Таку думку висловив професор та колишній постійний представник президента України в Криму Борис Бабін. За його словами, будь-які безпекові чи мілітарні ризики для Росії є гіпотетичними, але країна-агресорка має їх опрацювати.

До теми Відставка уряду та сутички з військовими: усе, що відомо про масштабні протести в Казахстані

Бабін: Вибори в Казахстані немає з ким організувати

На думку Бабіна, введення "братньої допомоги" від Росії у 18-мільйонну країну буде самогубним кроком. Її буде важко сховати.

(Так звану допомогу – 24 канал) дуже важко розсередити на 5000 кілометрів та неможливо врятувати від казахського народу,
– відмітив він.

Експредставник президента в Криму вважає, що Казахстан чекає дійсно величне майбутнє. Колись його влада буде так саме ставити монументи нинішнім протестувальникам, як це зробив Нурсултан Назарбаєв для героїв Желтоксану.

На думку Бабіна, протести в Казахстані мають не лише "столичний", а й регіональний вимір. Придушення протестів робить політичну ситуацію в Казахстані патовою. "Кризу неможливо розв'язати через конкурентні вибори, адже їх там просто нема з ким організувати", – зазначив він.

Протести в Казахстані: головне

  • Казахстанські протести розпочались 3 січня 2022 року через підвищення вартості газу. Проте пізніше вимоги мітингувальників стали більш політичними.
  • Неофіційно відомо, що кількість постраждалих під час протестів зросла приблизно до пів тисячі осіб. Президент країни заявив, що є загиблі. Мовиться про силовиків.
  • Посольство України у Казахстані звернулося до українців з закликом відкласти поїздку до Казахстану. Громадян України, які перебувають у країні, просять утриматись від відвідань місць масового скупчення.

Повний текст публікації Бориса Бабіна:

Ювілей Желтоксану

Очевидці так описують події у Алма-Аті: "Коли бійці спецназу в касках та захищені щитами без розбору почали завдавати ударів і по головах, молодики кинулися на них. Спецназ узяв їх у оточення і посилив тиск. Мітингувальники відступили, зібралися з силами та знову спробували рушити вперед". Цим подіям рівно тридцять п'ять років.

Мітинги 17 грудня 1986 року стали не просто першими непідконтрольними владі масовими акціями у радянській імперії. Саме їх історики вважають початком її кінця. Хоча тоді було засуджено до 100 "заколотників", більшість з 8 тисяч затриманих влада була змушена просто відпустити. Багато кого й не змогли затримати фізично.

Це разюче контрастувало із тодішнім міфом про всемогутність КДБ та "партійного й силового апарату".
Справжню слабкість "непереможного ведмедя" тоді запам'ятали усі, хто хотів це зробити – від Батумі до Таллінну.

Цікаво, що незмінний керманич Назарбаєв, як етнічний казах став у керма республіки саме через ті мітинги, учасників яких, він, звісно в якості комуністичного босса "другої черги" закликав "припинити безлади".

Наразі, вочевидь у межах народних святкувань ювілею початку національно-визвольної боротьби казахського народу, у Алматі запроваджено надзвичайний стан і це з позиції тамтешньої влади логічно.

У 1986 році придушити спротив змогло швидкоруч зібране угрупування в 50 тисяч осіб, а у нинішнього Казахстану, в 2022 році весь "списковий склад" армії та поліції це 150 тисяч осіб, та й наразі протести мають не лише "столічний", але й регіональний вимір.

Придушення протестів робить політичну ситуацію в Казахстані патовою – кризу неможливо вирішити через конкурентні вибори адже їх там просто нема з ким організувати. Але водночас придушення протесту в кланово-родовому суспільстві кризу не вирішує, а робить хронічною.

Астана не може зробити те, що робить Лукашенка, фізично винищуючи активний прошарок населення при мовчазній згоді маси. Бо казахська народна маса намертво пов'язана з активом супільства патріархальними зв'язками усіх трьох жузів, включаючи кровну помсту.

Крім того у такого роду протестів нема лідерів тому домовлятися Астані наразі немає з ким. В історії добре відчуття гумору, адже Росія задля війн на Кавказі, а потім в рамках агресії в Україні, ще задовго до нинішньої ескалації напруженості два десятиріччя перекидала на захід усі боєздатні частини та з'єднання Сибіру та Поволжя, а наразі, здається, виміла звідти на захід узагалі все, що може рухатися і стріляти.

Фактично наразі між тиловими порядками окупаційних військ РФ під Ростовом та бурхливими казахськими містами до двох тисяч кілометрів, але це насамперед – пустота із намальованим на карті державним кордоном та Волгою десь посередині.

Звісно будь-які безпекові чи мілітарні ризики для РФ наразі суто гіпотетичні, але тепер вони, нарешті для України, є та РФ буде очевидно змушена їх опрацьовувати. При цьому введення "братньої допомоги" у вісімнадцяти-мільйонну країну буде для Росії самогубчим кроком – її буде важко сховати, дуже важко розсередити на 5000 кілометрів та неможливо врятувати від казахського народу.
А тому у Казахстану попереду дійсно величне майбутнє.

Колись його влада буде так саме ставити монументи нинішнім протестувальникам, як це зробив Назарбаєв для героїв Желтоксану.

P.S. Тут нещодавно окремі "добродії" у Вашингтоні публічно хвилювалися що Держдеп США є занадто "проукраїнський", а тому "заважає Байдену домовитися із Кремлем". Ці добродії мабуть забули, що Держдеп США ще й (значно більше) проказахький, адже тамтешні сто мільярдів американських інвестицій, зокрема від "Шеврон" та "Дженерал Електрікс" самі себе не захистять.

Уже чекаю заяву МЗС РФ про коварні щупальці імперіалізму...

Разючі кадри – що відбувається у Казахстані: дізнавайтесь у відео