Після закінчення Другої світової війни, відносини між Радянським Союзом і західними союзниками забуксували. Почалася суперечка за Німеччину. За результатами фінальної Потсдамської конференції країну розділили на чотири зони, в яких правили військово-цивільні адміністрації переможців.
Цікаво! "Червона капела": як гігантська шпигунська організація боролась з диктатурою Гітлера
Захід утримували три держави: США, Великобританія і Франція. Східна Німеччина та Східний Берлін були під контролем Радянського Союзу.
Червона зона Німеччини – радянська підконтрольна територія
Штати, на чолі із Гаррі Труменом, запропонували "план Маршала". Допомога Західному Берліну складала приблизно чотири мільярди. Крім того, американці зупинили стягнення митних зборів між країнами-учасницями програми. Пропозицію Вашингтона прийняли у 17 європейських столицях.
Що відомо про "план Маршалла"?5 червня 1947 року держсекретар США Джордж Маршалл виступив у Гарвардському університеті з програмою активної підтримки європейських країн, економіка яких була зруйнована під час Другої світової війни.
Конгрес її підтримав, і 3 квітня 1948 року президент Трумен підписав відповідний закон.
З 1948 по 1951 рік європейські країни отримали допомогу на суму 15 мільярдів доларів. Через те, що Радянський Союз блокував надання допомоги Польщі та Чехословаччині, "план Маршалла" посприяв створенню "залізної завіси" між Західною та Східною Європою.
Тоді було незрозуміло, яка доля чекає Західний Берлін – охоплюватиме його американська допомога чи ні. Місто було фактично анклавом на підконтрольній Радянському Союзу території. Та західна його частина мала особливий статус – там московські порядки не діяли.
В Західному Берліні на постійній основі перебували саме американські війська і вони підтримували уряд Західного Берліна,
– розповів автор мілітарної історичної рубрики Андрій Давидов.
Валютна реформа
У червні 1948 року Західні союзники провели на підконтрольних землях валютну реформу. Знецінену рейхсмарку замінила нова марка. Політика Москви щодо ослаблення німців призвела до того, що на територіях підконтрольних радянським військам замість рейхсмарок в обіг пішли сигарети. Попри протести кремля, в Берлін завезли 250 мільйонів дойчмарок, які швидко замінили знецінені старі гроші у тій частині міста, яку контролював Захід.
Обмінний курс був не надто зручним для старих грошей. Кожен німець міг обміняти лише 60 знецінених рейхсмарок за курсом 1:1. Відразу можна було поміняти лише 40 рейхсмарок. Решту 20 – лише через два місяці. Половину заощаджень обмінювали за курсом 1:10, а другу – 1:20.
Грошова реформа Західної Німеччини
Свої заощадження у рейхсмарках німці намагалися отоварити на території Східного Берліна, де старі гроші були в обігу. Ажіотаж в тамтешніх магазинах запустив механізм протестів проти радянської адміністрації. Згодом це стало однією з ключових причин блокади Берліна.
Всі транспортні магістралі, які вели до Берліна із заходу, були перекриті. Блокадою автотранспорту СРСР намагався перешкодити прибуттю нових грошей, які загрожували економіці радянської частини Берліна. За рішенням Москви припинилося електропостачання і доставка продуктів у нерадянські сектори міста. У той час у Західному Берліні залишилося їжі на 36 днів і вугілля на 45 днів.
На відміну від Радянського Союзу, – США, Великобританія і Франція після капітуляції Німеччини скорочували присутність своїх військ на окупованих територіях.
Розподіл сил також був не на користь західних союзників
Військові сили в західних секторах Берліна налічували:
- понад 20 тисяч військових,
- менше, ніж дев'ять тисяч американців,
- сім з половиною тисяч англійців,
- шість тисяч французів,
- півтора мільйона радянських військових сил.
Сталін думав, якщо виснажити союзників і шантажувати їх цивільним населенням, то прозахідні сили покинуть Берлін, а місто перейде повністю під контроль Радянського Союзу.
Підтримка з неба
Тоді товари в Західний Берлін почали постачати повітрям. Літаки доставляли в заблоковане місто речі першої необхідності, вугілля і продукти. Увійде в історію й ініціатива американських пілотів робити сюрпризи берлінським дітлахам. Їх вони називали "родзинковими бомбардувальниками".
Що відомо про "родзинкових бомбардувальників"
Радянському Союзу довелося змиритись із повітряним коридором. Багатотисячний мітинг під руїнами Рейхстагу 9 вересня 1948 року перетворився на звернення до західних союзників. Це була маніфестація проти того, щоб віддавати місто Москві. Сам повітряний міст був непростою задачею – майже 70 пілотів заплатили життям вилітаючи на завдання.
У Вашингтоні, мене запевнили, що пришлють нові транспортні літаки, які можуть нести по десять тонн на облавку. Це допоможе наростити потужності постачання гуманітарної допомоги до 4500 тонн на день. Такі цифри дали б нам змогу підтримати Берлін негайно, поки ми б шукали мирне розв'язання проблеми,
– говорив голова Адміністрації Американської Зони окупації в післявоєнній Німеччині Лусіус Клей Фарід
Блокада влаштована "совєтами" тривала із червня 1948 по травень 1949. Місто довелося розблокувати на початку травня 1949 року, щоб не спровокувати велику війну із тільки що створеним військовим альянсом НАТО. Розкол між вчорашніми союзниками по лінії поглиблювався.
Не маючи одностайності з Москвою, західні союзники у вересні 1949 року сприяли створенню на підконтрольній території ФРН. У відповідь на це, в жовтні була створена Німецька Демократична Республіка під повним контролем Кремля.
У попередній програмі: Танкова драма в Берліні між США та СРСР – як вдалося уникнути нової війни
Роздроблена Німеччина була ласим шматком як для Сходу так і для Заходу. Питання – чий Західний Берлін все більше нагадувало торнадо, навколо якого починали крутитися події Холодної війни. Сама німецька столиця поступово перетворювалася на найнебезпечніше місце у Європі.