Коли на цих позиціях спадає мряка – вдалині видніється пошматований Донецький аеропорт.
Десь зараз, бійці просто спостерігають, хоч і доводиться останні 2 дні вглядатися у молоко, виколюючи очі. Але не дарма – терористи навіть наосліп зранку двічі вгатили з РПГ.
Читайте також: "Від болю більше не рятують ліки": допомоги потребує героїчна інструкторка ЗСУ
Тих, хто вдосталь повоював і запам'ятав найгірші моменти російської агресії, тут вдосталь.
Наприклад – медик Микола, який торік рятував життя військових у перших боях за промзону Авдіївки.
За 90 днів, що батальйон там був, у нас було тільки 3 дні, що ми не виїжджали, не вивозили бійців в Авдіївку. І то я не пам'ятаю, чи з цих трьох днів просто не було легких поранених, чи що. Можливо, вони були й просто на місці їм надали допомогу,
– розповів він.
Але щойно розвиднюється – за роботу беруться ворожі снайпери. Мінімальна підготовка до новорічних свят відчувається навіть на позиціях.
Але на що тут точно не сподіваються – то це на тишу. Доводиться вглядатись не лише у туман, а й в неї.
