Згадати все. Як вижити в плацкартному вагоні

Будь-яка поїздка потягом починається не з привітання провідника і навіть не з пакування валізи. Спочатку треба придбати квиток. Нині, в еру цифрових технологій, зробити це доволі просто. Раніше – це була ціла церемонія. Особливо, якщо ти їдеш на море в період відпусток.

Спочатку треба було відстояти довжелезну чергу в касу. Далі – розмова з суворою касиром. Без фрази "я від того-то" розраховувати на щось було марно.

Похід в ресторан у ті часи – сама по собі подія. Ну а ресторан на колесах – це подвійне свято. Вагони-ресторани були у всіх поїздах дальнього сполучення. Задоволення це було не з дешевих, але часто там можна було скуштувати те, чого не було на полицях магазинів.

І якщо для походу в звичайний ресторан вбирали найліпший одяг, то вагонах-ресторанах та й взагалі у поїздах панував інший стиль. Залізничний дрес-код: спортивки або шорти, тапки і майка. Чоловіки, як правило, перевдягались, не соромлячись.

Жінки ж просили усіх вийти. Більш скромні готувались до поїздки в туалеті. І щойно потяг рушав - по вагонах ширився характерний запах. Поїздка була не поїздка, якшо ти їхав без їжі.

Спиртне в поїздах пили завжди. Пили всі – і пасажири, і провідники. Пили все – від пива до спирту. Пили коли завгодно – і влітку, і взимку. Пили всюди – і в купе, і в тамбурах. За чаркою і час біжить швидше, і розмова клеїться ліпше.

В масовій свідомості закріпився класичний образ провідника: хамовита, нечиста на руку і, м’яко кажучи, не зовсім інтелігентна людина. Це, звичайно, не виправдання, але потрібно розуміти, в яких умовах вони працюють.

Читайте також: Згадати все. Епоха VHS: як відеомагнітофони змінили уявлення про кіно

І часто провідники створюють стресові ситуації для пасажирів. Наприклад, будять за півтори години до потрібної тобі станції. Або змушують пасажирів збирати постіль і приносити її в купе провідника. Хоча насправді вони мають це робити самостійно.

Дивіться більше про те, як колись подорожували потягами у програмі "Згадати все".