Кореспондент сайту Телеканалу новин "24" зателефонував Дем'яненкові до Узбекистану. Ми поговорили не лише про його тренерські амбіції, але й про сучасний стан “Динамо”. Дем'яненко неодноразово висловлювався, що “літера “Д” назавжди залишиться в його серці”.
- Анатолію Васильовичу, Блохін, Заваров, Буряк, Безсонов, Баль, Кузнецов, Яремчук — це ще не весь перелік гравців, які завіталі у гості до Ігоря Бєланова. Не було Анатолія Дем'яненка...
- А мене Бєланов не запрошував. Ніхто мені не телефонував. Може, з деякими хлопцями Бєланов говорив, але мене він не запрошував. Я читав в Інтернеті, що його гучно вітали.
- А якби Бєланов вас запросив, ви би приїхали?
- Не знаю. Якби мав вільний час, то прилетів би до Києва. Це чотири години польоту.
- І ви, я так розумію, по телефону не вітали приятеля-ювіляра?
- Ні, я давно не спілкувався з Бєлановим і маю його старий номер телефону. Нового номеру не маю. Ось такі справи. На ювілей не поїхав і зосередився на чемпіонаті Узбекистану.
- Цієї суботи ваша команда приймає “Бунедкор”, лідера узбецької першості...
- Так, завжди цікаво протистояти лідерові. “Бунедкор” зараз трохи послаблений. Команду полишила група футболістів, серед яких бразилець Рівалдо. Та все одно це сильний клуб, він з 54 очками одноосібно очолює турнірну таблицю, на другому місці “Пахтакор” (49 очок), на третьому “Насаф”. У нас 37 очок, і ми на три пункти випереджаємо “Шуртан”. Самі розумієте, нам потрібна лише перемога. Завдання на сезон — зберегти третє місце. А взимку проведу кадрові зміни, щоб із весни працювати на майбутнє чемпіонство. Зараз експериментую, даю шанс усім, щоб в зимове міжсезоння визначитися, кого лишати в команді, а з ким прощатися. Тож не веду навіть статистики своїх перемог та поразок в чемпіонату Узбекистану. Всі найвищі амбіції — на наступний сезон. Ми маємо стати чемпіонами.
- Чи стежите в далекому Узбекистані за подіями в Україні?
- Звичайно. На базі у номері маю Інтернет, тож регулярно читаю усі повідомлення про український футбол і зокрема про рідне “Динамо”. Коли російські канали транслюють матчі “Динамо”, то не пропускаю їх.
- І як вам “Динамо”? Воно в кризі?
- Так, криза існує. Що не кажіть, та такий клуб як “Динамо” повинен грати в Лізі чемпіонів. Не вийшло. Київ вилетів у Лігу Європи і в першому матчі показав невиразну гру. Я дивився зустріч з білоруським БАТЕ.
- Яка, на вашу думку, причина бід “Динамо”?
- Не знаю, треба бути поруч з командою. А з інших країв світу робити висновки важко.
- Чи погоджуєтеся, що під вашою орудою “Динамо” грало краще, аніж під керівництвом Валерія Газзаєва?
- Спасибі тим уболівальникам, які так вважають. Я також погоджуюся. Перебуваючи в “Динамо”, я завжди старався відпрацювати довіру, мої хлопці не забували про динамівський дух, про традиції.
- Як ви ставитеся до висловлювань ветеранів “Динамо” і зокрема Віктора Хлуса, який заявляє, що Юрій Сьомін та Валерій Газзаєв — це московські варяги, які розвалили київське “Динамо”?
- Віктор Хлус має рацію. Коли командою керували Сабо, Михайличенко чи я, то “Динамо” мало свій ігровий почерк. Нас можна було впізнати. А сучасне “Динамо” неможливо впізнати. Кожен фахівець має власну думку. Як на мене, з приходом російських тренерів український клуб почав грати не в динамівський футбол.
- Чи скажите, хто нині найсильніший гравець “Динамо”?
-- Думаю, що Андрій Шевченко. Його присутність на полі дуже корисна. По-перше, він працює багато у відборі, створює моменти, забиває голи і повчає молодших. Нехай всі до нього підтягуються. Списувати з рахунків його не варто.
- Скажіть чесно, а ви маєте бажання повернутися в “Динамо”?
- Це питання слід адресувати керівництву “Динамо”.
- Чи має право на життя думка про те, що Ігор Суркіс не запрошує тренера із Західної Європи, бо той не дозволить йому втручатися у тренувальний процес?
- Коли я працював у “Динамо”, то Суркіс не втручався у мою роботу. Ніколи. Президент чітко поділив обов”язки, він займався справами клубу, платив вчасно зарплату та преміальні гравцям. Жодних непорозумінь.
- Цієї неділі в Україні відбудеться супербитва між “Шахтарем” та “Динамо”...
- Я не візьмуся робити прогнозів. Думаю, що “Шахтар” зараз трохи сильніший, він на емоційному підйомі, бо виграв два матчі Ліги чемпіонів і матиме на дві доби довше підготуватися до матчу. Та хто виграє — не знаю. Залюбки подивлюся гру. Мені завжди цікаво дивитися все про Україну. Все-таки дуже сумую за рідною домівкою.
- Ну то повертайтеся! Ось в Україні вакантна посада головного тренера “Дніпра”...
- Я би повернувся, та ніхто не запрошує. Дніпропетровськ — рідне місто, в якому я починав грати у футбол. Сьогодні я міг би тут попрацювати. Та я в Узбекистані. Прикро, та українським клубам я не потрібен. Хоч бачу, що в деяких командах працюють тренери значно нижчої кваліфікації. Таке воно футбольне життя.
Розмовляв Петро Оплів