Доленосний вибір Китаю та чи надовго вистачить зброї США: що про Україну пишуть західні ЗМІ

Китай все активніше залучається у війну в Україні в контексті свого протистояння зі Сполученими Штатами. Пекін зближується з Москвою як ніколи до цього, але все ще залишається перед складним вибором щодо постачань зброї. Зрештою, остаточне рішення Китаю має визначити те, яким він бачить майбутнє світу та своїх відносин із Заходом. 24 Канал традиційно зібрав найцікавіше зі сторінок західних ЗМІ.

Цікаво Як Китай намагається задушити економіку Заходу

Чому деякі розбіжності між США та Україною – це нормально

Єдність у поглядах на війну між Україною та США може повільно знижуватися, пише видання Politico. Останній тиждень видався доволі важким для американсько-українських новин та показує не ідеальну гармонію. Та в цьому немає нічого дивного.

Загалом, США та Україна перебувають у міцних та гарних стосунках, особливо з того часу, як адміністрація президента США Джо Байдена пообіцяла підтримувати Україну "стільки, скільки це буде потрібно". Втім, минув уже понад рік від початку повномасштабного вторгнення Росії, а між Вашингтоном та Києвом поволі зростають деякі розбіжності щодо цілей війни та уявлення про завершення конфлікту.

Адміністрація не має чіткого політичного завдання та чіткої мети. Чи є це затягуванням цієї справи, що є саме тим, чого хоче Володимир Путін? Чи все робиться для того, щоб дати їм (українцям) достатньо, щоб вижити, а не перемогти? Я не бачу зараз політики, спрямованої на перемогу, а якщо в нас її немає, то що ми тоді робимо?
– заявив конгресмен республіканець Майкл Маккол.

Байден висловив всебічну підтримку України з боку США / Фото AP

Публічно Байден та Зеленський практично не розбігаються у поглядах, особливо це було підкреслено нещодавнім раптовим візитом президента США у Київ. Однак, Politico поспілкувалося з 10 офіційними особами, законодавцями та експертами, які вказують на певні точки напруги між лідерами двох держав.

Це і саботаж на газопроводі Північний потік, жорстока та виснажлива оборона Бахмута, який нібито має не надто високе стратегічне значення, а також план боротьби за регіони, де росіяни укріплювали свої позиції протягом майже десятиліття.

Олександр Сирський на позиціях ЗСУ в Бахмуті / Фото з телеграм-каналу Сирського

Представники адміністрації Байдена начебто почали висловлювати занепокоєння, що "Україна витрачає занадто багато ресурсів, що може зрештою підірвати спроможність ЗСУ перейти до масштабного контрнаступу навесні".

Натомість командувач Сухопутних військ України генерал-полковник Олександр Сирський наголосив, що "в боях за цю фортецю ворог втрачає найбільш підготовлену та боєздатну частину своєї армії".

Кожен день оборони міста дозволяє нам виграти час для підготовки резервів і підготовки до майбутніх наступальних операцій,
– підкреслює Сирський.

Проблем додало також і те, що, за оцінкою американської розвідки, певна "група" з нібито України стоїть за підривом газопроводу "Північний потік", що відбувся ще минулої осені. Розвідка США не вважає, що саме українська влада стоїть за цією операцією, проте передала Україні сигнал, що подібні акції є неприйнятними. 

Натомість українська влада неодноразово заперечувала свою причетність до підриву "Північних потоків".

З іншого боку, в політичних колах США зростає розчарування щодо постачань зброї для України. Безумовно, США відправили найбільшу кількість озброєнь серед усіх союзників, однак Київ завжди з нетерпінням чекає майбутніх постачань. При цьому, певна частина адміністрації США хоч і з розумінням ставиться до відчайдушного прагнення України себе захистити, дорікає щодо постійних прохань. Politico залишило незадоволених анонімними, але вказує, що це питання підіймалося у приватних бесідах. Республіканець Маккол вважає, що адміністрація Байдена начебто  розколота щодо того, яку зброю варто надсилати Україні.

Я розмовляю із багатьма вищими військовими чинами, і вони здебільшого підтримують ідею надання Україні ATACMS,
– каже Майкл Маккол.

Офіційна позиція США щодо далекобійних ракет полягає в скаргах на малі запаси ATACMS, однак у США існує також побоювання, що Україна завдаватиме ударів по віддалених цілях на території Росії.

Ба більше, нещодавно з'явилася стаття The New York Times, в якій повідомляється, що Пентагон начебто перешкоджає адміністрації Байдена ділитися з Міжнародним кримінальним судом доказами можливих воєнних злочинів росіян. Після публікації офіційні особи Білого дому були стурбовані тим, що це може зашкодити моральним позиціям США, які активно виступають із засудженням злочинів проти людяності, які Росія вчиняє на території України.

Важливо! Попри це, адміністрація Байдена остаточно заявила, що союз між Сполученими Штатами та їхніми союзниками і Києвом залишається міцним, і що він триватиме доти, доки триватиме війна.

У Раді нацбезпеки США повідомили, що Вашингтон перебуває на постійному контакті з Києвом та додали, що Путін наразі не демонструє жодних ознак припинення війни, тож найкраще рішення – "продовжувати допомагати Україні досягати успіху на полі бою, щоб вони могли зайняти якомога сильнішу позицію за столом переговорів, коли цей час настане".

Втім, незважаючи на обіцяну непохитну підтримку, США все ж попередили Київ, що вони не зможуть нескінченно фінансувати Україну. Хоча підтримка України було рішенням двопартійним, серед республіканців з'явилася наразі невелика група скептиків, що  висловлює незадоволення продовженням постачань зброї та грошей на протистояння з Росією.

Однак, безліч аналітиків віддають перевагу міцній трансатлантичній єдності, вихваляючи міцність НАТО, попри всі економічні та політичні втрати, яких завдала війна в Україні. При цьому, певних суперечок між Україною та США просто неможливо уникнути, що було очевидним ще до початку повномасштабного вторгнення.

Зеленський і раніше робив гострі зауваження на адресу США, а Білий дім висловлював незгоду з ним щодо конкретних питань, але це не вплинуло на загальну підтримку і партнерство з боку США,
– заявив Шелбі Магід, заступник директора Євразійського центру Атлантичної ради.

Кризові моменти все ще витають десь на горизонті. Наполягання Володимира Зеленського на звільненні Криму до початку мирних перемовин можуть викликати певні сумніви в кулуарах Вашингтона. Держсекретар США Ентоні Блінкен наголосив, що це може стати "червоною лінією" для Владіміра Путіна та призвести до різкої ескалації. Водночас Пентагон сумнівається в реалістичності цієї ідеї, навіть з урахуванням західних постачань зброї, адже росіяни непогано закріпилися на півострові за останні 9 років.

Натомість Байден публічно дотримується свого твердження про те, що всі рішення щодо війни та миру мають прийматися в Україні. Однак президентські вибори у США, які стають все ближчими, змушують адміністрацію США нервувати.

В історії ще не було жодної війни без невдач і викликів. Питання не в тому, чи мають українці невдачі, а в тому, як вони реагують і долають їх. Україна подолає, переможе Росію і залишиться вільною,
– заявив ветеран армії США, конгресмен демократ Джейсон Кроу.

Китай стоїть перед доленосним вибором

Сьогодні вся увага прикута до можливого постачання зброї Росії з боку Китаю. Рішення про військову підтримку Кремля призвело б до точки кипіння в суперництві Пекіна та Вашингтона, пише Financial Times. Зараз російський диктатор терміново потребує допомоги з боку Китаю. Російська армія загрузла в Україні та відчуває нестачу боєприпасів, тому всі свої сподівання Кремль покладає на Пекін. Зрештою, рішення Китаю свідчитиме про те, яким він бачить майбутнє світу.

Вибір на користь постачання зброї Росії може свідчити про те, що Китай вважає посилення суперництва зі США неминучим, а можливо навіть бажаним. Натомість відмова від військових постачань для Росії продемонструє те, що Китай все ще вірить, що напруга у відносинах з США є контрольованою, отже загальну глобалізацію ще можна врятувати.

Зверніть увагу! Впливові особи в Пекіні повністю усвідомлюють всі ризики від постачань артилерійських снарядів або безпілотників в Росію, тобто зброї, якої сьогодні так потребує армія окупантів. Минулого тижня у Financial Times Чжоу Бо, колишній полковник Народно-визвольної армії Китаю, написав: Якщо Пекін стане на бік Москви в цьому конфлікті, то ми вже перебуваємо на порозі третьої світової війни. 

З огляду на це, рішення Китаю надати зброю Росії виглядає немислимим, однак уряд США вважає, що в Пекіні ведуться серйозні дебати щодо цього питання, а отже Китай може в кінцевому підсумку все ж схвалити це доленосне рішення. Причиною для такого різкого збільшення підтримки Путіна з боку Сі Цзіньпіна, криється у так званому "партнерстві без обмежень", яке китайський та російський лідери оголосили в  лютому 2022 року, всього за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Зокрема, навіть важливішим за оголошення про партнерство був спільний аналіз, який лежав в його основі. Путін і Сі виклали єдине розуміння світу, де визначили США – головною загрозою для амбіцій та політичних режимів своїх країн. Тобто об'єднує Росію та Китай гостре бажання боротьби з Вашингтоном. Сі відвідав Путіна більше ніж будь-якого іншого світового лідера, отже він сприймає падіння російського диктатора та його заміну на прозахідного лідера найгіршим сценарієм розвитку подій.

Віртуальна зустріч Путіна та Сі Цзіньпіна, 30 грудня 2022 року / Фото МЗС Китаю 

Однак, навіть якщо Путін залишиться при владі, принижена та ослаблена Росія змусить США виглядати потужними та відродженими, а Китай – все більш ізольованим. Дехто в Пекіні вважає, що після того, як з Росією буде покінчено, увага Америки перемкнеться на Китай. При цьому, є ще дві причини, через які Китай може ризикнути підтримати Путіна:

• Перша причина, найближчі радники Сі Цзіньпіна, на відміну від Чжоу, можуть мати більше віри в свою здатність контролювати ризик ескалації. Вони стверджуватимуть, що як тільки Вашингтон зрозуміє, що Китай не дасть Кремлю програти, Захід підштовхне Україну до мирного врегулювання на умовах, прийнятних для Росії.
• Друга причина ще більш похмура. Націоналісти в Пекіні можуть вважати, що відкрита конфронтація зі США вже почалася. ЦРУ стверджує, що Сі вже дав вказівку китайським військовим бути готовими до вторгнення на Тайвань до 2027 року. При цьому, Джо Байден кілька разів заявляв, що США будуть захищати Тайвань, якщо на нього нападуть.

Звісно, є принципова різниця між розвитком потенціалу для вторгнення та рішучим рішенням атакувати Тайвань. Втім, якщо песимістичні західні аналітики мають рацію, а Китай дійсно готується до вторгнення, тоді Пекіну вигідно підтримати російську армію. Якщо Захід продовжить вливати ресурси в захист України, у нього залишиться менше можливостей для захисту Тайваню.

Водночас відкидати очевидні негативні сторони від постачань зброї Росії теж не варто. Антикитайські настрої у Вашингтоні, які й без того дуже потужні, стануть ще сильнішими. На Китай буде чинитися потужний тиск, який тільки зможуть придумати американці.

Обмеження на експорт технологій, які вже існують сьогодні, будуть доповнені набагато ширшими санкціями. Пекін також втратить будь-яку надію вбити клин між ЄС і США. Китайська військова підтримка Росії буде розглядатися, як пряма загроза безпеці Європи. Обмеження ЄС на торговельні та інвестиційні зв'язки з Китаєм, без сумніву, будуть введені негайно.

Китайці знають, що західні корпорації та споживачі дуже від них залежать, щоб повністю розірвати торговельні зв'язки, однак падіння торгівлі з Заходом навіть на 30% призведе до різкого зростання безробіття в Китаї, що серйозно турбує уряд в Пекіні, який дуже гостро реагує на будь-які прояви народних заворушень.

З цієї причини Китай може піти на непростий компроміс. Він продовжить вдавати нейтрального мирного посередника у війні в Україні, а тим часом спробувати постачати зброю через треті країни, як-от Іран або Північна Корея.

Однак будь-яка заперечувальна чи прихована політика військової підтримки Росії не стане чарівною паличкою, що здатна вирішити всі проблеми. Вона може бути занадто обмеженою, щоб переломити хід війни, натомість занадто вразливою для США, якщо американці про це все ж дізнаються. Непряма військова підтримка Росії з боку Китаю в кінцевому підсумку може бути обхідним шляхом до одного й того ж кінцевого пункту призначення – прямої конфронтації зі Сполученими Штатами.

Війна в Україні оголила проблеми ВПК США

Війна в Україні виявила нездатність американського ВПК швидко збільшити виробництво багатьох видів зброї, необхідної для України та для самооборони самих Сполучених Штатів. Проблему американської військової промисловості описало видання The Washington Post. Згідно з указом президента США Джо Байдена, американський ВПК має прискорити виробництво 155-міліметрових артилерійських снарядів, які сьогодні вкрай необхідні Україні для перемоги над Росією.

План Пентагону збільшити виробництво боєприпасів демонструє прорив у зусиллях  втамувати збройний голод України, однак водночас оголив і проблеми, які США мають якомога швидше подолати, щоб продовжити виробляти зброю не лише для підтримки союзників, а й для захисту самих себе, якщо ситуація дійде до прямого військового конфлікту з Росією, Китаєм чи будь-якою іншою великою державою.

США вже тривалий час намагаються тримати планку першості у розвиненості та технологічності своєї оборонної промисловості. Сполучені Штати мають найбільший військовий бюджет у світі – понад 800 мільярдів доларів на рік. Однак, ці виклики набули нового значення, коли конвенційний конфлікт повернувся в Європу, а Вашингтон проводить ревізію власних можливостей.

Попри те, що громадська думка про виділення великих сум військової допомоги Україні пом'якшується та викликає суперечки, російська агресія викликала ширшу дискусію про необхідність ліквідації того, що американські генерали називають "крихкістю оборонної промисловості США" та розробці нових засобів для швидкого нарощування виробництва зброї в кризових ситуаціях. Деякі експерти занепокоєні тим, що Пентагон докладає замало зусиль, щоб поповнити запаси озброєнь, які вже залишили американські склади.

Готові артилерійські боєприпаси готуються до відправлення / Фото The Washington Post

Навіть за умови прискорення темпів виробництва, ймовірно, знадобиться щонайменше п'ять років, щоб відновити запаси протитанкових ракет Javelin, зенітно-ракетних комплексів Stinger та інших категорій озброєнь, які мають попит. Попереднє дослідження також демонструє, що для заміни запасів основних систем озброєнь, як керовані ракети, винищувачі або бойові безпілотники, знадобиться до 15 років за умов мирного часу і понад 8 років за умов воєнного, якщо вони будуть знищені в бою чи передані союзникам.

Зверніть увагу! Через рік після початку війни в Україні американська військова допомога сягнула  приголомшливої суми в 30 мільярдів доларів, фінансуючи все – від окулярів нічного бачення до танків Abrams.

Значна частина була передана прямо зі складів Пентагона, решта виготовлялася на заводах. Водночас у США та НАТО наголошують на потужному впливі західної зброї на полі бою. Однак збільшення постачань вчергове розкрило прогалини у виробничих потужностях країн-донорів.

Взимку лінія фронту "замерзла" та перейшла до важких артилерійських боїв. Україна випускає близько 7 700 снарядів на день, що суттєво випереджає довоєнний рівень виробництва США, який становив 14 тисяч 155-мм снарядів на місяць. Зокрема, за перші вісім місяців війни в Україні, ЗСУ "спалили" стільки ЗРК Stinger, скільки вистачило б на 13 років, а також п'ятирічний запас ПТРК Javelin.

Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі прогнозує, що дефіцит боєприпасів може вимагати подальшого збільшення видатків Пентагону, що може призвести до завершення епохи, коли можна було зекономити на виробництві боєприпасів для фінансування більш коштовних категорій, як-от танки або літаки. Заступник міністра оборони США Колін Кал вказав на важливість зусиль Пентагона з прискорення виробництва артилерійських снарядів, керованих ракет та іншої оборонної продукції.

Це матиме значення і через рік, і через два, і через три, тому що навіть якщо конфлікт в Україні вщухне, а ніхто не може це точно передбачити, Україні знадобиться армія, здатна захистити територію, яку вона відвоювала,
– заявив конгресменам США Колін Кал.

При цьому, проблема не обмежується лише боєприпасами або тією зброєю, яку надають Україні. Темпи виробництва на американських заводах означають, що для заміни американського флоту гелікоптерів UH-60 Black Hawk знадобиться понад 10 років, а для заміни запасу сучасних ракет середньої дальності класу "повітря-повітря" – майже 20 років. Пентагону також знадобиться щонайменше 44 роки, щоб замінити свій флот авіаносців.

В Європі проблеми не менш серйозні. Генсек НАТО Єнс Столтенберг попередив, що час очікування на великокаліберну зброю збільшився більше ніж утричі, тобто замовлене сьогодні озброєння не буде доставлене протягом більше двох років. Німеччина ж порахувала, що її сьогоднішніх запасів боєприпасів вистачить всього на два дні активних бойових дій. Схожий розрахунок показав, що Велика Британія має запас на вісім днів боїв.

Тривалий час США та Європа скорочували свої оборонні заводи та чисельність військ, адже після завершення Холодної війни ніхто не очікував, що Європа знову зануриться у повномасштабний конфлікт.

У певний момент в США щодня зникало 1000 робочих місць у сфері цивільної оборони. До прикладу, у 1990-их роках у Сполучених Штатах був 51 великий авіаційний і оборонний підрядник. Сьогодні їх залишилося всього п'ять. Раніше Пентагон розробляв програми озброєнь таким чином, щоб мати щонайменше два джерела виробництва, але з часом він почав розглядати надлишкові потужності як марнотратство.

Протягом двох десятиліть війни з повстанцями, після терактів 11 вересня, коли американські війська воювали з легко озброєними бойовиками в Іраку, Сирії та Афганістані, було набагато легше не помічати виробничих проблем. Ситуація швидко змінилася через вимоги, які висуває широкомасштабний конфлікт з конвенційним озброєнням, який сьогодні триває в Україні.

Чиновники зазначають, що відставання у виробництві також пов'язане з тим, що військова техніка сьогодні, за своєю суттю, складніша у виробництві, ніж під час Другої світової війни, коли Ford міг випускати один літак за годину. Зараз зброя часто потребує мікроелектроніки та деталей з десятків і сотень підприємств. Наприклад, винищувач-невидимка F-35 компанії Lockheed Martin містить 300 000 деталей, які постачаються від 1700 постачальників.

Тепер армія США планує збільшити свої щомісячні потужності з виробництва 155-міліметрових снарядів з приблизно 14 000 зараз до 30 000 цієї весни, а згодом і до 90 000. Військові також витрачають 80 мільйонів доларів на запуск другого джерела постачання ракетного двигуна для ПТРК Javelin, ключового компонента, і планують подвоїти виробництво до приблизно 4000 на рік.

Заготовки для снарядів поруч з цехом армійського заводу у Скрентоні, США / Фото The Washington Post

Однак дослідники відзначають, що з 45 мільярдів доларів, які Конгрес США виділив на виробництво нового озброєння для України та заміну переданих американських запасів, Пентагон станом на лютий уклав контракти лише на суму близько 7 мільярдів доларів, що викликає питання про те чи достатньо швидко він просувається на цьому напрямку.

Водночас зростає скептицизм щодо постачань зброї для України серед республіканців. Одне з нещодавніх опитувань показало, що 40% республіканців вважають, що Сполучені Штати надають Україні занадто багато допомоги, порівняно з 9% минулої весни. При цьому, досі незрозуміло, скільки ще додаткових витрат витримають американці в епоху інфляції та економічної кризи. Втримати невдоволення громадян допомагає загальне збільшення промислових потужностей у Сполучених Штатах, зокрема й на оборонних виробництвах. Нагальна потреба в боєприпасах змушує заводи шукати нових співробітників, тож це створює додаткові робочі місця для американців.

Втім, очікувана трансформація американської промисловості може відбутися недостатньо швидко для України, оскільки ЗСУ готуються до власного контрнаступу навесні. Однак наступний конвенційний конфлікт може бути набагато масштабнішим і смертоноснішим. Війна в Україні показала, на що в першу чергу варто звертати увагу, коли мова йде про захист Тайваню та загрозу з боку Китаю.