Якщо Путін зазнає поразки, він сприйматиме себе як "царя-невдаху", як такого, хто не впорався. Адже Петро I і Катерина II змогли підкорити Україну, а "Володимир III" – ні. 24 Канал перекаже зміст колонки Дмитра Кулеби.

Дивіться також Росіянин з команди Трампа висунув себе на посаду спецпосланця з питань війни в Україні, – NYT

У 2016-2022 роках західні дипломати та журналісти часто запитували українських посадовців, чим Україна готова поступитися Росії заради миру. Це було більше, ніж просто цікавість. Це була верхівка політичного айсберга, зануреного у віру в те, що миру можна досягти, принісши українські інтереси в жертву Росії,
– такими словами почав статтю дипломат.

Далі Кулеба розповів, що спілкувався з європейськими та американськими ЗМІ після перемоги Трампа – і зрозумів, що три роки потому "ми повернулися до тих самих питань".

"Боляче усвідомлювати, що українці можуть знову заплатити ціну, нав'язану тими, хто не розуміє ситуації. Які б ідеї щодо припинення війни не виникали у пана Трампа та його оточення, вони будуть перевірені реальністю", – наголосив він.

Путін досягає успіхів у повзучій окупації України та вважає, що Захід надто слабкий, а його стратегія провальна. Втім, якби у Кремля було достатньо власних сил, він би не залучав сили КНДР.

Та російський диктатор бореться не тільки за українську землю.

"Путін розглядає підкорення України як основну частину своєї спадщини; будь-яка невдача зробить його першим російським царем, який зазнав невдачі. Тобто невдахою. По той бік Атлантики Трамп також не може дозволити собі виглядати слабким. Він повинен продемонструвати всьому світу, що його план – яким би він не був – набагато кращий за план Джо Байдена", – пише Кулеба.

Та план Байдена все ж був половинчастим, тож і приніс напіврезультати. Через це не можна говорити, що стратегія Байдена є фундаментально хибною – вона ніколи не була реалізована вповні.

Водночас, якщо Україна програє через відмову Трампа фінансувати Київ, відповідальність за це ляже цілком на Трампа. Він не захоче, щоб Україна стала другим Афганістаном.

"Якби адміністрація Трампа тоді нав'язала Україні неприємні умови миру, і якби пан Зеленський погодився (малоймовірний сценарій), частина українського суспільства чинила б опір. Внутрішні заворушення загрожували б внутрішнім колапсом країни. Це дало б Путіну перемогу, якої він давно бажав, зобразивши Україну як невдалу державу – але відповідальність за це лягла б безпосередньо на Трампа. Він не може дозволити, щоб Україна стала його Афганістаном", – вважає ексміністр.

Путін і Зеленський не захочуть нових Мінських угод. Ба більше: війна не закінчиться, навіть якщо Україна поверне свої території. Тому вважати, що ідея "територія в обмін на безпеку" спрацює – хибна думка.

Війна не закінчиться, якщо Україна повернеться до кордонів 1991 року або якщо обидві сторони домовляться про нову лінію розмежування. Війна закінчиться лише тоді, коли Путін визнає право України на існування як незалежної і демократичної західної держави. Путін не погодиться з юридичною втратою своїх територіальних здобутків, а Україна не може змиритися з іншим. Отже, навіть якщо буде досягнуто якогось тимчасового рішення, це буде просто пауза перед наступним конфліктом,
– акцентував дипломат.

Тож якщо для Зеленського та Путіна ця війна визначає їхні життя, для Трампа це можливість показати себе сильним. Інакше йому доведеться в довгостроковій перспективі відновити допомогу ще більш ослабленій і знекровленій Україні.

"Ті, хто прагнуть деескалації на чолі з новообраним президентом, можуть бути приголомшені, побачивши повну протилежність у найближчі місяці. Наразі і Зеленський, і Путін розглядають Трампа як свій шанс схилити шальки терезів на свою користь. Трамп, своєю чергою, буде змушений слідувати за ними в ескалації власної лінії", – припустив Кулеба.

Він завершив: "замість того, щоб зосереджуватися на тому, на що погодиться Україна, єдиним життєздатним шляхом вперед має бути примушення Росії до миру".