Найвідоміша художниця України майже все життя провела в селі Болотня за 70 км від Києва. А в той же час її роботи підкорювали Париж, Монреаль, Прагу. Односельчани не надто цікавилися її досягненнями, а от коли в Марії з'явився перший у селі патефон, усвідомили, що поруч живе успішна майстриня. Зрештою її більше знали як швею, що могла беж жодних примірок пошити найкращу сорочку.
В її сільську хату часто навідувалися гості. Приїздили поети Тичина та Бажан, режисер Сергій Параджанов та найвищі державні чиновники. Зустрічала неодмінно у власноруч вишитій сорочці та довгій спідниці, що прикривала хвору ногу. Встигала Марія Примаченко самою виховувати сина й вести господарство. Якось до неї приїхала делегація Союзу художників України вручати чергову відзнаку й застали художницю на столі – вона саме білила стелю, спираючись однією рукою на милицю.
У її доробку понад тисячу картин. Коли малювала, ніколи не змішувала фарби, пензлик робила сама з котячої шерсті. Не любила реалістично малювати тварин. Навіщо малювати їх такими, як є – вони й так красиві. А я малюю на радість людям. Твори Примаченко часто народжувалися від несподіваних асоціацій. "Дивлюсь на підлогу, бачу – то звір, а то -людина на коні, – розповідала художниця.