Як три роки тому українців годували зневірою

Незважаючи на щоденні звільнення міст та сіл, обстановка на фронті ставала усе складнішою і могла закінчитися катастрофою, якби наші підрозділи на кордоні з Росією лишилися заблокованими.

На той момент зона проведення АТО складалася з чотирьох секторів: сектор А – луганський напрямок, Б – донецький, С – дебальцівський, сектор Д відповідав за блокування кордону та оточення Донецьку, і окремо був виділений район М – Маріуполь.

Читайте також: Про героїчні і трагічні події, які відбувалися рівно три роки тому

Очевидно, що найбільше сил та засобів терористи кинули на знищення сектору Д. Підрозділи в ньому мали усі шанси виконати задачу і остаточно заблокувати терористів в Донецьку, відрізавши їх від підмоги з Луганську та Росії. Це фактично стало би кінцем війни. Але керівництво АТО не врахувало одного фактору.

Росія почала стріляти по нашим військовим зі своєї території з усіх наявних видів артилерії.

Міжнародна організація Bellingcat проаналізувала супутникові знімки за цей період. У її звіті було зафіксовано дані про сотні слідів від різних артилерійських систем на території Росії, та тисячі слідів від снарядів на території України. Кожен слід від гармати вказує куди вівся вогонь, а кожна воронка показувала звідки. Тут не треба бути військовим експертом.

Читайте також: Три роки після катастрофи Boeing 777: як російські ЗМІ продовжують брехати світові

Влітку 2014 року артилерійські частини збройних сил Росії вчинили принаймні 149 різних обстрілів української території. 137 з цих обстрілів були зроблені з позицій на території РФ. На вогневих позиціях залишилося понад 550 слідів вихідного вогню, які спостерігаються на супутникових знімках. З них близько 500 знаходяться на території Росії.

І усі обстріли з території Росії влітку 2014 року мали лише одну мету – знищити ненависний терористам сектор Д, який мав на меті та міг задушити назавжди більшу частину їхнього угрупування. І після обстрілу Зеленопілля, взяття під контроль терористів Степанівки та Мариніки, після Іловайську та виходу наших військ з висот Граніт, Браво та Савур Могила їм це вдалося.

Про події серпня 2014 року прийнято казати як про зраду. Тоді ходили міфи про те, що керівництво армії кидало наші підрозділи у самогубчі операції, що країну примусово зливають ворогу, що є велика домовленість із керівництвом РФ, про яку ми усі не знаємо.

Читайте також: Як українська армія відтісняла терористів до кордону

Але правда була простішою. Ми намагалися утримати контроль над трьома висотами і кількома населеними пунктами на кордоні з Росією і задушити сепаратистів назавжди. Ми намагалися це зробити на поламаній техніці і маленьким угрупуванням, поки хлопці з третьої хвилі мобілізації оформлювали папери у військкоматі. Ми намагалися врятувати країну хто як міг: як волонтери, як військові, як медики.

Ми часто забуваємо, що окрім Іловайської трагедії, був легендарний рейд 95, 30, 25 та 51 бригад, який увійшов у історію. І якби деморалізована російською пропагандою частина наших військових не піддалася б паніці і не здалася б росіянам, перетнувши кордон – то їх би витягнули рейдові підрозділи. Так були б втрати. Але не було б ганьби. Бо як казав Уїнстон Черчіль: "хто між війною та ганьбою обирає ганьбу – той отримає і те і інше".

Нещодавно український діяч Валерій пекар написав: "Щоб перемогти Україну – її треба розділити".

Паніка та зневіра завжди працюють на ворога. І кожного разу росіяни їх сіють по-новому. Вони намагаються сіяти розбрат та розділяти нас. Щоб перемогти.

Читайте також: Чому три роки тому терористам вдалося покинути Слов'янськ неушкодженими

Колись я запитав одного комбата, навіщо ми пішли у контрнаступ під донецьким аеропортом в січні 2015 року? Було ж очевидно, що рятуючи кілька десятків людей ми втратимо більше. І він пояснив мені, що усі хто йшов тоді на смерть це розуміли. Але допоки український солдат буде впевнений, що як би складно не було, але за ним прийдуть свої і врятують будь-якою ціною – допоки уся армія буде битися безстрашно.

І коли вам кажуть що нас зливають і усі наші генерали продажні – то запитайте а які генерали тоді віддавали накази блокувати російський кордон і тримати там висоти?

Якщо вам скажуть, що влітку 2014 року ми лише терпіли поразки, то запитайте а чому тоді у цей самий час ми звільнили ключові міста Донбасу. Коли запитають чому ми дозволили росіянам вільно зайти на нашу територію – нагадайте що коли 18 бригада російських військ зайшла в район сніжного – по їхній колоні було нанесено удари ракетними комплексами Точка-У та реактивними системами "Смерч".

Читайте також: Як зароджувались Мінські домовленості та їхній вплив на хід війни

Так, може ми не настільки сильні як хотілося б. Так у нас попереду війна і кривавий шлях до остаточної незалежності. Так, ми далеко не ідеальні. Але народна підтримка армії, волонтерський та добровольчий рух і визвольний наступ літа 2014го показали одне – ми ніколи і ніде не кидаємо своїх. Якою би не була ціна.