Згадати Все: Клуби інтернаціональної дружби
Побутує думка, що вчителі іноземної мови, навіть не знаючи того, долучилися до розвалу Союзу. Усе через заохочення школярів, а часом навіть студентів до Клубів інтернаціональної дружби. Листування із ровесниками інших національностей могло тривати по кілька років. Між рядками радянські піонери уперше дізнавалися, що світ може бути інший, ніж їхня дійсність.
Щоб подружитися з іноземними піонерами слід було принаймні знати про їх існування. А побачити іноземних гостей можна було хіба що в піонерському таборі номер один – "Артеку".
Читайте також: Згадати Все. Радянська жінка
В інших, менш крутих таборах теж знайомилися з ровесниками інших національностей. Але це свої – союзні, інтерес одразу згасав. Цікавими були ті, хто жив за залізною завісою. Десь там у таємничій Європі, на Кубі, в далекій Азії і навіть у ненависній капіталістичній Америці.
У нас в школі було таке. Прийшла вчителька англійської мови і каже: "будемо присвячувати урок Кубі". До чого тут англійська – незрозуміло. Вчителька принесла листа від кубинських однолітків, треба було їм щось відписати, ми урочисто зачитували цей лист,
– сказав інформаційний директор 24 каналу Анатолій Яворський.
Шанс побачити кубинську та і будь-яку іншу закордонну дитину тоді прирівнювався десь до можливості виїхати за кордон. Були відповідні клуби інтернаціональної дружби. По суті, товариство листувальників з ровесниками з-за кордону.
Клуб інтернаціональної дружби
Як же виглядали самі клуби інтернаціональної дружби? Насправді нічого особливого, просто кімнатка в будинку піонерів чи навіть інституті, де ділилися враженнями від отриманих листів і за потреби писали на нові адреси. На стінах висіли фотографії різних піонерів. Реальні люди, з якими члени цього клубі листувалися. І в’єтнамці були, і поляки, і навіть один американець.
Про що ж писали красивим дівчаткам і хлопчикам за кордон? Яку інформацію отримували звідти? Ця тема цікава не лише нам. Інтерес до дитячого спілкування проявляли і спецслужби. Ану ж ти випадково у листі вибовтаєш, що твій батько слухає радіо "Голос Америки"?
Читайте також: Згадати Все. Державні нагороди і не тільки
Навіть у темі листування – не без політики. Одна з найкрасивіших піар-кампаній в СРСР теж пов'язана з листами. Якось маленька американка Саманта Сміт написала самому генсеку Радянського союзу Юрій Андропову із наївним дитячим питанням. А ви справді збираєтесь використовувати проти нас ядерну зброю?
Лише через наполегливість самої Саманти та посередництво радянського посла в США американці вдалося таки отримати лист-відповідь. Її запевнили – СРСР мирна країна, а саму Саманту навіть запросили в гості у Радянський Союз.
Саманта Сміт приїхала до Радянського Союзу
У листах звичайних дітей один до одного політики звісно не було, але і їх ретельно перечитували. Але навіть листування на буденні теми відкривало очі радянським школярам – там зовсім інший світ. І деякі відкриття з листів могли викликати навіть масовий бунт серед радянських школярів. Стало зрозуміло, що світ тут і там шалено відрізняється.
Лист з-за кордону, його чекали як на дефіцитні товари у магазинах. А біля поштової скриньки буквально влаштовували чергування.
Це (листування – 24) шикарний процес. Коли ти відкриваєш листа, а там вкладки, листівки – це дуже приємно. Додавало наснаги до спілкування,
– відповів Анатолій Яворський.
Найкращим подарунком у листі звісно була б жуйка, але наші чомусь не просили, а їхні, можливо, просто не здогадувалися, у якій шані тут жувальна гумка.
Листування перестало бути цікавим з віком. З'явилися нові інтереси. Та й часи змінювались. Більшість тих контактів розсипалися разом з Радянським Союзом. І лише багато років по тому, друзі по листуванню часом знову знаходяться. Тепер – через інтернет.
Більше про листування з інозумцями в СРСР – дивіться у програмі.