Згадати Все. ПТУ та ПТУшники
Училища і технікуми – унікальні навчальні заклади. Ніхто не хотів там вчитися. А твоє прізвище в списку абітурієнтів значило якусь життєву трагедію. Найчастіше це тріумфальне закінчення 8-ми класів з оцінками не нижче двійки і не вище трійки.
Часто причиною, через яку доводилося обирати ПТУ, був невдалий вступ в університет. Наприклад, через фінансові або сімейні проблеми.
Читайте також: Згадати Все. Товариські суди
Розквіт профтехосвіти припав на 50-60 роки. Країні не вистачало робочих рук. Тож мало не в кожному місті відкривалися ГПТУ – "городскіє", тобто міські професійно-технічні училища. Хоча цю абревіатуру розшифровували й по-іншому.
Розшифровували його так: "Госпаді помогі тупому устроїться",
– розповів спортивний журналіст, коментатор та колишній учень ПТУ Сергій Савелій.
Влаштовувати когось у ПТУ особливої потреби не було, у більшості не було жодних вступних іспитів. Після закінчення восьми класів на тебе чекали три роки навчання. Якщо прийшов після десятого класу, то вчишся лише рік. І тільки найкращі училища могли собі дозволити перебирати студентами. Для бідніших родин ПТУ був не лише варіантом прилаштування дитини, а й полегшенням для сімейного бюджету. У більшості ПТУ стипендії не платили, натомість забезпечували одягом. І лише найпрестижніші могли похизуватися одразу двома опціями.
Читайте також: Згадати Все. Будні дитячих садків
Проте, у суспільстві образ "петеушника" викликав асоціації малоосвіченого, невихованого, зачуханого підлітка із цигаркою в зубах. Про таких казали, що краще з ними вночі на вулиці не зустрічатися. Втім, насправді не все було так погано. Наприклад, "петеушником" був наймолодший винахідник Радянського Союзу.
Я виявився наймолодшим винахідником в СРСР. Фактично, в п'ять років я подав заявку. Для системи профтехосвіти це було серйозним і великим плюсом. Для пропаганди системи ПТУ,
– повідомив військовий пенсіонер та випускник ПТУ Віталій Петровський.
Ті, хто справді йшов за знаннями, намагалися приписатися до досвідченого і шанованого працівника заводу, а той брав шефство над майбутніми пролетарями і ділився досвідом. Залежно від успіхів у навчанні та оцінок за практику, випускникові ПТУ присвоювали розряд, від якого у майбутньому залежала посада на заводі і, що головне, зарплата. Але було одне залізне правило, незалежно від отриманого розряду: випускник ПТУ обов'язково працевлаштовувався.
З роками система профтехосвіти безнадійно деградувала, і понині більшість ПТУ фінансують за залишковим принципом. Зате країну заполонили спеціалісти з вищою освітою.
Зараз вагон і маленький візочок журналістів, економістів, юристів. А крутити гайки? А зварювати деталі? А на верстатах працювати? А токарями?
– наголосив Сергій Савелій.
Зовсім скоро мода на справжніх майстрів своєї справи, здатних ремонтувати і творити руками, повернеться. Як би це не звучало, але країні досі не вистачає освічених пролетарів.
Як відпочивали учні профтехучилищ СРСР – дивіться у програмі.