І хоча Італія гарантує соціальний захист, доступ до медицини та інші переваги, ці можливості мають свою ціну – податкове навантаження там дійсно відчутне. Детальніше про це розповість 24 Канал.
Цікаво Як отримати німецьке посвідчення водія: що варто знати українцям у 2026 році
Спонсор проєкту Закордон 24 – міжнародний сервіс з переказу коштів TransferGo. Завдяки його функціоналу понад 9 мільйонів клієнтів у всьому світі щодня мають змогу підтримувати рідних в Україні та переказувати кошти з будь-якої точки Європи.
Сервіс має багато переваг, зокрема:
1. Швидкість та зручність використання. Все, що потрібно для переказів – смартфон та наявність інтернету.
2. Прозорість. Можливо здійснювати операції без додаткових платежів.
3. Можна отримувати грошові бонуси у програмі "Запроси друга".
Оцінити сервіс TransferGo може кожен повнолітній! Для цього потрібно встановити додаток і зареєструватись.
Як працює багаторівнева система оподаткування?
За даними міжнародної аудиторської компанії PwC, податкова система Італії вирізняється складною, але чітко структурованою моделлю. Основний податок на доходи фізичних осіб – IRPEF (Imposta sui redditi delle persone fisiche) – сплачується одразу на трьох рівнях:
- національному;
- регіональному;
- муніципальному.
Податкові резиденти (а це більшість українців, які проживають у країні понад 183 дні на рік) зобов’язані сплачувати податки з усіх своїх доходів, незалежно від того, де вони отримані. Натомість для нерезидентів оподаткуванню підлягають лише суми, одержані в Італії.
Податкова система Італії має чітку структуру / Фото Shutterstock
Скільки платить звичайний працівник?
- Національний податок (IRPEF)
Станом на 2026 рік діє прогресивна шкала оподаткування залежно від рівня доходів:
- 0 – 15 000 євро – 23%;
- 15 001 – 28 000 євро – 25%;
- 28 001 – 55 000 євро – 35%;
- понад 55 000 євро – 43%.
Це означає, що із підвищенням доходу зростає і загальна сума податків, яку потрібно сплатити.
- Регіональні та місцеві податки
Окрім базового податку, додаються ще два:
- регіональний – від 1,23% до 3,33%;
- муніципальний – від 0% до 0,8%.
У результаті реальне податкове навантаження може бути вищим, ніж здається на перший погляд.
- Соціальні внески
Ще один важливий компонент – внески до системи соціального забезпечення. Загалом йдеться про приблизно 40% від зарплати, з яких:
- 30% платить роботодавець;
- 10% – працівник.
Саме ці відрахування йдуть на фінансування медицини, виплату пенсій, допомогу з безробіття та забезпечення інших соціальних гарантій.
Частину соціальних внесків оплачує роботодавець / Фото Shutterstock
Як українським підприємцям платити менше?
Як зазначається на сайті Пенсійного фонду Італії, для тих українців, які працюють на себе або відкривають малий бізнес, в Італії передбачено спеціальний режим Regime forfettario (спрощена система). Він доступний для підприємців із річним доходом до 85 тисяч євро та за умови дотримання певних вимог.
Regime forfettario передбачає єдину ставку податку 15% (або 5% для нових підприємців у перші 5 років), що застосовується до частини доходу. Водночас підприємці зобов’язані сплачувати соціальні внески, які можуть становити понад 25% доходу.
Скільки в результаті залишається "на руки"?
Якщо підсумувати всі збори та соціальні внески, то загальне податкове навантаження в Італії є доволі відчутним. Так, працівнику варто врахувати, що від 30 до 45% доходу йтиме на податки.
Водночас роботодавець фактично витрачає на утримання працівника значно більшу суму, ніж та, яку сам працівник отримує "на руки" після всіх відрахувань.
Втім, важливо розуміти – ці кошти повертаються у вигляді:
- безплатної або доступної медицини;
- соціальних виплат;
- пенсій;
- інфраструктури.
Попри високі податки, Італія залишається привабливою для українців, адже забезпечує доступ до ринку праці, відкриває можливості для започаткування власного бізнесу та гарантує соціальний захист. Водночас адаптація до місцевих правил, зокрема податкових, потребує часу, уважності та глибшого розуміння.