"Більшовик", олігархи та приватизація: інтерв'ю з главою Фонду держмайна Дмитром Сенниченком

Про продаж підприємства в авторській програмі Олени Трибушної "Перші особи" на 24 каналі розповів голова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко. Також вони обговорили олігархів, бізнес та іноземних інвесторів.

До теми У Нью-Йорку коштував би більше, – Сенниченко пояснив ціну, за яку віддали завод "Більшовик"

Про "Більшовик"

В історії з "Більшовиком" найбільше питань викликає те, що вона стала так званою ілюстрацією про те, що інвесторів важко заманити в Україну. Вони вважають це ризикованою інвестицією.

Там було 3 учасники в торгах і вони фактично підіграли одне одному, тому актив продали майже за стартовою ціною. Багато інвесторів просто вирішили не грати в цю гру, бо нібито розуміли, що актив дуже складний. Наскільки це близько до дійсності?

Тематика приватизації багато років дуже контраверсійна в широкому суспільстві. В Україні серед експертів є згода, що треба продавати. Навіть є затверджена стратегія Україна 2030, що наша держава повинна зменшувати свою безпосередню участь держави в економіці, а бути більше справедливим суддею:

• влаштовувати правила;
• писати закони; 
• робити судову реформу.

Бізнес повинен займатися бізнесом. Ця тематика контраверсійна тому, що найбільше джерело корупції в Україні – це саме державні підприємства.

В Україні є 3 600 державних підприємств. В Польщі їх 50, в різних країнах по 20 – 30. У нас це масив підприємств, який політики весь час намагаються захистити від приватного власника.

Коли коронакриза почалася, Верховна Рада ухвалила закон про заборону продажу об'єктів великої приватизації. Фонд показав, що через зміну процесів ми змогли забезпечити більше, ніж 3 тисяч аукціонів.

До речі!

Вже більше ніж 5,5 мільярдів гривень надійшло у державний бюджет.

Але надходження грошей чи заробіток від одноразового продажу не є метою приватизації. Основна мета приватизації – це позбутися непрофільних, нестратегічних, занедбаних державних активів, щоб вони знайшли нового власника і він у них надалі інвестував.

Для того, щоб розімкнути замкнуте коло корупції, яким Україна ходить 30 років, треба пришвидшувати приватизацію. Це завжди викликає супротив тих, хто керує цими підприємствами. Це, можливо, не всім політикам подобається.

Повертаючись до заводу "Більшовик" – це підприємство, яке побудували ще у 1882 році, але за часи Радянського Союзу і переходу в незалежну Україну воно абсолютно занепало.

Занедбаний завод "Більшовик" / Колаж 24 каналу

Наразі там працює 240 осіб. Це територія, де із 24 корпусів цехів працюють тільки два. Роль і задача Фонду держмайна:

• зробити повністю аудит;
• розкрити всю інформацію;
• виставити її на конкурсний аукціон.

Ми найняли радника щодо приватизації. Це відома міжнародна аудиторська компанія KPMG. Зробили всі аудити і виставили на прозорий аукціон, який відбувався в онлайні.

В законі написано, що саме спеціалізований радник, аудиторські компанії та інвестиційні банкіри встановлюють вже ринкову ціну. Це та, яка приблизно відповідає попиту і пропозиції.

У цього підприємства було і залишається 500 мільйонів гривень боргів. 150 мільйонів додатково пені, 40 мільйонів ЄСВ, який треба заплатити.

Тобто новий власник отримав проблемний актив з нерозв'язаними проблемними історіями, з судовими справами, які ми всі не можемо довести до кінця… Всі мають можливість взяти участь у приватизації, окрім російського капіталу чи бенефіціарів. В результаті, зацікавились 3 компанії.

Віталія Хомутинніка, Степана Черновецького і Василя Хмельницького…

Вони прийшли і заплатили гроші, які визначив радник за прозорою процедурою. Зрада це чи перемога – визначить історія. 2002 – це рік, коли це підприємство дало хоч якийсь прибуток.

Читайте також Велика приватизація: олігархи обвели всіх навколо пальця із заводом "Більшовик"

Тобто всі ці роки ще держава його утримувала. Навіть люди, які працюють там, не можуть піти на пенсію, бо є заборгованість за Єдиним соціальним внеском. Ці всі зобов'язання поклали на нового інвестора.

Держава отримає 2 мільярди з урахуванням боргів, а новий власник повинен розвивати цю територію. Якби цей актив був десь у Манхеттені, в Нью-Йорку, можливо, він би коштував мільярди доларів. Якби у якійсь нерозвиненій країні – з набагато гіршим інвестиційним кліматом – це, може, і долар не коштувало б.

Повний випуск "Перші особи" із Дмитром Сенниченком: дивіться відео

Про "отруєнні" державні підприємства

Люди, які, може, б і хотіли купити його, казали, що це квиток на війну. Я так розумію, що вони просто не хотіли наражатися на конфлікт з Хмельницьким, який купив цей актив і нібито пов'язані з ним компанії створили умови, які відлякували всіх інших. Наскільки це правда?

За 30 років української незалежності поки не було справжньої волі до реформ, більша частина, 99% всіх державних активів, мають так звані отруйні пігулки. Десь створили штучну кредиторську заборгованість, десь через суди щось відчужують.

Фонд держмайна не є панацеєю у всіх інстанціях. Ми – орган, який може і повинен забезпечити конкурентність процедури. Ми подавали в суди і виграли Верховний Суд, який чітко визначив, що активи були відчужені несправедливо.

Отримана остаточна перемога у Верховному Суді – це те, що ми могли зробити максимально. Якщо далі держава продовжує намагатися очистити ці активи, то тоді, мабуть, і десятків наступних років не вистачить.

Тому всі активи, на жаль, вже трохи "отруєнні". Так інвестор, маючи всю необхідну інформацію, яку ми даємо, для себе зважує: чи він готовий досудити це в українських нереформованих судах, чи він не братиме участі в цих аукціонах.

Більша частина українських підприємств з якимось "отруйними пігулками"?

На жаль, так. Тому що ними багато років неефективно керували. Є такий міф, що Фонд державного майна керує державним майном – це не так. Державними підприємствами та майном керує 96 органів влади.

Наша задача – з того, що нам передають, зробити прозорість, зрозумілість. Активи, які є в України, мають свої і негативні, і позитивні сторони.

Про іноземних інвесторів

Ви спілкувались особисто з іноземними інвесторами, які мали інтерес до "Більшовика"? Чи взагалі такі були?

Ми не працюємо персонально з інвесторами, затягуючи їх в той чи інший актив. Ми, за можливості, відокремили чиновників від особистого спілкування з українськими чи міжнародними інвесторами.

Приватизація – це залучення інвестицій. Це не заробіток грошей від одноразового розпродажу.

Чи розв'яжеться після приватизації "Більшовика" питання Шулявської розв'язки? Чи є якась домовленість з тією компанією, яка купила "Більшовик"?

Для розуміння візьмемо, наприклад, міст, який з'єднує правий і лівий берег, через Русанівські сади. Тоді у людей викуповували дачі, аби замість них побудувати міст.

Це називається – закон про викуп приватної власності для суспільних нужд. Тут така сама історія – це приватна власність заводу "Більшовик", це акціонерне товариство. Це актив, який входить у склад цього акціонерного товариства.

Ми з Києвом мали дискусію. Ми пояснювали, що це не Фонд не віддає корпус. Просто треба у межах закону оцінити цей корпус і його викупити.

Зверніть увагу Майже не торгувалися і вклалися у 10 хвилин: завод "Більшовик" пішов з молотка кіпрському офшору

Цей об'єкт оцінив сам оцінщик, якого найняла Київська адміністрація, у 240 мільйонів гривень, здається. Але цей викуп так і не стався упродовж 1,5 роки, поки ми готували приватизацію. Тому зараз це вже буде викуп у приватного власника. За законом це зробити треба. Гроші – заплатять.

Немає такого зобов'язання, що він має продати Києву ту землю? Він може й не продати?

Це не земля. Землі взагалі немає. Якщо повертатись до заводу "Більшовик", то є корпуси, активи і пасиви, акціонерне товариство, зобов'язання, борги 500 мільйонів гривень, станки і будівлі. Земля – Київська.

Це ще буде той квест, для того, щоб піти в Київ і отримати дозволи. Тому це вже взаємовідносини між комунальним підприємством Києва і акціонерним товариством заводом "Більшовик" щодо викупу корпусу для розв'язки.

Чи знаєте ви, що там збираються будувати?

Я не знаю. Думаю, що це питання приватних власників. Ми наклали те, що вважали, як Фонд держмайна, важливим, такі умови постприватизаційні.

Це виплати заробітної плати, це зберегти те виробництво, яке цінне, з можливістю його перенесення. Але далі, чи там розвиватиметься якесь виробництво – я думаю, навряд чи. Тому що завод побудували в центральній частині міста.

На місці "Більшовика" навряд чи розвиватиметься виробництво / Фото з фейсбуку Сенниченка

Про ймовірні домовленості між 3 учасниками торгів

Антимонопольний комітет вже взявся розслідувати, чи не було домовленості між тими 3 учасниками торгів щодо продажу "Більшовика". Чи не вважаєте ви, що між ними могла бути змова? Чи була?

Не моя це роль щось домислювати і робити припущення чи теорії змови. Ми зробили абсолютно все за законом, абсолютно все чесно і прозоро. Ми зробили усі аудити, максимальне маркетування. Проконтактували максимальну кількість учасників.

Згідно із законом, має бути більше, ніж один учасник, щоб аукціон відбувся. Ціну встановили від верхньої ринкової планки. Антимонопольний комітет розпочав розслідування, думаю, воно покаже, чи були якісь змови.

Про олігархів

В ухваленому нещодавно законі про статус олігархів прописано, що олігархам буде заборонено брати участь у приватизації. Чи узагалі в них є якийсь ще інтерес до цього процесу? І чи є такі активи, які вони могли б купити в Україні? Чи має це сенс?

Звісно, має. Як багато політиків говорили, цей крок є символічним, цей закон є базовим. Далі після цього закону створять певний реєстр. Думаю, що це у великій мірі символізм. З іншого боку, Україні дійсно треба швидше рухатись до питання конкуренції.

Довідка. Наприкінці вересня Верховна Рада остаточно схвалила закон про статус олігархів. Згідно з ним, планують створити спеціальний реєстр.

Не думаю, що тут питання тільки у тому, аби одні не брали участь. Треба забезпечити рівні правила гри. Але такі положення в законі про деолігархізацію – неможливість брати участь у великій приватизації – там закладені. Але вже уряд України ухвалює рішення, що виставляти на приватизацію, а що – ні.

Фонд державного майна – це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики. Звісно, ми докладаємось і до певних законотворчих ініціатив, до проєктів і постанов уряду, але як експерти.

Наша задача – це реалізовувати політичну волю. Я дуже сподіваюсь, що політичну волю на приватизацію, на роздержавлення продовжать. Певні об'єкти, які не мають стратегічного значення, передаватимуть для того, щоб вони отримали нове життя, нових інвесторів, нових власників.

Про оборудки

Вам за 2 роки доводилось перетинатися з олігархічними інтересами, на вас намагались тиснути? Чи входили ви у конфлікт з олігархами?

Так, для нас це, на жаль, буденність роботи. Перша задача у процесі приватизації, як би це не дивно звучало, отримати державний контроль над державним підприємством. Якщо щось не могли приватизовувати – через певні оборудки чи домовленості – встановлювали контроль приватних фінансово промислових груп над підприємством.

Оточуючи його постачальниками і викуповуючи продукцію через посередників, просто висмоктували гроші, ресурси та "кров" державного підприємства.

Ці ресурси і "кров" опинились на інших комерційних прокладках. Тому навіщо було купувати, якщо можна було просто грабувати і висмоктувати.

Цікаво Знову перемагають погані хлопці: чому лишився осад від приватизації заводу "Більшовик"

У нас наразі 2 тисячі судових справ, які Фонд держмайна веде паралельно на захист інтересів держави. Деяких директорів підприємств ми змінювали зі спецназом, заходили на підприємства. Деяких досі не вдалось, бо:

• завішують реєстри;
• створюють судові перешкоди;
• блокують різними неправосудними судовими рішеннями.

Тому перший крок до приватизації – це отримати державний контроль над державним підприємством. Потім – інвентаризація, аудит, аукціон, приватний інвестор. Але це дуже складно, тому що завжди змушені "йти проти шерсті". І не тільки великій фінансовій промисловій групі.

У нас суспільство, на жаль, пронизане корупцією. Треба трохи швидше рухатись у тому, щоб більша частина державних активів, не стратегічних, виставити на аукціони.