Загиблі працівники та 80% знищених будівель: як нацпарк "Святі Гори" пережив окупацію
Національний природний парк "Святі Гори" лежить у північній частині Донецької області, довкола Святогірська, Лиману, Білогорівки та низки населених пунктів, про які часто говорять у новинах зі східного фронту. З початку повномасштабної війни парк зазнав важких втрат.
"Святі гори" втратили двох співробітників, майно, будівлі, а також зазнали шалених екологічних збитків. Попри це співробітники повертаються до нацпарку, допомагають громаді та сподіваються на відновлення.
Читайте також Українці відчують на собі: у ЗСУ заявили про екоцид й опублікували моторошні дані
На початку жовтня на фейсбук-сторінці нацпарку "Святі Гори" з'явився перший дописп після 24 березня. На фото – поруйновані будівлі та погоріла техніка. 12 жовтня 95% території парку було деокуповано. Через місяць після цього природоохоронниця Анастасія Драпалюк побувала у "Святих Горах" і зустрілася з директором парку Сергієм Приймачуком.
Територією парку пересуватися заборонено, ходити можна лише по асфальту в дозволених місцях. Про наукову чи дослідну роботу наразі не йдеться – парк потроху приходить до тями та передусім забезпечує виживання людей, які тут лишилися та повертаються додому (парк охоплює територію довкола сіл і міст Святогірської громади).
Разом із місцевою владою парк організовує розмінування, готує документи та забезпечує рубки в господарській зоні, щоб люди мали чим обігріти домівки. Негатив, який лишили по собі росіяни, відчутний фізично. Особливо важко людям, які увесь час залишалися на території парку.
Під час тимчасової відсутності місцевої влади нацпарк узяв на себе функцію органу влади – як єдина державна установа в громаді. Так люди бачили, що держава є.
Де розташований парк "Святі гори" / Карта
Як війна вплинула на працівників
Примайчук розповів, що співробітники парку дуже болісно перенесли окупацію. До окупації, навіть після підриву мосту, яким люди добиралися на роботу із села Богородичне, вони працювали – переходили пішохідним мостом. Коли бомбардування посилилося, люди стали виїжджати у Полтавську, Дніпропетровську, Львівську області. Дехто залишився.
Першим великим потрясінням для нас стало поранення інспектора охорони – йому осколком пробило щоку. Але найгірше було попереду. Я відстежував, де перебувають наші співробітники, постійно був із ними на зв'язку. Ми знаємо долю майже всіх, інформації немає лише щодо десяти людей,
– розповів директор парку.
Він додав, що колаборантів серед співробітників не було. Ті люди, які зараз перебувають на території Росії, опинилися там не зі своєї вини.
Один працівник був тяжко поранений у живіт, руку та ногу. Його лікували у Сватовому. У пораненого важкохвора дружина, тому вони лишилися на окупованій території. Де вони зараз – невідомо. Два співробітники загинули. Через нерви люди почали хворіти, з'явилася онкологія, психічні розлади. Постраждали й сім'ї співробітників, діти.
Територія парку після окупації / Фото Анастасії Драпалюк
80% будівель парку зруйновані
4 червня Святогірськ зайняли російські військові. До цього часу співробітники намагалися вивезти техніку до головної садиби парку. Під вогнем переправили пожежну машину та два трактори до Святогірська. Однак через підрив мостів Святогірськ лишився відрізаним від підконтрольної Україні території, тому працівники не змогли вивезти ні обладнання, ні техніку. Ці речі забрали росіяни.
80% будівель парку зруйновані. Відносно вціліла тільки головна контора, де жили окупанти. Вона теж розграбована й розбита. Села громади – Долина, Богородичне, Ярова, Тетянівка – мають 90 – 100% пошкоджених будівель. Практично жодного цілого будинку не лишилося: вибиті вікна, знесені дахи, вигорілі хати, декому до фундаменту все рознесло.
Нині умови для життя й роботи не зовсім належні. Нам потрібен транспорт, бо практично весь був знищений, а також пальне. Я сподіваюся, що до нового року ми ці негаразди якось будемо долати,
– наголосив Примайчук.
Працівники парку виконують свою роботу / Фото Анастасії Драпалюк
Громаді потрібні люди
Зараз керівництво парку з'ясовує, хто міг би вже повернутися. Однак людям нікуди вертатися, їхні помешкання розбомблені. Власними силами привести оселі в належний вигляд до зими дуже тяжко. Тому парк допомагає людям з ремонтом, шукає покинуті помешкання та домовляється з власниками, щоб пустили туди співробітників.
"Вони зможуть працювати та забезпечувати дровами людей, які залишаються у Святогірській громаді. Скрізь люди потребують дров, щоб обігріти оселі. Медобслуговування у Святогірську станом на початок листопада ще не відновлено. Ми забезпечуємо ліками співробітників, стараємося одне одному допомагати, ми як сім'я. У нас дуже хороший колектив. Люди стоять горою одне за одного", – запевнив директор.
Чи залишилися діти у Святогірській громаді
В'їзд неповнолітніх у Святогірську громаду, за словами Примайчука, категорично заборонений. Дитсадки і школи не працюють, немає змоги ні випрати речі, ні помитися. Електрикою наразі планують забезпечити лише приватний сектор. Умов для життя дітей немає.
Діти хочуть брати до рук усе, що бачать, тому велика небезпека підірватися. Усіх дітей зі Святогірська та громади евакуйовано. На території парку було багато дитячих закладів – 33 оздоровчі табори, лісова школа-інтернат, зона відпочинку "Смарагдове місто" 2 дитячі дачі – це все не функціонує,
– розповів керівник "Святих Гір".
Він додав, що парк "Святі Гори" курував усі школи громади й навіть частково Лиманського району – проводили екоосвітні заняття, конкурси. Виховна та екоосвітня робота була добре поставлені. Відзначали разом свята – день птахів, день довкілля тощо. Зараз усе це в минулому.
Наслідки окупації для парку
Директор парку наголосив, що природа схильна до самовідновлення. Однак на ділянці, яку у 2014 році обстріляли з "Градів", трава так і не виросла. Частково це тому, що там піщаний ґрунт, однак усе ж обстріляні галявини потерпали дуже й дуже довго. За останніх пів року були знищені тисячі гектарів лісу, забруднені ґрунти, води. Крейдяні схили, які є унікальні для всієї Європи, понівечені. Вони всіяні нерозірваними снарядами та небезпечними "подарунками" від окупантів.
Однак оцінювати збитки, завдані фауні та флорі, мають спеціалісти. Науковиця МБО "Екологія – Право – Людина" Катерина Полянська приїхала на територію парку, щоб дослідити ґрунти у вирвах, утворених від попадання ворожих снарядів, на наявність важких металів та інших небезпечних речовин. Вона відібрала зразки ґрунтів, де це було можливо, а також зібрала уламки снарядів, оскільки вони також можуть бути джерелом забруднення ґрунтів.
Науковиця також зафіксувала:
- наявність лісових пожеж на території парку, низових та верхових;
- ушкодження дерев під час вибухів;
- пошкодження ґрунтового покриву через проїзд воєнної техніки;
- зведення фортифікаційних споруд;
- забруднення паливно-мастильними речовинами та продуктами згоряння техніки.
Крім того, вона поспілкувалася з директором щодо фактів загибелі риби та амфібій у річках та озерах парку внаслідок підриву в них різних вибухових предметів.
Зверніть увагу! Повномасштабна війна вплинула на 20 % заповідних територій України. Проєкт Wownature став голосом національних природних парків. Його створили за підтримки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.Як виглядає парк "Святі Гори" після окупації / Фото Астастасії Драпалюк
Як допомогти парку
Хоча загальна вартість шкоди, яку окупанти завдали природі, буде оцінюватися мільйонами або навіть мільярдами гривень, нині навіть маленька допомога може стати в пригоді.
Для відновлення роботи парку потрібні:
- комп'ютери та інша оргтехніка;
- автомобілі;
- електричні генератори;
- матеріали та обладнання для ремонту приміщень;
- пожежна техніка;
- засоби пожежогасіння;
- паливно-мастильні матеріали;
- формений одяг;
- спальники;
- продукти довготривалого зберігання.
Авторки статті: Анастасія Драпалюк та Анастасія Сєрікова