роботу військова адміністрація, міста, населені пункти. Там працює вже цивільний сектор. У такому форматі ми проводимо інженерне обладнання і забезпечення логістичних шляхів, робимо хоча б мінімальні заходи для безпеки пересування людей та постачання провіанту на позиції.

Тому не можна говорити, що працюють тільки бригада або корпус, робота взаємопов'язана. Можливо, хотілося б, аби вона була швидшою і ефективнішою. Однак враховуючи умови, які в нас є, на мою думку, ми проводимо колосальну роботу в цьому напрямку, і вона все ж таки дає свій результат.

"Холодна помста вже почалась": як "Азов" контролює Маріуполь з неба?

Нещодавно "Азов" розбурхав інфополе тим, що показав кадри, як наші дрони вже працюють над окупованими Донецьком і Маріуполем. Власне, на яку відстань у кілометрах ми зараз можемо діставати до противника за допомогою БпЛА?

Ви самі бачили усе на відео, там ніякого приховування не було. Тими засобами, які ми використали, ми можемо вражати логістику противника на глибину орієнтовно 150 кілометрів, інколи більше.

Зрозуміло, що чим далі перебуває ціль, тим менше вогневих засобів до неї долетить, зокрема дрони типу "Крило" або ударні БпЛА. Все-таки противник має протидію, має засоби РЕБ, мобільні вогневі групи. Відповідно перехоплення просто в глибину буде більше. 

Однак ми над цим працюємо, ми масштабуємось і, я думаю, невдовзі ви побачите ще більше таких відео про ураження сил та засобів противника на такій глибині. 

Що нам це дає? Неможливість противника накопичуватися на передньому краї, його логістика не зможе туди доїжджати. Чим більше ми будемо масштабуватись, тим частіше ви побачите і в медіа, і по доповідях підрозділів, що спроби наступу противника будуть знижуватись.

Раніше вони спокійно доїжджали до лінії розмежування, там проводили свої підготовчі дії і висувалися вже безпосередньо на передній край. Зараз для них це вже складає певну проблематику. Їм треба під це адаптуватись. А для нас це певне "вікно можливостей". 

Адаптовується противник, і ми адаптовуємось під щось нове, що з'являється на фронті. За ефективністю ми поки переважаємо. Думаю, це питання кількох місяців, коли противник знайде якусь протидію. 

Я сподіваюся, вона буде не такою ефективною, як би йому хотілося, але він все ж таки буде під це адаптуватися і нам треба думати наперед, як потім обходити його контрзаходи. Щоб ця історія продовжувалась і тільки накопичувалась.

Якщо говорити про мідлстрайки, ми зараз бачимо перші результати – в Криму є вже серйозний дефіцит палива. Однак якщо говорити про передові позиції, наприклад, про ваш напрямок, чи є вже певний вплив і чи відчувається він для противника, коли кажемо про роботу дронів на більшу глибину?

Воно дало свій результат одразу. Не можна сказати, що ми почали бити по логістиці в глибину і у них закінчилось паливо і набої. Адже забезпечення фронту – це не одна дорога, по якій рухається вся логістика всіх підрозділів армії. Це розгалужена система, яку дуже важко буде вибити.

Однак завдяки ураженню цієї кількості ворожої техніки та логістики ми даємо собі час – тобто противник сповільнюється. Він очікує наступний транспорт, наступний підвоз і людей, бо перед цим деякі не доїхали до фронту. 

Це дає можливість нам для певних інших дій, крім мідлстрайк ударів. Провести ту ж саму логістику, замінити бійців на позиціях тощо. Тобто це розв'язує нам трохи руки й ускладнює їм їхню роботу в цьому ж напрямку. 

Так само це дає нам можливість завдавати ударів по їхніх командних пунктах, по місцях зосередження противника. Відповідно, їм треба проводити заходи на зміну позицій, перекидати своїх з тилових районів. 

Раніше противник, який базувався у Донецьку, поставив особовому складу завдання на вихід з міста, максимально розпорошуючи своїх людей по інших населених пунктах. Тобто раніше вони почували себе там вільно і безпечно, зараз вони так вже не можуть себе так почувати.

Зауважте! На початку травня в бригаді "Азов" повідомили, що за допомогою розвідувальних комплексів військові можуть моніторити ситуацію в Маріуполі та логістичних шляхах там, знищуючи цілі ворога. У корпусі наголосили, що "Азов" вже патрулює рідне місто з неба, а також запевнили, що далі буде більше.

Історія "Азову" тісно пов'язана з Маріуполем, адже спершу була оборона у 2014 році, потім у 2022-му. Нещодавно зʼявилось ваше відео з підписом про те, що бригада повертається у місто – за допомогою дронів, які працюють над Маріуполем. Який морально-психологічний вплив це має на стан бійців? Адже це важлива подія.

Так, в моральному плані ця подія справді підтримувала бійців дуже сильно, адже для нас це місто є сакральним. Це історичне місце наших подвигів і нашого болю, і, в принципі, нашого життя до повномасштабного вторгнення. 

Проводити там якісь дії, навіть за допомогою дронів, для нас це вже є величезним мотиваційним фактором. І чим більше буде таких успішних кейсів щодо знищення противника саме там, у нас буде більше мотивації. Я думаю, воно дає для нас свій результат. 

Якщо говорити про більш прагматичні дії, то ми попередньо сказали, чому це варто знищувати як в Донецьку, так і в Маріуполі. Але саме частина холодної помсти вже для них почалася. І це точно не кінець.

"Азов" повертається у Маріуполь: дивіться відео

Коли з'являється якась технологія з одного боку, її з часом переймають з іншого. Так воно в цій війні є. Чи ми готові, або чи ми готуємося до того, що через якийсь час противник теж може розвивати напрямок мідлстрайків, і фактично відповідати нам тим же? 

На 90%, найімовірніше, воно так і буде. Це лише питання часу. Часу, коли вони адаптуються під ці умови, коли вони переймуть цю технологію і почнуть використовувати її проти нас. 

Все ж таки, варто надати належне противнику, коли він винайшов якийсь засіб, він вміє (ним користуватись, – 24 Канал). Тому якщо станеться масштабування його ресурсів і засобів, для нас це буде серйозним викликом. 

Однак я впевнений, що на той момент у нас вже будуть інші засоби, які будуть так само псувати життя противнику. І зараз ці перші місяці насиченого використання мідлстрайків дають нашим підрозділам, які безпосередньо цим займаються, накопичити досвід і вже готувати протидію. 

Тому що ми знаємо його технічні характеристики, знаємо його методи використання. На цьому напрямку так само проводиться робота, яку потім використаємо, коли противник почне використовувати проти нас схожі засоби. Однак, на жаль, воно так і буде, цього ніяк не уникнути в умовах нашої війни.

"Жартуємо, що стали бригадою ППО": як азовці знищують ворожі дрони?

В "Азові" зараз є мобільні групи, які прикривають конкретно логістичні шляхи. Чи є певна статистика, можливо у відсотковому співвідношенні, на скільки зменшилася кількість уражень ворожими дронами наших логістичних шляхів після того, як з'явилися ці мобільні групи? 

Мобільні вогневі групи насправді у нас є вже дуже давно. Ми використовували такі позиції, як і на Костянтинівському напрямку, так і зараз. Насправді вони дають свій результат. 

Я вам не скажу зараз у відсотках, скільки припадає на ефективність знищення. Однак ми проводили аналітику і до моменту масштабування БпЛА-перехоплювачів відсоток знищених ворожих дронів у більшості якраз таки припадав саме на мобільні вогневі групи, які стояли з кулеметами й стрілецьким озброєнням на різних напрямках. 

Тут насправді важливіший не засіб, а якість його використання. Аналітика проведення коридорів противника, тобто куди вони літають, де вони концентрують увагу своїми дронами, де більш насичена зона ураження і прольоту противника. 

Саме туди треба концентрувати свої сили та засоби як-от БпЛА-перехоплювачі, масштабувати туди придушення за допомогою РЕБ, використовувати мобільні вогневі групи. Тобто це комплексна робота. 

Я не можу сказати, що РЕБ закриває всі наші проблеми, хоча він доволі якісний, і велика частка подавлених дронів припадає саме на підрозділи РЕБ. І так само не можу сказати, що мобільні вогневі групи – це панацея, де ми виставляємо позиції МВГ і вони одразу знищують усі дрони. 

Тобто ми намагаємося ешелонувати нашу оборону саме в цьому напрямку, щоб це працювало в комплексі. Там, де щось може знищити мобільна вогнева група і це буде безпечно для них, вони знищать. А там, де вона не встигла або не дозволяє дальність, чи позиція перебуває під вогневим ураженням противника, будемо залучати БпЛА-перехоплювачі, шукати та знищувати ці цілі. 

Тому це тільки в комплексі, але вони (мобільні вогневі групи, – 24 Канал) у нас є, вони працюють. Великий плюс їх ще й у тому, що ми використовуємо їх проти "дронів- ждунів" противника. 

Ці мобільні вогневі групи патрулюють саме критичні для нас дороги й просто знищують стрілецьким вогнем дрони, які сіли в засідку. 

Як тільки ми переїхали на цей напрямок, саме насичення переднього краю "дронами-ждунами" було дуже велике. У нас були випадки, коли прилітав наш Mavic зі скидом, виявляв і знищував ворожий дрон, летів на перезарядку, знову повертався в той самий район і там вже сидів наступний дрон. І це могло повторюватися декілька разів. 

У цьому напрямку МВГ нам дуже допомагають автономно знищувати ворожі дрони. У них є визначені райони, де вони патрулюють, і вони просто ходять і їх розстрілюють. Завдяки цьому ми не залучаємо наші засоби БпЛА для пошуку саме таких дронів. 

Якість знищення ворожих повітряних цілей зросла. І бувають такі дні, що ми жартуємо і говоримо, що ми вже стали бригадою ППО. Тому що знищення дронів "Молній", "Ланцетів", розвідувальних "Крил" для підрозділу, який воює на землі, інколи здається чимось нереальним.

Щодо дронів-перехоплювачів. Як зараз розвивається цей напрямок в "Азові"? Які вже є результати того, про що можна говорити?

Загалом їхня ефективність дуже велика. Знову ж таки, тут варто враховувати не просто якийсь окремий дрон-перехоплювач, який прийшов, і це вже панацея, яка знищить все. 

Якщо він буде стояти не на напрямку зосередження сил противника, то він буде менш ефективним. Якщо екіпаж буде не навченим, не матиме досвіду, він теж буде менш ефективним. Тому це комплексна робота, яка проводиться для того, щоб засоби-перехоплювачі були ефективні. 

Однак у смузі саме нашої бригади номенклатура знищених ворожих БпЛА просто як "зоопарк" – від звичайного розвідувального Mavic до "Шахедів", "Гербер", які летять вглиб нашої країни по містах або прифронтових зонах.

Ти дивишся на це і дивуєшся, тому що ми вражаємо цілі, які працюють саме в нашій зоні. Ми вражаємо цілі, які летять далі в глибину, і намагаємось в такий спосіб зменшити ефективність як розвідки, так і ударних дій противника за допомогою БпЛА. 

Як працюють українські дрони-перехоплювачі: дивіться відео

Тут варто сказати ще про адаптацію. Наприклад, ми вже давно до цього прийшли, але піхотні вогневі засоби, як-от 82-й міномет, зараз є максимально неефективними в наших умовах. Дальність роботи, складність підвозу логістики там, де стоїть цей міномет, є великим викликом для підрозділу і це завжди небезпека для особового складу. 

А ефективність використання цього засобу зараз практично зведена до нуля. Його можна використовувати в певних ситуаціях, але небезпек більше, ніж ефективності. Тому наші розрахунки 82-го міномету ми перекваліфікували й тепер ці хлопці літають на дронах: дронах-розвідниках, перехоплювачах, ударних "Крилах" і т.д. 

Тут завжди варто акцентувати увагу на тому, як ми використовуємо ці засоби і яким навченим чи ненавченим є особовий склад. Це й дає результат.

Наскільки знаю, у вас використовуються різні типи перехоплювачів: P1-Sun, крилаті перехоплювачі і FPV-перехоплювачі. Чи можна назвати найефективніший, чи кожен має переваги й використання відбувається через вибір цілі? Умовно, є ціль, для якої краще такий-то тип перехоплювача, а є ціль, для якої краще інший. 

Я думаю, це варто все ж таки питати наших спеціалістів, тому що я безпосередньо не відповідаю саме за цей напрямок. Однак в нашій роботі, в розмові, в підготовці особового складу якогось конкретного визначення, що саме цей, наприклад, дрон-перехоплювач найкращий, не було. 

Тобто ми використовуємо всі ті засоби, які у нас є, які вчасно привозять і доставляють до нас тилові служби, держава, Міністерство внутрішніх справ. Ми будемо використовувати будь-який засіб, який в нас є.

"Мактавіш" на службі / Фото надане 24 Каналу 12-ю бригадою "Азов"

"Ніхто вже не ломиться у військкомати": які є виклики з набором особового складу?

Загалом армії зараз бракує людей. Десь ця нестача відчувається більше, десь – менше. Якщо говорити конкретно про "Азов", яка у вас ситуація зараз з особовим складом?

Мій друг "Хорус" любить казати "середнє по палаті", бо ми теж відчуваємо нестачу людей, можливо менше, ніж в інших підрозділах Збройних Сил або Національної Гвардії. Однак ми над цим працюємо. 

Тобто тут варто віддати належне нашій медійній службі, хорунжій службі, службі рекрутингу, яка працює 24/7, щоб підібрати для нас якісні кадри, підготувати їх в майбутньому і щоб ці хлопці прийшли вже безпосередньо в підрозділи. 

Людей не буде вистачати завжди. Тому що зараз підрозділи розрослися до таких масштабів, що це як велика бізнес-компанія, в якій є максимальна кількість позицій, на яких можна працювати.

Ми розрослися з підрозділу, з полку, який налічував понад тисячу людей, в кількість, яка є енною. І це велике масштабування. А зараз вже рік як створений корпус, і далі створюються нові підрозділи. 

Я впевнений, що не буде такого моменту, коли ми отак сядемо і скажемо: "Фух, все, ми всі позиції заповнили, у нас є всі люди, які нам потрібні". Такого не буде. Хтось звільняється, хтось, на жаль, отримує поранення або, не дай Бог, взагалі гине. 

Підрозділи масштабуються, зʼявляються нові засоби, які треба так само опановувати, на них працювати. Умови ведення війни змінюються і під це все треба підлаштовуватися, бути гнучкими. 

Умови ведення війни постійно змінюються / Фото надане 24 Каналу 12-ю бригадою "Азов"

Однак хочу сказати, що саме якісна робота рекрутингу, висвітлення нашої роботи, відкритість дає результат. Тобто людей, які приходять до нас самостійно, набагато більше, ніж в інших підрозділах. 

Вони бачать, як працює підрозділ, бачать внутрішній світ, вони бачать візію підрозділу, куди він рухається, яка в нього культура всередині. Це притягує людей, вони почувають себе більш безпечно, вони знають, куди вони йдуть. І це дійсно дає свій результат. 

Так, такого напливу добровольців, як було у 2022 році, які просто ломилися у військкомати, зараз немає. Однак у нас в державі достатньо людей, які ще не прийняли для себе рішення через різні причини. 

Є багато молоді, хлопців, яким тільки виповнюється 18 років, і які йдуть в підрозділ. Вони справді чекають повноліття, щоб прийти до нас.

Також впливають усі заходи, які ми проводимо в цивільних містах, по великих обласних центрах. Для молоді проводимо вишколи, культурні заходи. Вони показують те, наскільки ми відкриті і як працює у нас система всередині. 

Це і притягує людей до нас, це дає свій результат. Однак так, нам теж не вистачає людей, як і усім. Це факт.

"Приходять через ТЦК і після СЗЧ": як відбувається відбір до "Азову"?

Наскільки я знаю, вже певний час "Азов" за перерозподілом особового складу отримує мобілізованих. Як відбувається робота з тими, хто по мобілізації потрапляє до вас? І ті, хто, скажімо так, не з власної волі опиняється в армії, як вони себе проявляють? 

Не можна казати впевнено, що всі ці люди прийшли в підрозділ не з власної волі. Так, людина не пішла у військкомат у перші місяці війни або й навіть зараз. Однак є багато людей, які нічого не порушували – працювали на роботі, мали відстрочку.

І коли такій людині вручили повістку, вона сказала: "Окей, погнали". І вона пішла на службу. Таких людей теж вистачає. Тому не варто казати, що є насправді історія, коли люди поголовно не хотіли йти служити і їх пакували в бус.

Однак і ті люди, які відверто не хотіли йти, вони дійсно є. У нас є велика перевага, бо навіть з цих людей маємо право відбору особового складу. Тобто ми не беремо 100 осіб, яких нам розподілив ТЦК. Ми відправляємо туди свої рекрутингові групи, які проводять там роботу. 

Краще ми візьмемо менше людей саме через ТЦК, аніж ми на них витратимо час – а це підготовка, пояснення, утримання. Людина, яка не хоче служити, все одно покине підрозділ. Це буде просто зайвим клопотом. 

Тому ми працюємо превентивно з такими людьми, розбираємося, спілкуємося. Хтось дійсно просто боїться, не хоче йти в армію, бо думає, що завтра він вже загине. 

Ми працюємо з тими людьми, які прийшли також по СЗЧ. Це теж великий плюс. Люди, які через певні об'єктивні чи не об'єктивні причини покинули свій попередній підрозділ, теж йдуть до нас.

Тому спектр людей, з якими ми працюємо, максимально розширений і який тільки є у нас в державі: контракт 18 – 24 роки, добровольці, власний рекрутинг по розподілу, СЗЧ, просто переведення з інших підрозділів. Тобто працюємо з усіма. І з усіма можна працювати, різні лише підходи.

Свого часу, коли я був інструктором підрозділу, у нас говорили таку фразу: "Немає поганого рекрута, який не може навчитись, є поганий інструктор, який не зміг навчити". Загалом який підхід ти обереш як рекрутер, така людина до тебе і прийде.

"Багато хто цього боїться": чому посада піхотинця є найскладнішою?

Я спілкуюся з різними підрозділами й там кажуть, що найбільш гостро нестача людей відчувається у піхоті. У вас як з цим? 

Так само як і у всіх. Зараз провели комплексну роботу щодо того, що посада піхотинця є найдемонічнішою в армії. У відкритих джерелах усі бачать, що відбувається на фронті. 

Противник активно працює у напрямку ІПСО, робить вкиди у нас в державі. А ми своїм внутрішнім менталітетом лише раді підхоплювати такі наративи й починати внутрішні чублення.

Однак посада піхотинця завжди в підрозділах була надскладною. Бо ти виконуєш роботу, до якої інші могли б ніколи не торкнутись. Коли треба ногами пройти 15 кілометрів, коли треба сидіти під обстрілами, відбиватись у стрілецьких боях, тобто в безпосередньому зіткненні з противником.

Це максимально складна робота, але, з іншого боку, вона і максимально поважається в підрозділах. Ми будуємо всю систему, як вже сказав раніше, на солдатоцентричності. 

Командир неодноразово наголошував на тому, що ми є інструментом для нашого солдата. Ми є його забезпеченням і підтримкою. 

І ми всі працюємо саме на піхотинця, тому що йому, відверто кажучи, зараз найскладніше в цих умовах. Те, що було раніше, до повномасштабного вторгнення або у 2022 році, ніяк не зрівняється з тим, що переживає наш піхотинець зараз. 

Часом, коли спілкуєшся з людьми, вони кажуть: "Ого, ти служиш з 2015 року, напевно стільки пройшов, стільки побачив". А я кажу, що сьогодні наш піхотинець за один день може побачити більше, ніж я побачив за декілька років до повномасштабної війни. 

Тому що ефективність зараз шалена, навантаження на піхотинця дійсно велике. Таким людям тільки честь і хвала за те, що вони беруться за цю роботу. І особливо тим людям, які йдуть туди добровільно і приймають рішення стати піхотинцем. 

Вони є еталоном нашого підрозділу. Вони є тим щитом, заради якого і працює весь підрозділ.

Піхотинці є щитом для усього підрозділу / Фото надане 24 Каналу 12-ю бригадою "Азов"

А зараз є ті, хто приходить і каже: "Хочу бути піхотинцем"?

Так. Це не так, як раніше, тому що на початку повномасштабного був певний романтизм. Та й до повномасштабної ми приходили й розказували, ким хотіли бути – розвідником, штурмовиком.

А зараз ти можеш відкрити будь-який месенджер, подивитись новини, відео. Купу підрозділів знімають з GoPro, як хлопці штурмують, показують війну максимально близько. 

Багато людей бояться цього. Тобто це інколи відштовхує. Однак багато хто дивиться це і каже, що він готовий до такого. Дійсно приходять такі люди, вони максимально заряджені на роботу. 

Так і щодо людей, які приходять до нас після СЗЧ. Візьмемо в приклад таку людину, яка мала негативний досвід в іншому підрозділі, пішла в СЗЧ і ми її забрали до себе. Приходячи до нас, вона бачить рівень підготовки, забезпечення, як працюють з людьми. І вона каже: "Погнали. Я теж зможу тут працювати, я нічим не гірший, я бачу, як тут все працює, тут можна працювати". 

Я свого часу теж дізнався про таку річ. Багато людей якраз таки з цим моментом живуть, коли все бачать у порівнянні. Коли ти бачиш різницю, ти будеш працювати якісніше і краще, тому що розумієш, що тут ставлення, забезпечення, робота з особовим складом на голову вище. І воно так і є.

Ви кажете, що робота піхоти найскладніша і кожен етап технологічного розвитку – це те, що ускладнює життя піхоти. У нас є безпілотники та НРК, але робота піхотинця залишається. Ми вже говорили й про мідлстрайки. Це означає, що, наприклад, коли це буде з двох боків, то кілзона стане більшою і це створить додаткові виклики для піхоти?

Так, абсолютно правильно. Однак тут треба враховувати, що зараз мідлстрайки використовуються саме по логістичному транспорту. Тобто це паливозаправники, великі вантажівки, які перевозять БК і так далі. Звичайно, вони можуть перевозити й особовий склад, але зараз це все ж таки більше удари по логістиці.

Коли ця історія масштабується з одного і з іншого боку, звісно, кількість ураження піхотинців і, в принципі, бійців, які рухаються до переднього краю, буде більшою. 

Тому тут треба проводити певні контрзаходи для того, щоб наша ефективність зберігалась, а ефективність противника була мінімальною. Однак все ж таки ураження з їхнього боку теж будуть. Це факт, це реальність.

"У нас немає часу на втому": що військові думають про зміни в підході до мобілізації?

У нас зараз багато дискусій про те, що мають бути зміни в підході до мобілізації. Люди погоджуються з тим, що мають бути зміни, але немає солідарної думки щодо того, які б вони мали бути. На вашу думку, що має змінитися у питанні мобілізації, аби виправити ту ситуацію, яка склалася зараз?

Це, напевно, питання не до мене, тому що я перебуваю в підрозділі, я є чинним військовослужбовцем і відповідаю за свій напрямок. І я тут скажу, що поділяю думку начальника штабу нашої бригади, друга "Хоруса".

Колись його в інтерв'ю спитали, чи він не втомився і як працює з втомою. Якщо говорити коротко – у нас немає часу на втому. У нас немає часу на те, щоб подумати про цивільне життя, про можливість відпочинку і так далі. 

На всіх рівнях, на всіх ланках у нас велике навантаження на військовослужбовців. Чи то він оператор БпЛА, чи піхотинець, чи логіст.

Українські військові не мають часу на втому / Фото надане 24 Каналу 12-ю бригадою "Азов"

Коли законодавчо змінять підходи до мобілізації, до контрактників, до відстрочки від армії або будуть визначені чіткі терміни служби, я думаю, у нас все одно знайдуться в державі люди, які будуть поділяти цю думку, і будуть люди, які будуть негативно налаштовані і говоритимуть, що це популізм, не популізм і так далі. 

Наше завдання – працювати до наказу, коли ми це все закінчимо, до повної перемоги, до знищення противника. А як воно буде… Я туди вище не заглядаю насправді.

"Це літо буде для росіян спекотним": які плани має "Азов" на найближчі місяці?

Радник міністра оборони Сергій Стерненко писав, що це літо буде чи не найскладнішим для росіян. За вашими спостереженнями, яким буде це літо на фронті? Ми бачимо, що на Росію зараз чекають певні виклики. Однак які виклики стоять перед нами? І на що нам треба зараз найбільше звертати увагу, як і цивільним, так і війську?

Це звучить банально, але нам треба протриматися на один день більше, ніж росіяни. Це літо буде спекотним, як і всі попередні наші сезони й роки цієї війни. Тобто фраза про те, що наступний рік буде вирішальним, лунає вже рік за роком. Ми воюємо і продовжуємо боротися проти росіян. 

Так, ми бачимо, звісно, що для росіян зараз є певний виклик, певне навантаження на всю їхню військово-політичну машину, яка отримує такі серйозні удари за допомогою наших засобів діпстрайк та мідлстрайк. 

Цікаво! У заяві про складне літо для росіян Стерненко також зазначив, що попереду – удари вглиб Росії та перерізання ворожої логістики.

Видно по них, що вони були до цього не готові. Вони "не йшли в ногу з модою" і отримали за це смачного запотиличника. Однак це не значить, що Росія завтра впаде, здасться і припинить свої якісь дії. 

Тому на фронті ситуація не зміниться, ворог буде рухатися вперед, буде тиснути. Ми, зі свого боку, будемо робити всі ті контрдії, які будуть знищувати противника. Зараз ми їх стираємо промисловими масштабами на фронті, в багатьох підрозділах, на багатьох напрямках. Десь це складніше, десь легше. 

Ворог не зупиниться. Тобто немає передумов для того, щоб ми зараз бачили якийсь глобальний спад його наступальних дій. Ми стираємо один підрозділ, тим часом заходить інший. 

Ми бачимо у них проблему з наповненням особового складу. Тобто це не так, як було раніше, що вони могли підрозділ за підрозділом відправляти. Терміни приходу в їхні бригади, які стоять на передку, збільшуються. 

Тобто це для нас "вікно можливостей". Якість особового складу падає просто в рази. Це теж для нас плюс. Вже навіть є випадки, висвітлені в медіа, коли на штурми у них йдуть не штурмовики, а всі, хто є в строю. 

Оскільки ми стоїмо в обороні і утримуємо позиції, наше завдання зараз – просто їх стирати. Я думаю, що ми з цим справляємося якісно. Хотілося б більше, звичайно, але результат воно свій принесе. 

Тому це комплексна робота – дії нашої держави в глибину держави-противника, коли ми підриваємо російську військово-політичну машину, економіку, вражаємо їхні заводи з виробництва озброєння, і також наша робота на передньому краї, коли знищуємо ворожий особовий склад в нуль. А там подивимось, як воно буде.