Розпад Союзу став тому підтвердженням: прагнення джинсів, платівок та автомобілів перемогли захоплення ракетами, танками та дальньою авіацією, здатною нести ядерний заряд.

Читайте також: Згадати Все. Паспорт як зброя

П’ятирічні плани розвитку народного господарства СРСР, або скорочено "п’ятирічки", стали основою економіки з тих пір, як почала існувати радянська держава. Планова економіка – це коли держава і лише держава вирішує, що і в яких кількостях виробляти та продавати. Протягом перших двох п’ятирічок в СРСР повністю зникає приватна власність і відповідно – конкуренція.

Офіційна радянська пропаганда перші дві п’ятирічки – з 1928 по 1937 рік – називала не інакше, як "економічним дивом". Вражаючі показники економічного зростання виливались у шалені показники смертності. Так звана індустріалізація коштувала Україні мільйони життів. Молода радянська держава не мала власних технологічних ресурсів.

Саме вони будували тракторні заводи, металургійні заводи нового типу. Вцілому, це було радикальне оновлення технологічне. Відомо, з якою метою – підготовка до війни,
– зазначив історик та професор Георгій Касьянов.

Більшовики продавали за безцінь зерно, відібране у селян. І на ці гроші купували не просто західні технології, а цілі заводи. Більше того – купували іноземних спеціалістів. Але й усі післявоєнні роки і аж до краху Союзу, всі п’ятирічки були заточені під армію. Військово-промисловий комплекс – фактично єдина ефективна сфера радянської планової економіки.

І їжа, і легка промисловість – це все були супутні товари до патронів. Ми робимо танки і трошки хліба,
– згадує письменник та видавець Віталій Капранов.

Авіаційний завод міг робити дитячі візочки. А танковий – м’ясорубки. Скільки чого потрібно народу, вирішували на 5 років уперед. В результаті одна модель сукні, сорочки чи шкарпеток мінімум 5 років стояли на конвеєрі. Що вже казати про шафи чи велосипеди – ідентичні вироби випускали впродовж десятиліть. За розробкою та виконанням п’ятирічок пильно стежив спеціально створений для цього орган – Держплан. Свого часу був популярним такий анекдот. Руйнівна сила полягала ось у чому. Мало того, що плани держави не відповідали потребам населення. Цифри, закладені в п’ятирічку, як правило, були завищені.

Читайте також: Згадати Все. Тотальна цензура

Уособленням гонитви за показниками був один наразі всім відомий чоловік. На честь нього в Союзі називали школи, заводи і навіть цілі міста. Якщо вірити радянській пропаганді, 1935 року цей донбаський шахтар за одну робочу зміну самотужки добув 102 тонни вугілля. При тому, що норма – сім.

Як звали того, хто уособлював гонитву – згадуйте у повному випуску програми.