Тільки тут варто розуміти, що це було не сучасне свято спорту з кондиціонованими стадіонами, VIP-ложами та багатомільйонними спонсорськими контрактами. Давня Олімпія – це місце, де людська витривалість зустрічалася з божественним фанатизмом, а межа між життям, смертю та славою була тоншою за лезо бритви. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Чому атлети виходили на стадіон абсолютно голими та до чого тут релігія?
Давньогрецькі Олімпійські ігри, які зародилися у 776 році до нашої ери, були насамперед релігійним фестивалем, присвяченим громовержцю Зевсу, і лише потім спортивним змаганням. Відтак для давнього грека перемога на Іграх була не просто тріумфом тіла, а неспростовним доказом прихильності богів. А кульмінацією свята ставала гекатомба – грандіозне жертвоприношення ста биків на колосальному попелястому вівтарі Зевса.
Їхні стегна спалювали для богів, а м'ясо ставало основою бенкету для натовпу. Кров, пісок, біль і абсолютна відданість вірі – ось справжнє обличчя античних Олімпіад. Жорстокість змагань вражала – у панкратіоні (суміші боксу та боротьби) заборонялося лише кусатися та видавлювати очі. При тім атлети спокійно ламали один одному кістки, душили до втрати свідомості, а іноді й убивали, даруючи супернику моторошну посмертну славу.
Сучасну людину, мабуть, найбільше шокував би вигляд античних спортсменів. Саме слово "гімнастика" походить від давньогрецького gymnos, що буквально означає "голий". Усі без винятку атлети змагалися без жодного клаптика одягу. Ця традиція не виникла миттєво – за однією з найпоширеніших версій, першим оголеним бігуном став Орсіпп із Мегари у 720 році до нашої ери, чия пов'язка на стегнах випадково (або й навмисно) впала під час забігу. Він переміг, і спартанці швидко перейняли цю практику, зробивши її загальногрецьким стандартом.
Утім, за цією фізіологічною відкритістю стояв глибокий філософський та релігійний підтекст. Оголене й ідеально натреноване тіло вважали найвищим дарунком богам – це була форма молитви через фізичну досконалість. Перед виходом на арену атлети ретельно натирали себе оливковою олією, а потім посипали дрібним піском – це не лише захищало шкіру від палючого сонця та ударів, але й робило тіла блискучими, немов вилитими з бронзи, підкреслюючи рельєф кожного м'яза.
Цікавий факт: після змагань цю суміш поту, олії та пилу зішкрібали спеціальним металевим інструментом – стригілем. Цей "бруд" (глойос) збирали у флакони та продавали за великі гроші – адже вважалося, що він містить магічну життєву силу переможця і лікує хвороби.
Цікаві факти про перші Олімпійські ігри у Стародавній Греції: дивіться відео ШколаРуху
Яка страшна кара чекала на жінок, що наважилися поглянути на Ігри?
Олімпія була суто чоловічим світом, де панували жорсткі, а часом і безжальні правила. Заміжнім жінкам було категорично заборонено не те що брати участь, а навіть бути присутніми на Іграх. Закон був невблаганним – будь-яку заміжню жінку, яку ловили на території святилища у дні змагань, мали скинути у прірву з гори Тіпайон.
І от цікавий парадокс – незаміжнім дівчатам дозволялося дивитися ігри. Вважалося, що споглядання ідеальних чоловічих тіл підготує їх до майбутнього материнства і народження сильних воїнів. Крім того, на стадіоні завжди була присутня одна доросла жінка – жриця богині Деметри Хаміни, яка сиділа на почесному мармуровому вівтарі навпроти суддів.
Історія зберегла лише один задокументований випадок порушення цього табу, який закінчився помилуванням – це історія Калліпатіри (також відомої як Ференіка) з острова Родос. Вона походила з видатної династії олімпійських чемпіонів – її батько, брати, а згодом і племінники були переможцями. А коли її чоловік помер, жінка сама взялася тренувати свого сина Пейсіррода, і щоб підтримати його на Іграх, переодяглася у плащ тренера. Коли її син здобув перемогу, мати у пориві емоцій перестрибнула через огорожу – і її одяг зачепився, викривши стать.
За законом її мали стратити. Але судді, вражені родоводом Калліпатіри та з глибокої поваги до її видатних родичів, зберегли їй життя. Проте саме після цього інциденту запровадили нове правило – відтоді не лише атлети, але й тренери мусили виходити на стадіон абсолютно голими, щоб унеможливити подібні обмани в майбутньому.
Зауважимо, що Олімпійські ігри античності проіснували понад тисячоліття, поки у 393 році римський імператор-християнин Феодосій I не заборонив їх як язичницький культ. І хоча сьогодні ми успадкували від них назву та ідею змагань, справжній, первісний дух тих Ігор назавжди залишився похованим під товщею пелопоннеського пилу, залишаючись для нас захопливим, але нещадним уроком історії.