Наприкінці 2014 року міністерство внутрішніх справ вирішило закупити шість тисяч заплічників. Провели тендер і партію у п'ять тисяч рюкзаків виборола собі фірма "Дніпровенд". Ну як виборола, там є моменти до них пізніше.

Коштували ці рюкзаки три тисячі гривень за штуку. Як показали розслідування, на момент купівлі хороший військовий заплічник коштував вдвічі менше. На загальній сумі в 15 мільйонів гривень за оптимістичним сценарієм "напиляли" приблизно сім мільйонів.

Читайте также: Чому Реві іноді краще жувати, ніж говорити

Оптимізм в тому, що сім мільйонів "напиляли" у випадку, якщо заплічники робили не з поліетиленових пакетів, скотчу та китайських брезентових сумок. У цьому – песимістичному сценарії – розпил значно більший.

Але що саме купували – невідомо. Адже в рамках такої спеціальної процедури замовлення, яка називається "переговорна ", МВС так чітко переговорили, що не опублікували жодних подробиць закупівлі. Це значить, що в документах було написано "купуємо рюкзаки ". А про розмір, якість, кількість кишеньок, міцність тканини не повідомили. Треба рюкзаків, що не ясно? Я ані секунди не сумніваюсь, що міністр внутрішніх справ, пан Аваков, собі светра обирає значно ретельніше. Але тут ключове – собі.

Отож у нас є міністерство внутрішніх справ, яке терміново потребує п’ять тисяч заплічників. Про терміновість сказали тоді у самому міністерстві, пояснюючи оцю спрощену переговорну процедуру. Логічно було б припустити, що у тендері переможе якась компанія з налагодженим виробництвом. В Україні їх доволі багато. Але ні, оця фірма "Дніпровенд" не може похвалитись якоюсь виробничою історією. Вона навіть офісом похвалитись не може, його тоді шукали і не знайшли. За всіма ознаками – чисто тобі прокладка для переведення грошей. Ну і приховування їхнього кінцевого отримувача. Але саме з приховуванням отримувача вийшов прокол.

За кілька місяців в інтернет зливають відео прихованої камери з кабінету заступника міністра внутрішніх справ. Головного так би мовити адміністратора МВС – Сергія Чоботаря. Вибачте, на телебаченні є традиція говорити "схоже на". Так ось зливають відео з місця, схожого на кабінет заступника міністра внутрішніх справ, на якому фігура віддалено схожа на людину чітко схожу на заступника Авакова розмовляє з фігурою схожою на людину схожою на сина Авакова. Там присутня ще одна істота схожа на людину, але на кого схожа ця людина невідомо.

Читайте также: Залізна клема братів Дубневичів і "Укрзалізниці"

Заглазурована ця історія тим, що формальний власник контори-переможця – друг сина Авакова. Ну, ніби що ще треба. Документи є. Відео є. Порушено розслідування. Минає рік. Про ці заплічники всі поступово забувають. Тим більше що фігуранти вже надали рішучі спростування.

Про перспективи справи чудово окреслюють новини протягом цього періоду. Коротко у виконанні керівників Національного антикорупційного бюро Артема Ситника та керівника антикорупційної прокуратури Назара Холодницького вони звучать так:

1) Березень 16 року – НАБУ отримало доступ до рахунків і документів фірми.
2) Вересень 16 року – встановили, що рюкзаки не відповідають вимогам. Слідство підходить до завершення. Холодницький.
3) Листопад 16 року – наступного тижня буде фінальна нарада і визначимось. Ситник.
4) Лютий 17 року – Справа вже на фінальній стадії, просто ми ще не встигли зробити звіт. Ситник.
5) Червень 17 року – Слідство триває, але доказів бракує. Холодницький.
6) Липень 17 року. НАБУ продовжує розслідування. Все дуже підозріло. Фірма схожа на підставну.

Де рюкзаки взагалі загадка. А один ключовий свідок помер. Ну а тепер фінальний компонент.
Бачте, у справі рюкзаків потрібно розділити кримінальну частину – власне факт розпилу і кидка держави на 7-10 мільйонів гривень. І адміністративні порушення у процедурі тендеру. Ну це правильність оформлення папірців і решта формальних речей.

Читайте также: Як майор Збройних Сил України перейшов на бік "ДНР" та став шпигуном терористів

Так ось, через два роки фірма яка теж ходила на той тендер, але програла – раптом прокинулась і подала до суду. Мовляв, на тому тендері неправильно оформлювали документи. Не всі підписи є. Не всі папірці додано. Фірма, до речі, постійний постачальник МВС тобто сваритись з міністерством їм жодного резону. Навіщо б то вони раптом згадали про той тендер?

Чи не тому, що їхній позов суд моментально розглянув. І моментально визнав, що закупівля у МВС не містила жодних порушень. Все чітко. Все правильно. І це вже не МВС каже, це вже вирішив суд. А прикритись рішенням суду дорого обходиться. У всіх сенсах.

Коли наступні переговори з якогось мутного тендеру вони застрімлять на YouTube, я вже навіть не здивуюсь. Має бути популярне шоу.