Ворог тисне: українські війська впевнено контролюють лише північну частину Костянтинівки

Наразі сили російської 8 загальновійськової армії (ЗВА), 3 армійського корпусу та 70 мотострілецької дивізії зі складу угруповання військ "Південь", посилені низкою сил і засобів 51 ЗВА  угруповання військ "Центр" досягли певною мірою суттєвих тактичних результатів на цьому напрямку. Про це пише Костянтин Машовець.

Запеклі бої за саму Костянтинівку та її околиці тривають

Зокрема, російські війська змогли силами малих штурмових груп у смузі наступу 3 армійського корпусу просунутися у напрямку Новодмитрівки – Молочарки, досягти села Стінки та озер-шламозбірників на північний схід від міста. Таким чином, вони поглибили охоплення не лише позицій українських військ у самій Костянтинівці зі сходу, а й позицій українських підрозділів у районі на захід від Часового Яру.

Також ворог зміг прорватися у північно-східну частину міста (район місцевого краєзнавчого музею та центрального ринку). Його штурмові групи продовжували посилювати свою активність у східній та південно-східній частинах Костянтинівки (поблизу залізничної станції, в районі вулиць Бахмутської та Островського). 

У свою чергу, у смузі наступу російської 8 ЗВА її штурмові групи також змогли досягти певних тактичних результатів, просунувшись від міської лікарні № 1 по проспекту Ломоносова у бік середньої школи № 32 (хоча й не дійшли до неї).

Ці підрозділи також змогли захопити Іллінівку й вийти до Довгої Балки. А передові штурмові групи росіян вже фіксуються на північний захід від Степанівки. Вони також зуміли "інфільтруватися" на північ від дороги Довга Балка – Іллінівка і досить активно накопичуються в центральній (західній) частині Костянтинівки, звідки вони постійно намагаються просунутися на північ (у напрямку Осикове та Миколайпілля).

Українці продовжують утримувати позиції

Разом з тим, ЗСУ продовжують утримувати позиції в північній та північно-західній частинах Костянтинівки, автомобільну розв'язку та шляхопровід в районі вулиці Ємельянова, а також район міської середньої школи № 2 і кілька кварталів на південь від неї. 

Фактично, українські війська наразі впевнено контролюють лише північну частину міста, відступивши основними силами своїх передових підрозділів із західної (центральної) та південно-східної частин міста на східний берег річки Кривий Торець.

Крім того, ймовірно, що окремі піхотні групи ЗСУ досі продовжують діяти не лише в західних (центральних) та південно-східних районах міста, а й на південь від них (аж до північних околиць Іванопілля). 

Водночас українці мають труднощі із забезпеченням і підтримкою через активне нарощування російським командуванням кількості штурмової піхоти в цих частинах міста.

Ситуація в самій Костянтинівці

Противник продовжує діяти саме у флангових районах Костянтинівського району оборони ЗСУ, цілком справедливо вважаючи, що таким чином зможе суттєво ускладнити становище українських підрозділів, які діють не лише безпосередньо в місті, а й у прилеглих до нього районах. У цьому сенсі ситуація з українськими підрозділами, що обороняються на захід від Часового Яру, є досить показовою.

Паралельно з цим ворог поступово, але досить наполегливо збільшує чисельність своєї штурмової піхоти безпосередньо в самій Костянтинівці. Це здійснюється шляхом нарощування чисельності штурмових груп, які в перманентному режимі намагаються не лише закріпитися в районах міста, які вони вже "інфільтрували", а й просуватися вперед. Водночас російське командування прагне "завести" в місто якомога більше своїх груп БпЛА.

Однак слід зазначити, що противник ще не зміг увійти до більшої частини міста. Насправді у місті діють лише його малі піхотні групи (хоча й у досить великій кількості та досить активно), посилені окремими групами "дроноводів". 

У цьому сенсі частини та з'єднання росіян, що діють безпосередньо у напрямку Костянтинівки, змогли зайняти лише Іллінівку, тепличне господарство на західній околиці Костянтинівки, і дістатися до газової автозаправки "Лідер" на в'їзді до міста з боку Покровська.

У свою чергу, українські підрозділи, що обороняються безпосередньо в місті, хоча й поступаються противнику за силами та засобами, а також, очевидно, не можуть суттєво "втрутитись" у загальний процес накопичення російської штурмової піхоти в межах міста, досі не втратили здатності вперто і досить ефективно утримувати свої позиції. 

Про це свідчить той факт, що хоча російські війська (протягом понад двох тижнів запеклих боїв) спромоглися здійснити низку успішних тактичних просувань у межах Костянтинівки та її околиць, але вони вимірюються лише кількома кілометрами, а то й сотнями метрів.

Отже, можна стверджувати, що в оперативному сенсі бої за Костянтинівський район оборони ЗСУ, ймовірно, "суттєво затягуються" у часі для противника (тобто, очевидно, триватимуть й у вересні). 

Якщо подивитися на це питання ще ширше (у контексті всієї російської гіпотетичної Слов'янсько-Краматорської наступальної операції), стає зрозуміло, що вона також ризикує, скажімо, "вкотитися у осінь", не досягнувши навіть своїх мінімальних цілей і завдань. Особливо якщо враховувати ситуацію на інших напрямках, суміжних і операційно пов'язаних із Костянтинівським.