Падіння дому Асадів: біографія диктатора та династії, що перетворила Сирію на руїну

7 – 8 грудня 2024 року добігло кінця 53-річне правління династії сирійських диктаторів. Башар Асад втік з Дамаску до Москви та обіцяв повернутися, проте історія його колеги-невдахи Януковича, який тікав за схожих обставин, доводить, що це квиток в один кінець.

Що цікаво, після перемоги Революції Гідності та втечі Януковича до Росії ексголова ФСБ та експрем'єр Росії Сергій Степашин за дорученням Путіна особисто цікавився у Башара аль-Асада, чи втримає той владу у Сирії, де тоді вже вирувала громадянська війна. У відповідь сирійський диктатор запевняв, що він не Янукович і не збирається тікати з країни.

А поки Асад із сім'єю обживається в Росії, 24 Канал нагадує про основні етапи біографії його сім'ї та оточення. А також пояснюємо, як він перетворився зі скромного лікаря-офтальмолога на авторитарного диктатора, який винен у смертях тисяч людей.

Читайте також Асад у Москві, повстанці контролюють Дамаск і Хомс: все, що відомо про війну у Сирії

Спадщина Хафеза Асада: ким був батько Башара

Башар аль-Асад, або просто Башар Асад народився 11 вересня 1965 року в Дамаску і став свідком перетворення свого батька Хафеза Асада, з впливого військового льотчика та міністра оборони на одноосібного правителя Сирії.

Нуреддін аль-Атасі та Хафез Асад / фото Keystone-France / Gamma-Rapho

У 1970 році Асад-старший усунув від влади президента країни Нуреддіна аль-Атасі, але найголовніше – свого друга і старшого товариша Салаха Джадида, з яким спланував попередній державний переворот і який наївно вважав, що утримуватиме всю владу в країні в статусі сірого кардинала.

Спершу Хафез Асад вирішив сам стати сірим кардиналом, але згодом зрозумів, що це зайве, тому прибрав з дороги ще одного президента, Ахмада аль-Хатіба, зробив його спікером, а сам став на його місце, започаткувавши в Сирії династію Асадів, офіційна хронологія якої починається 14 березня 1971 року.

Хафез Асад успішно використав воєнний соціальний ліфт та отримав непогані стартові позиції. Також кар'єрі допомогли й родинні зв'язки. Він був одружений на двоюрідній сестрі – Анісі Махлуф, а та була представницею впливої родини алавітів з Латакії. Хафез Асад був племінником її матері, проте, за племінними порядками, це не могло бути перешкодою.

Куди більшою перепоною був статус "бідного родича", проте над подоланням цієї проблеми добре попрацював сам Хафез – молодому льотчику та офіцеру сирійських ВПС ніхто відмовляти не став.

Хафез Асад встановив у Сирії режим особистої диктатури, зруйнувавши статус-кво, де алавіти були воєнною елітою, а суніти – політичною. Він тримався доволі зухвало та активно спирався на радянську допомогу.

У молоді роки він навчався на пілота в СРСР та навіть вивчив російську мову. Цей факт біографи родини часто використовують, щоб підсвітити "руку Москви" та показати Асада-старшого радянською маріонеткою. Десь так воно й було, сирійський правитель ніколи не відмовлявся від радянської зброї і грошей, проте вів доволі самостійну політику і робив, що хотів.

Брежнєв і Асад / фото росЗМІ

Радянська база ВМФ у Тартусі, що з'явилась у середині 1970-х років, а зараз, імовірно, доживає свої останні дні, Асаду особливо не заважала, навпаки, навіть була таким собі гарантом, що Ізраїль далі Голанських висот на піде.

Це додавало Асаду-старшому солідності та статусу улюбленця радянських керівників, а також картбланш на терор всередині країни (і трохи за її межами у сусідньому Лівані) і традиційне для близькосхідних диктаторів збагачення. Обома справами Асад-батько займався доволі успішно, пережив спроби державного перевороту (ініціатором одно з яких був його рідний брат) та нещадно випалював вогнем і отруйними газами будь-який спротив.

Не улюблений син і скромний офтальмолог

Башар Асад був третьою дитиною у великій родині, і хоча батько його особливо нічим не виділяв, той ріс "сином маминої подруги", а головне – ні про що не турбувався. На владу також не претендував, бо батько обрав на роль принца та спадкоємця його старшого брата Басіля.

Хафез Асад із дружиною Анісою та дітьми: Басілем, Бушрою, Магером, Меджидом і Башаром, 4 червня 1974 року / фото Alexandra De Borchgrave / Gamma-Rapho

Башара таке життя цілком задовільняло, він активно користувався своїми привілеями, проте не забував і про поміркованість. Вів себе тихо й скромно, в скандали не потрапляв. Батько обрав йому не військову, а медичну кар’єру. Він підкорився, хоча й не хотів цього.

У 1988 році Асад із відзнакою закінчив університет Дамаску та став лікарем, але оскільки боявся вигляду крові, то обрав практично безкровний варіант медицини – офтальмологію, тобто лікування очей. Цей факт численні біографи Башара Асада будуть регулярно згадувати, щоб підкреслити метаморфози, які перетворили його на одного з найкривавіших диктаторів сучасності. Також на згадку про медичну освіту сирійці дадуть Асаду-молодшому прізвисько "Лікар".

Після практики у військовому госпіталі у Тішрині (це передмістя Дамаску) Башар Асад вирішив продовжити навчання за кордоном. Вибір упав не на СРСР, а на Велику Британію.

Це вже був 1991 рік, і від колишньої величі "совка" вже не залишилося нічого, тому вибір офтальмологічного центру Western Eye Hospital при лікарні Святої Марії в елітному лондонському районі Паддінгтон, добре нині відомому світу завдяки однойменному ведмедику-пустуну, був абсолютно логічним і правильним.

Башар Асад в часи студентства / фото Al Jazeera

Раптовий спадкоємний принц

У Лондоні молодий лікар також жив скромно і робив акцент на науці. Башару дуже подобалося життя в Британії. Він захоплювався англійським співаком Філом Коллінзом і європейською культурою.

Все змінилося в 21 січня 1994-го, коли його старший брат 31-річний Басіль на швидкості 240 кілометрів на годину влетів у шлагбаум неподалік від аеропорту Дамаска. Оскільки полковник Басіль Асад не мав звички пристібати ремінь безпеки й не любив повільної їзди, бо гірськолижні курорти в Альпах чекати не будуть, то загинув він миттєво. Цікаво, що водій принцевого Mercedes, який сидів на задньому сидінні, взагалі не постраждав.

Після трагічної та безглуздої смерті старшого брата Башару Асаду довелося покинути лондонську інтернатуру та швидко повертатися до Сирії й ставати спадкоємцем батька (іншим варіантом був розбещений молодший син диктатора – Магер, але його кандидатуру забракували через (іронія) надмірну жорстокість.

Башар почав готуватися – він "вступив" до воєнної академії в Хомсі та вже наступного року став капітаном-танкістом. Згодом очолив Республіканську гвардію, а в 1999-му вже був полковником. Наступного року Хафез Асад після 30-річного правління помер. 10 червня його життя обірвав серцевий напад. До цього часу наступник вже був підготовлений і транзит влади в Сирії відбувся без жодних проблем.

Портрети Хафеза Асада та його сина Башара в Сирії / фото dpa / R. Jensen

Башар Асад став президентом Сирії. Для цього місцевий парламент трошки погрався з Конституцією та знизив віковий ценз з 40 до 34 років, саме під Асада. "Вибори", а точніше "референдум", пройшли спокійно, бо не дарма вони в лапках, – Асад-молодший отримав 97,3% голосів сирійців та почав правити.

У щасливому для себе 2000 році Башар Асад знайшов не лише владу, але й кохання всього життя.

Історія кохання Асми та Башара Асадів

Асма Асад (у дівоцтві Ахрас) також сирійка, тільки не алавітка, а сунітка. Батьки Асми перебралися до Європи та вели цілком собі західний спосіб життя. Батько був успішним лікарем-кардіологом, а мати – дипломаткою. Асма стала у Великій Британії Еммою, закінчила Королівський коледж Лондона, отримавши ступінь бакалавра з інформатики та диплом з французької літератури.

На момент зустрічі з Башаром Асадом вона мала британський паспорт (і досі формально має статус підданої Його Величності), працювала фінансовою аналітикинею в JP Morgan і навчалась у магістратурі Гарвардської бізнес-школи. Але весняна поїздка до родичів у Сирію змінила все. У Дамаску Асма зустріла Башара Асада (ще не президента) на дні народження своєї тітки.

Вони були знайомі ще з 90-х, коли обоє жили в Лондоні, але тоді нічого не вийшло, хоч молодий лікар дуже сподобався мамі дівчини. Стосунки обірвав раптовий від'їзд Асада-молодшого до Сирії. Нині ж роман розвивався блискавично – Асма і Башар таємно одружилися у грудні 2000 року, церемонія нібито пройшла в Лівії у наметі посеред Сахари.

"Емма" покинула старе життя, так і не отримавши MBA, натомість стала першою леді Сирії (але не формально, бо цей статус зберегла дружина Хафеза та мати Башара – Аніса).

На наступні 10 років Асма Асад стане світовою іконою стилю та успішним прикладом вестернізації Близького Сходу, її ставитимуть у приклад і порівнюватимуть із Жаклін Кеннеді та принцесою Діаною, з нею вважатимуть за честь зустрітися Бред Пітт та Анджеліна Джолі. А численні рейтинги світових глянців ставитимуть її у неодмінні топи, даючи найвищі оцінки за стиль, красу, інтелект та благочинність.

Асма та Башар Асади / фото Miguel Medina / AFP

Ліберал на батьковому троні та орден від України

Башар Асад також розпочне своє правління як освічений абсолютист і прогресивний ліберал. Він звільнить політичних в'язнів, дозволить деякі політичні вольності та розпочне ліберальні реформи.

Неочевидним бонусом перших років правління Башара Асада стала українська нагорода – Орден князя Ярослава Мудрого першого ступеня, отриманий з рук президента Кучми, коли той гостював у Дамаску та шукав шляху для подолання власної ізоляції.

Тоді український керманич заявив, що Сирія є країною великих і навіть невичерпних можливостей для України, Кучма відзначив "райдужні перспективи" для української економіки при співробітництві із Сирією. Цікаво, що орденоносним кавалером Асад залишається й досі, попри визнання окупації Криму та розшаркування перед Путіним, оскільки законом не передбачено зворотної процедури. При цьому рішення РНБО України від 18 березня 2023 року прямо передбачає позбавлення всіх державних нагород щодо Асада. Він прописаний у переліку осіб, що потрапили під 10-річні санкції, під номером 280 як "громадянин Сирії Башар Хафез аль-Асад", але укладачі документу сплутали дату народження диктатора й замість 11/09/1965 чомусь написали 11/11/1965.

У перший рік Асада при владі ЗМІ дійсно без зупинки хвалили молодого президента та в захваті писали про "Дамаську весну", як приклад мудрої політики та успішної модернізації країни. Також ЗМІ писатимуть, що велику роль в цьому відіграла саме Асма, яка переконала чоловіка бути добрим до власного народу.

Асма та Башар Асад / фото AFP

Повернення Сирії до базових налаштувань

На жаль, цієї доброти надовго не вистачило. За спиною молодого президента колишня батькова гвардія плела інтриги та наполягала на "твердій руці". Під страхом втратити владу Башар Асад почав згортати ліберальний експеримент та відкотив Сирію до "базових налаштувань".

Не варто забувати, що в цей час у сусідів Сирії не було спокійно – чи не найбільшим викликом стали події в Іраці, де коаліція на чолі зі США позбавила влади Саддама Гусейна. Повалити диктатора вдалося так ефектно, що американці "трішки переборщили" та своїми руками відкрили скриньку Пандори, з якої на світ божий виліз страшний ІДІЛ – "Ісламська держава Іраку та Леванту (тобто Сирії)".

Також запалав Ліван, де Сирія довго посідала провідне місце, але змушена була вивести власний окупаційний контингент після вбивства популярного прем'єра Рафіка Харірі. Замах 14 лютого 2005 року досі не розкрито, за однією з версій, за вбивством стоїть "Хезболла", за іншою – сирійські спецслужби. Втім, не Заході особливо розбиратися з цим детективом не стали й негласно звинуватили Асада, після чого стосунки із Заходом покотилися в прірву.

Громадянська війна та остаточне перетворення ліберала на м'ясника

Найголовніша проблема країни полягала в тому, що обіцяної модернізації Сирії не відбулося – великі міста дійсно виблискували, немов Донецьк у дні Євро-2012, проте у провінції так само панували злидні та корупція, як і за часів Асада-старшого. Недивно, що коли наприкінці 2010-го почалася "Арабська весна", сирійці (трішки з запізненням) вийшли на вулиці.

Приводом до протестів у Сирії стали події в містечку Дар’а, де місцеві школярі намалювали на стіні графіті з надписом "Лікарю, ти наступний". Місцеві спецслужби, якими керував Башарів родич, хлопців швидко знайшла, схопила та катувала. Про це стало відомо, й люди вийшли до мечетей на мирні протести – у відповідь військові відкрили вогонь на ураження. Це породило нові протести, але вже не мирні – люди утворили загони місцевого ополчення та заходилися відновлювати справедливість так, як вважали за потрібне.

Башар Асад в цей час ухвалює доленосне рішення – він вирішує боротися за збереження свої влади та пускається берега. У 2011 році в Сирії почалася громадянська війна, що швидко набула рис "королівської битви".

Тоді ж остаточно скинула маску й пані Асма (в Сирії її називають "Астма"), яка в кращих традиціях Люсі Янукович почала захищати чоловіка та розповідати про інтриги світових ляльководів та зовнішній вплив. Вона так виправдовувала злочини свого чоловіка, що Скотленд-Ярд навіть розпочав розлідування проти неї, а британські політики закликали позбавити Асму Асад громадянства Сполученого Королівства. У 2020 році США ввели проти сирійської першої леді персональні санкції.

За час громадянської війни Асад та весь його режим декілька разів був на межі знищення, але щоразу Башару щастило, втім, щоразу за це доводилося платити все більше.

Спершу Асад-молодший покликав на допомогу Іран, той радо погодився і надіслав не лише своїх "вартових" з КВІР, але й бойовиків з "Хезболли" та найманців з Афганістану. Коли й цього стало замало – з'явився Путін зі своїми літаками та кораблями, а разом із ним – путінській "повар" Євгеній Пригожин та найманці з групи "Вагнер". Саме за воєнні злочини в Сирії Пригожин отримав свою першу зірку героя Росії.

Вся ця банда радісно занурила Сирію у криваву бійню на довгі роки. Асад благословив всі злочини й став співучасником бомбардувань цивільних кварталів міст, газових атак, позасудових страт та катувань у в'язницях, голоду і геноциду.

Цілі сирійські міста були зруйнувані / фото Getty

На очах шокованого світу колись прогресивний президент-демократ перетворився на жорстокого диктатора, на чиїх руках кров сотень тисяч власних громадян і відповідальність за мільйони біженців. При цьому Башар Асад і надалі вдавав, що все добре – він так само носив розкішні дорогі костюми від провідних західних дизайнерів, а його красуня дружина збільшувала висоту шпильки туфель. Але замість королеви Єлизавети ручкатися тепер доводилося з Путіним та визнавати окупацію Криму. Для решти світу Асади стали вигнанцями.

У 2020-му ця "угода з дияволом", здавалося, принесла перемогу – ІДІЛ був розгромлений, а опозицію ізолювали та заблокували в їхніх анклавах.

Також вдалося налагодити бізнес – Сирія стала регіональним лідером з виробництва наркотиків і надважливим хабом для наркотрафіку. Родина Асадів мала до цього безпосереднє відношення, оскільки виробництво та продаж місцевого винаходу каптагону (дешевий різновид амфетаміну) контролював молодший брат диктатора Магер Асад, а також родичі першої леді.

Асад зберіг владу, але станом на 2024 рік вже був у статусі маріонетки, за управління якою по черзі змагалися Тегеран і Москва. Коли ж ниточки ляльководів ослабли, виявилось, що режим кривавого диктатора ніхто не збирається захищати, хоча про підготовку сил опозиції повідомляли ще в 2023 році – відразу після руйнівного землетрусу.

У підсумку режим диктатора впав за 10 днів. Тепер Башар Асад, разом з дружиною і трьома дітьми, будуватимуть нове життя в Росії після "падіння дому Асадів" на батьківщині. Ця держава-терористка стала для Асадів новим домом давненько – клан сирійців тут витратив десятки мільйонів на нерухомість, старший син вступив до вишу, а Асма довірилась російській медицині й лікує там рак грудей.

Старший син Хафез-Башар у дні падіння Алеппо захистив у МГУ (Московському держуніверситеті) дисертацію про багаточлени та став кандидатом фізико-математичних наук.

Росіяни не були б собою, якби не запакували в цю пастораль шматочок дьогтю – за гостинність довелося заплатити не лише схваленням усіх забаганок Путіна, але й відвідуванням молодшими дітьми Асада окупованого росіянами "Артеку".

Але вибору вже не було. Родина Асадів давно перебуває під міжнародними санкціями (з 2023 року до них приєдналася Україна), проти Асада та його родичів (зокрема, офіційно найбагатшого сирійця в світі мільярдера Рамі Махлуфа), рідних дружини ведуться числені антикорупційні розслідування.

За час 53-літнього правління династії Асади пограбували Сирію на мільярди доларів – нині власність диктатора та його клану шукають та знаходять по всьому світу. Тому Асаду, за прикладом Януковича, нині дійсно краще залишатися в Росії.

Нині повсталі сирійці фільмують репортажі з безмежних гаражів Асада та, немов по Межиріг'ю, блукають його палацами, відкриваючи всі нові та нові шокуючі сторіники його життя.

Для України ж історія Асада – нагадування про те, що тирани не вічні, крадені мільйони та мільярди не роблять щасливими, а їхні грізні імперії рано чи пізно зникають. Можливо, так станеться колись і з Москвою, бо не дарма ж вони стільки кричать про єдність і спільні витоки цивіліазацій, давню та святу для росіян Пальміру та іншу маячню.