Боротьба за зони впливу у Європі загострюється
Джерело:
Петро ОлещукСитуація у Сербії досить цікава у контексті тенденцій європейської політики та методів роботи Кремля.
Традиційний російський трюк, щоб завадити євроінтеграції Сербії
Як відомо, президент Сербії Александар Вучич 1 листопада розпустив парламент і призначив на 17 грудня 2023 року дострокові парламентські та місцеві вибори.
Читайте також Путін обіцяє воювати 5 років: до чого тут насправді Китай
У ніч після виборів президент Сербії Александар Вучич оголосив, що його партія перемогла на виборах у Белграді. Після цього у сербській столиці тисячі людей вийшли на вулиці, протестуючи через, як вони вважають, сфальсифіковані результати міських виборів.
Далі ж прем'єрка Сербії Ана Брнабич заявила, що російські спецслужби надали сербській владі інформацію про можливі інциденти на протестах у Белграді.
Вся ця ситуація цікава тим, що зараз Сербія – це свого роду "буфер" між Заходом та Росією. Сербія – кандидат у члени Європейського Союзу, але її інтеграція тривалий час мала низку перешкод.
Хоча загалом вважалося, що саме долучення усіх держав Західних Балкан до ЄС – оптимальний варіант остаточного врегулювання усіх існуючих там конфліктів.
У випадку Сербії все ускладнюється існуванням Косово, чию незалежність визнають більшість членів ЄС, але не визнає Сербія.Так би все могло тягнутися дуже довго, але останнім часом відбуваються тектонічні зсуви у європейській політиці. У ЄС прийшли до розуміння, що "сірих зон" у ЄС бути не повинно, бо всі "сірі зони" стають з часом ворожими анклавами або зонами нестабільності. Тому разом з Україною рішення про переговори щодо вступу одержала і Молдова, а Грузія одержала статус кандидата у члени ЄС, попри проросійські рішення грузинського уряду. Тепер постає питання інтеграції Сербії у ЄС.
Зауважте Слабкі суперники і багато пропаганди: як Путін боротиметься за збереження титулу царя у Росії
Однак у Сербії здавна особливі відносини з Росією, і, очевидно, Росія не зацікавлена у подальшій інтеграції Сербії до ЄС. Далі починається давній трюк: вибори, фальсифікації, протести, придушення протестів, яке повинно загальмувати євроінтеграцію через претензії до уряду, який це придушення допустив.
Загалом, зараз на всі події дивишся по-іншому, оскільки бачиш більшість російських методів і розумієш, хто і навіщо їх застосовує. Боротьба за "зони впливу" у Європі загострюється. "Сірих зон" ставатиме менше, але це означає, що і місць зіткнень теж буде більше. І "пороховий погреб" Європи на Балканах ще про себе нагадає.