У Росії все настільки погано, що Путін розпродає золото: Україна може перекрити й цей канал

Світова рада золота зафіксувала, що Росія стала абсолютним рекордсменом за обсягами продажу дорогоцінного металу. Про це пише Дмитро Корнієнко.

Не все так просто

З початку року Кремль продав 49,7 тонни золота – обсяг, який поступається лише дефолту 1998 року, коли обвалився ринок державних облігацій і Кремль був змушений продати 118 тонн. Причину називають відкрито – потреба покривати дефіцит бюджету.

Але, попри рекордний продаж, варто відзначити, що Кремль має 2 240 тонн золота, тож ключова проблема для Кремля не в наявності / відсутності золота, а у вузьких механізмах його конвертації та обмеженості ринку.

Потреби бюджету потрібно покривати тут і зараз, а для цього необхідні високоліквідні активи. Золото ж у випадку з Кремлем має два обмеження: ринковий попит (тобто продати більше, ніж готові купити, не вийде), а ще – часткові санкції від ЄС, США та G7, що відрізали Кремль від найбільшої лондонської біржі, для прикладу.

Це створило для Кремля дві залежності: від покупця і від каналів конвертації.

Основним покупцем московського золота, ні для кого не секрет, є Китай, але щоб продати золото, Росія має юридично завести його на біржу. І для Кремля таких основних бірж є дві: дубайська (ОАЕ) та гонконзька (Гонконг). Саме туди спрямовуються основні потоки кремлівського золота і після цього потрапляють до Китаю.

Не тільки тіньовий флот, а й "тіньові" біржі

Кожна подібна операція спрощує життя кремлівському режиму, навіть попри обмеження, що ринок і покупець не готові купувати той обсяг і за тією ціною, які хочуть у Кремлі. 

Що ОАЕ, що Гонконг як комерційні центри дуже чутливі до санкційних коливань, бо біржі та фондові ринки зараз мають ознаки передкризового стану, а будь-які, навіть ситуативні, шоки впливають на поведінку учасників ринку. Якщо дуже просто – потрібен публічний трек, а бажано реальні санкції від ЄС для комерційно-політичного удару по "надійності" цих двох бірж саме через обслуговування кремлівського золота. 

І створювати такий трек у першу чергу – завдання України за логікою: санкції у 2022 році накладені на саме кремлівське золото, тож вторинні санкції (за сприяння в його реалізації) досі не були реалізовані.

Ця тема випадає. У тому числі з українського дипломатичного та публічного треку: чи то в таємничому очікуванні, що ОАЕ охолодять відносини з Кремлем, що малоймовірно з огляду на те, що ця країна найбільше в регіоні сприяє обходу санкцій, реєстраціям тіньового флоту, продажу золота та побудові криптомережі розрахунків спільно з Кремлем. Така ж історія з Гонконгом (мовчимо, щоб не образити Китай).

На таймері останні пакети санкцій

В ЄС, особливо головуюча зараз країна Ірландія, активно говорить про те, що в майбутньому підхід щодо санкцій трансформується з пакетного у більш точковий/галузевий через складність узгодження, у тому числі через потенційну зміну політичного ландшафту Європи у 2027 році. 

Тож, ймовірно, політично можливо прийняти пакетні санкції буде ще двічі: в осінньо-зимовий період 2026 року та весняний 2027 року. Саме пакетні санкції важливі через сприйняття. Вони мають більший поведінковий ефект для "комерсантів" з третіх країн. І дуже важливо, щоб у цих двох пакетах було піднято питання структур, що сприяють реалізації кремлівського золота. Оскільки не факт наявності золота у Кремля, а саме швидкість і біржова логістика – є вузькими місцями.

І якщо у минулі роки були більш нагальні санкції, з огляду на те, що Кремль покладався на інші активи, і відповідний медійний, політичний, дипломатичний тиск був сконцентрований на вищих пріоритетах, то зараз важливо вчасно відстежувати необхідність зміни пріоритету (що ми з Вами і робимо). 

Зараз удари по логістиці конвертації золота мають стати пріоритетом, бо це все стає дедалі важливішим фактором для Кремля. А що важливо для Кремля, то важливе для нас. З одним нюансом: політично зручний час для тиску – не гумовий.

Логіка проста: перешкоджатимемо реалізації золота – ускладнимо завдання Кремлю зводити бюджет, а це – більші виклики – більша ймовірність критичних управлінських помилок.