Пряма трансляція на
Останні випуски

Згадати Все. Державні нагороди і не тільки

За будь-які досягнення у навчанні чи праці, за боротьбу "на ідеологічній ниві", за заслуги і без них – медалька. Не забути б її протерти! Якщо раніше нагороди і давали діячам, яких знали всі, то у пізньорадянський період цей процес став безконтрольним. У 90-ті роки й досі при бажанні можна чи не будь-яке звання купити. Чи потрібен такий атавізм нині?

Медалі, ордени, відзнаки, звання, статуси, значки, вимпели, грамоти – у країні, де начебто не існувало класової нерівності, людей все одно ділили на сорти.

Читайте також: Згадати Все. Дружинники: добровільно чи примусово?

Нагороди і звання в совку отримували не лише люди – ще техніка і заводи. Та що там говорити, цілу республіку могли взяти і нагородити. І здавалося, що все суспільство живе заради відзнаки від держави. Мати героїня з десятьма і більше дітьми? Ось тобі орден! Виростив рідкісну породу голубів? Ось і тобі нагорода.

Починався цей марафон за медалями із самих верхів. Леонід Брежнєв мав аж 114 нагород. Більшість з них він сам собі і призначив. Про цю фанатичну любов до брязкалець знали навіть за кордоном.

Нагороди Леоніда Брежнєва
Нагороди Леоніда Брежнєва

У Брежнєва була просто манія цих орденів, нагород та медальок. Він з кожної зарубіжної поїздки повертався з одним-двома орденами. В нього був піджак обвішаний, а це вже маразм,
– сказав кінокритик Сергій Тримбач.

Окрім генсеків, найвищі нагороди країни отримували й справді дуже достойні люди. Тож до лауреатів найпочесніших орденів як от герой радянського союзу чи герой соціалістичної праці у суспільстві була велика повага. Але і не без заздрощів, адже мати таку нагороду це не лише престиж, а і дуже непогані бонуси від держави.

Нагорода
Нагорода "Героя Радянського Союзу"

На передньому краю поближче до партійної верхівки часто намагалися опинитися і діячі культури. Яка ж спокуса отримати заслуженого, а потім і народного. Парадокс, але на звання народного артиста висував не народ. Це вирішували численні критики, інші народні і банально адміністрація.

Вручення цих звань та нагород – окрема пафосна історія. Обов’язково повний зал людей і фонтани красивих слів. Хто справді заслужив, а хто просто домовився – правди не сховаєш. У цеху артистів добре знають, хто чого вартий.

Читайте також: Згадати Все. Жовтенята, піонери та комсомольці

Звання – дурниці, бо головне – визнання. І коли артиста впізнають на вулицях – це і є свідченням того, що він справді народний.

Більше про державні нагороди – дивіться у програмі.

powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Коментарі