100 хвилин пам'яті. Віктор Чміленко

Дмитро розповідає, що коли був клич по автомайдану, що їде тіло Віктора, то зібралися, двома машинами виїхали в Кіровоградський район, і побачили автомобіль швидкої допомоги. Вирішили вклинитися в кортеж. Вийшло вклинитися десь десятими, коли подивився в дзеркало заднього виду, був в шоці - у кортежі було більше ста машин. Машини, що їхали по зустрічній смузі зупинялися.

І перший раз в житті я побачив таку кількість небайдужих людей. Можливо ця трагедія пробудила свідомість багатьох людей нашого міста. Я впевнений, що такого ніколи не було. Жодна подія в житті міста не збирало такої кількості людей з такою енергетикою— згадує хлопець.

Саме тоді я для себе зрозумів, каже Дмитро, що ця смерть стала точкою неповернення для нашої країни і для нашого міста, моментом початку змін.

Якби я знав, що Віктор мене чує, я б подякував йому в першу чергу за те, що він пробудив у нас прагнення до змін— розповідає земляк.