Без Шкіряка: історія українців, які повернулися з Непалу самотужки

25 квітня в Непалі стався потужний землетрус, під час якого загинуло 7,7 тисяч людей та постраждало ще 14 тисяч осіб. На той час в Непалі виявилось понад 200 громадян України. Українська влада вирішила надати гуманітарну допомогу та евакуювати українців додому. Але замість швидкого рейсу "рятувальна операція" через різні пригоди затягнулась на 8 днів. Врешті-решт український борт забрав 76 українців та 11 громадян інших країн. Ще 12 українців вилетіли на російському літаку. Однак деякі туристи вирішили не чекати українських рятівників та прийняли рішення повертатись самостійно.

Читайте також: Шкіряк відповість за "спецоперацію" у Непалі, — пригрозив Аваков

Тетяна Остапенко разом зі своїм хлопцем Юрієм повернулась в Україну 1 травня. Два місяці тому пара поїхала волонтерити в монастир у Непалі, де навчали дітей англійської мови та математики. Перед поверненням в Україну вони вирішили відправитись у подорож країною, де їх спіткав землетрус.

Чому ви вирішили летіти самостійно, не дочекавшись українського літака з рятувальниками? І як вам вдалося дістати квитки?

Напочатку, коли ми не розраховували, що нам хтось буде допомагати, ми пішли по квитки в аеропорт Катманду, але там було все закрито. Потім ми стали чекати український літак. Але йому надали дозвіл тільки через два дні — 3 травня. Однак стало відомо, що з аеропорту відновили регулярні рейси. Ми зайшли в інтернет та перебронювали квитки на рейс компанії Flydubai. Вони навіть спеціально один додатковий рейс зробили, щоб з Катманду вивозити людей.

За день до нас самостійно полетіли додому людей шість. І після нас ще три людини.

Як ви та ваші супутники пережили землетрус? Де саме ви перебували?

Перед поверненням додому ми вирішили подорожувати. Поїхали в Читван, Покхару. А коли почався землетрус, ми були в дорозі на гору Манаслу. Ми повинні були піднятися на найвищу точку — близько 5200 метрів — і спуститися. Це було 25 квітня. По дорозі ми зустріли туристичну групу з України, що потім стало нам в пригоді. Бо самим було б важче пережити ці події. Землетрус нас застав в дорозі з Катманду в першій точці нашого маршруту — селі Аругат Базара.

Потім зрозуміли, як нам пощастило, бо якщо б ми залишились в Катманду, то там було справжнє пекло, дуже багато загиблих.

Ми якраз їхали в автобусі і не зрозуміли, що відбувається, бо старий автобус і так трясло всю дорогу. Водій зупинився і нам пояснили, що це землетрус. Доїхавши до першого села, ми побачили, що 80% будинків розвалені. Люди живуть на вулиці під тентами. Ми оселилися з ними, в приміщеннях було небезпечно. Всю ніч чули, як сипалися гори. Наш гід казала, що такого землетрусу не було років 80. Місцеві до нас дуже гарно поставились — надавали їжу, хоча в селі через землетрус був зруйнований підвоз їжі та води. Там два дні і пробули та почали зв'язуватися зі знайомими з Києва.

Читайте також: Непальський Шкіряк — не пальцем роблений. Інтернет глумиться над рятувальною місією

Коли поштовхи стали слабші, ми почали вибиратися в Катманду. Їхали назад по розбитій після землетрусу дорозі, яку ще й розмило дощем. Автобус гойдало над гірською прірвою в різні боки. Це було страшно. А потім сказали, що Порошенко вирішив вислати за нами літак.

Ви хотіли летіти літаком з українським рятувальниками?

Так. Бо спочатку не було нічого зрозуміло. Аеропорт був закритий та приймав лише гуманітарну допомогу. Потім пустили регулярні рейси за розкладом. Але всі говорили, що не треба туди йти, бо там кілометрові черги і люди від спеки непритомніють.

Тому коли ми почули про український літак, з’явилась якась надія вибратись.

Треба розуміти, що в Непалі немає українського консульства. Людям багато допомагав представник посольства в Індії Ярослав Бєлов, який прилетів в перші дні, та намагався вирішити проблеми. В першу ніч ми ночували в центрі міста — біля місцевого храму в великому саду встановили купу наметів та тентів. Там же ночував і представник посольства. В будинках залишатись було небезпечно. Непальці були позитивно до нас налаштовані — хотіли нагодувати нас.

А наступного тижня Бєлов вирішив зібрати всіх українських туристів в одному місці — і нас оселили в резиденції Почесного консула, дуже чуйної людини. Спочатку нас було людей 20. Ми розмістились на газоні перед будинком та в окремих легких будовах — жити в будинку все ще було небезпечно. Після землетрусу старі будинки були майже всі зруйновані, а нові стояли з тріщинами.

Почесний консул після нашого приїзду ночував у машині. Наше посольство закупило нам їжу.

А наступного дня до нас привезли українців з Покхари — це годин 7 ходу, організовували спеціально автобус. Потім я вилетіла в Україну.

А чому інші не змогли скористатись цими рейсами. Не було місць?

Ми квитки купили ще восени за 700 доларів, а потім ціна знизилась. Тому обмін квитків нам нічого не коштував. Якщо б ми купували квиток в той же день на місці, то його ціна була б десь 400 доларів. В нашому літаку була достатня кількість вільних місць. Але мені здається, що основна проблема у людей була в коштах. Лоукости не міняють безкоштовно дату квитків. Інші туристи нам казали, що обмін квитків майже дорівнював ціні нового квитка. І тому ті, хто не мав достатньо грошей, були змушені чекати або українського літака, або іншої допомоги.

Ви знаєте, які саме були проблеми з аеропортом в Катманду?

Ми спочатку думали, що аеропорт не відкриють. Але наступного дня пустили регулярні рейси.

Аеропорт там дуже маленький — одна злітна смуга. І нам казали, що тільки 9 літаків можуть перебувати в аеропорту. Спочатку пускали тільки гуманітарні літаки. А коли відновили регулярні рейси, то всі інші "рятувальні" літаки почали вписувати між ними. Відповідно, була велика черга.

Коли до нас 30 квітня приїхали представники МЗС та журналісти, то казали що ми в черзі десь 180-ті. Тому всі чекали. Наприклад, два російських літаки полетіли раніше, але в Делі вони теж простояли два чи три дні.

Які у вас взагалі були враження від поїздки? Чи поїдете ви в Непал ще раз?

У нас була велика подорож на два місяці — і ми побачили там багато гарного та цікавого. Багато речей ми переосмислили. З приводу землетрусу, то коли бачиш стільки горя та смертей, то звісно шкода людей. Не зрозуміло, як з цього будуть вибиратись непальці. Зрозуміли, що життя — не постійна величина і все може швидко змінюватись. Ми ще поїдемо до Непалу, але зараз там всі треки зруйновані, їх років 5 відновлювати, зруйновано багато пам’яток. Але подорожувати нам не розхотілось.

Всі новини про евакуації українців після землетрусу з Непалу читайте тут.