У XXI столітті підхід до праці розділяється. Поки одні країни зменшують кількість робочих днів, технологічна еліта Кремнієвої долини, навпаки, штовхає маятник у бік понаднормової праці. В епоху стрімкого розвитку штучного інтелекту багато американських стартапів впроваджують режим 996: з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень. Те, що донедавна асоціювалося з виснажливою трудовою культурою Китаю, сьогодні дедалі частіше декларується як нова норма в ШІ-індустрії США.

Поза межами США тренд інший. Зокрема в Європі дедалі більше компаній і навіть держав експериментують із чотириденним робочим тижнем – без зниження зарплати. Суть підходу не в тому, щоб працювати менше, а щоб працювати продуктивніше та без вигорання.

24 Канал розповідає про обидва підходи та наводить думку української IT-галузі, який формат ближче нашій країні під час війни. У цьому нам допомогли розібратися експерти:

Читайте також Не бере хабарів, працює без зарплати та не знає кумівства: чи здатні ШІ-міністри замінити чиновників

Ще кілька років тому технологічні компанії США говорили про work-life balance та гнучкий графік для працівників. Однак новий бум штучного інтелекту розвертає цю тенденцію у зворотний бік. У Кремнієвій долині стрімко набирає популярності графік 996 – робота з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень, пише Axios.

Такий формат 72-годинного робочого тижня, що виник у Китаї, дедалі частіше пропагується стартапами, які змагаються за лідерство у сфері AI.

Парадоксально, але штучний інтелект поки що не позбавив айтівців роботи – натомість він змушує їх працювати понаднормово в режимі форсажу.

Чому так відбувається? Змагання за першість у новітніх AI-технологіях настільки жорстке, що стартапи готові вимагати від команд максимум часу і сил. Засновники компаній усвідомлюють, що той, хто першим розробить проривний ШІ-продукт, той і завоює ринок. Вікно можливостей оцінюють у кілька років, тож працювати треба швидше за всіх, як зауважують венчурні інвестори.

До того ж після пандемії ринок праці вже не на боці працівника – найми сповільнились, а деякі компанії порушують навіть домовленості з профспілками. Офіси знову заповнюються, і багато американських стартапів більше не соромляться прямо вимагати довгого робочого дня. Наприклад, у Сан-Франциско помітили сплеск корпоративних замовлень їжі у вихідні – ознака того, що все більше працівників проводять суботи на роботі.

Цікаво! Такі компанії часто відкрито декларують культуру екстремальної праці. Один зі стартапів навіть опублікував вакансію, що вимагала роботи в офісі 7 днів на тиждень, кандидатам ще й обіцяли безоплатне житло та доступ до елітного дейтинг-сервісу, щоби поза роботою вони ні про що не турбувались.

21-річний СЕО цього стартапу (що сфокусований на ШІ) прямо заявив у інтерв’ю, що шанс на успіх вищий, коли всі цілодобово зосереджені на місії компанії.

Інші компанії також недвозначно пишуть у вакансіях про очікування ненормованих годин і виходів на роботу у вихідні, зауважують у Washington Post. Наприклад, один ШІ-стартап зі США вимагав від кандидатів готовності працювати по понад 70 годин на тиждень; інший попереджав, що шукає людей, які "звикли працювати 6 днів на тиждень".

Для залучення молодих фанатичних талантів навіть вигадують метрики grind score – рейтинги компаній за співвідношенням лояльності персоналу та їхніх оцінок балансу роботи й життя.

Культ багатогодинної праці, який колись допоміг злетіти таким гігантам, як Google чи Amazon, тепер переживає ренесанс у стартапах покоління ШІ.

Дехто в Кремнієвій долині вважає навіть 72 години недостатнім вкладом. Провідні фахівці з ШІ у топових компаніях доходять до 100-годинних робочих тижнів, жартуючи про режим 0-0-2 – тобто працювати цілодобово, дозволяючи собі лише дві години відпочинку на тиждень. Подібний графік, щоправда, під силу не всім: таке перепрацювання практикує вузьке коло високооплачуваних експертів, які отримують семизначні зарплати.

Іронія в тому, що багато з цих AI-геніїв стали мультимільйонерами, але не мають часу витрачати зароблені статки.

До теми Бульбашка на трильйони: як гіганти роздувають ШІ-ринок і чому експерти згадали про кризу 90-их

Цікаво, що найбільше вигорають на роботі молоді засновники та інженери, тоді як старші колеги ставляться до життя спокійніше. Серед амбітної молоді формується свого роду субкультура продуктивності: жодного алкоголю чи вечірок, тільки робота за графіком 9-9-6, спортзал, біг, ранній шлюб, здорове харчування – усе, аби бути максимально ефективним на роботі.

Такий спартанський стиль життя пропагують окремі співзасновники ШІ-компаній у Каліфорнії, підкреслюючи відданість справі. Водночас у самій КНР подібна трудоголічна культура зазнала критики: ще 2021 року китайська влада визнала обов’язковий графік 996 позазаконним після низки гучних смертей від перепрацювання. Але навіть загроза вигорання чи проблем зі здоров’ям не спиняє американські стартапи, які женуться за наступним проривом у ШІ.

Поки технологічна Америка входить у смак понаднормової праці, багато держав та компаній у світі експериментують з протилежною моделлю – скороченням робочого часу без урізання зарплати. Ідея чотириденного робочого тижня полягає в тому, що співробітники працюють 4 дні замість 5 (близько 32 годин на тиждень), отримуючи ту саму платню і виконуючи ту саму роботу, але завдяки вищій ефективності.

Прихильники такого підходу стверджують, що менше робочих днів – менше стресу і вигорання, більше мотивації, а отже, продуктивність не падає, а може й зрости. За останні роки ця концепція перестала бути утопією – по всьому світу пройшла низка гучних пілотних проєктів, і результати багато кого здивували.

Наймасштабніший експеримент відбувся у Великій Британії. У 2022 році 61 компанія і майже 2900 працівників у Британії перейшли на 6-місячний тест чотириденного тижня. Результати виявилися настільки успішними, що переважна більшість компаній вирішили залишити новий графік і після завершення тесту. За підсумками дослідження, 89% компаній продовжили працювати 4 дні на тиждень (понад половину з них – назавжди).

Причина очевидна: за скороченого тижня персонал став щасливішим та продуктивнішим, а бізнес практично нічого не втратив. За час експерименту середній рівень стресу і вигорання серед працівників знизився на десятки відсотків, а показники балансу роботи й особистого життя суттєво покращились. Опитування учасників показали, що люди краще висипаються, відчувають менше втоми та більше задоволені своєю роботою та життям. Важливо, що водночас виручка компаній не постраждала – у середньому доходи залишилися на тому самому рівні, а подекуди навіть зросли порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Цікаво! Бонусом для роботодавців стало різке зменшення плинності кадрів і прогулів: звільнень стало на 57% менше, лікарняних – на 65% менше, ніж рік до того. Фактично чотириденка виявилася win-win для обох сторін, і скептики мусили визнати, що менше працювати – справді може означати працювати краще.

Досвід Британії надихає інших. Кампанію за чотириденний тиждень підхопили і в інших країнах Європи, і за океаном:

  • Німеччина – з лютого 2024 року запустила пілотний проєкт: 45 компаній добровільно перейшли на 4-денний тиждень тривалістю 6 місяців. Німці й так працюють менше за більшість європейців (в середньому 34 години на тиждень), проте профспілки вимагають ще більшого скорочення робочого часу через дефіцит кадрів на ринку праці. Опитування показують, що понад 70% німецьких працівників підтримують ідею чотириденного тижня, а дві третини роботодавців готові її випробувати.
  • Бельгія стала першою країною ЄС, що на законодавчому рівні дозволила 4-денний робочий тиждень (ініціатива уряду набрала чинності в листопаді 2022 року). Мовиться про право працівника за власним бажанням переходити на 4 дні на тиждень без втрати зарплати, але водночас доведеться працювати довше щодня (фактично стискаючи стандартні 38 – 40 годин у чотири дні). Мета такого кроку – підвищити гнучкість ринку праці та дати людям легше поєднувати роботу з сімейним життям. Хоча загальну кількість годин не скоротили, бельгійський уряд фактично зробив тиждень гнучкішим за бажанням самого працівника.
  • Португалія приєдналася до руху, оголосивши у 2023 році державну програму підтримки переходу на 4-денний тиждень. У рамках цієї програми 39 приватних компаній взяли участь у пілоті за моделлю 100-80-100 (100% оплати за 80% часу роботи за умови збереження 100% продуктивності). Це особливо актуально для Португалії, де, за даними ОЕСР, 72% людей працюють понад 40 годин на тиждень – один із найвищих показників у розвинених країнах. Пілот ще триває, та уряд уже називає його кроком до покращення якості життя португальців, що працюють.
  • Велика Британія: після успіху приватного сектора британський уряд теж зацікавився темою. У Шотландії цього року стартував пробний перехід на чотириденку в окремих державних установах. Також урядовці розробляють політики, що дозволили б ширше впроваджувати короткий тиждень – аж до надання працівникам права вимагати 4-денний графік без втрати оплати. Хоча бізнес-лобі застерігає, що такий режим підійде не всім галузям, суспільний інтерес до нього невпинно зростає.

Варто зазначити, що тренд на скорочення робочого часу – глобальний. Подібні пілотні проєкти раніше пройшли в Ісландії, Ірландії, США, Канаді, Японії, Новій Зеландії та інших країнах, і всюди спостерігали схожі позитивні ефекти для здоров’я працівників і бізнес-результатів. Великі корпорації теж експериментують: наприклад, Microsoft випробувала 4-денну роботу в японському офісі ще у 2019 році та відзвітувала про зростання продуктивності на 40%.

Звісно, не всі сфери можуть дозволити собі скорочення часу (медики, аварійні служби тощо мусять працювати 24/7). Проте успіхи піонерів створюють прецеденти, які мотивують все більше роботодавців придивлятися до формули "менше годин – більше ефекту". У той час як молоді інженери в Каліфорнії проводять в офісах ночі і вихідні, інша частина світу демонструє, що, можливо, саме баланс між роботою та відпочинком – це шлях до сталого розвитку і для людей, і для технологічних компаній.

Який режим роботи ближчий для української IT-сфери – демократичні європейські чотири дні на тиждень чи американські перепрацювання? 24 Канал поспілкувався з представниками галузі.

В умовах повномасштабної війни український ІТ-бізнес живе у режимі постійної адаптації, балансуючи між потребою у швидкому розвитку та збереженням людського капіталу, наголошує в коментарі 24 Каналу Мар'яна Татарин, Board Advisor у R&D Center WINSTARS.AI.

Мар'яна Татарин

Board Advisor у R&D Center WINSTARS.AI

Ми бачимо, що культура перепрацювань у класичному сенсі, притаманна Кремнієвій долині, не є сталим підходом для українських команд. Такі моделі можуть давати короткострокові результати, але водночас виснажують і людей, і бізнес у довгій перспективі. Українські ІТ-компанії сьогодні радше рухаються до гнучкості – не обов'язково до 4-денного тижня, але до моделей, які дозволяють людям працювати з максимальною віддачею, не втрачаючи відчуття безпеки, сенсу й контролю над власним часом. У WINSTARS.AI, як і у багатьох інноваційних компаніях, ми бачимо ефективність саме у продуктивності, а не у кількості годин.

В умовах нестабільності саме сталі команди, які зберігають здоровий баланс, здатні забезпечити сталість результату і рух уперед. Тож для України ключ не у виборі між перепрацюванням чи скороченим тижнем, а у виборі між виснаженням і стійкістю. Ми робимо ставку на стійкість.

Сергій Колесниченко, операційний директор українського хмарного провайдера Ucloud, вважає, що не існує жодної культури перепрацювань. Натомість існує ринок праці, який визначається попитом і пропозицією.

Сергій Колесниченко

Операційний директор українського хмарного провайдера Ucloud

Якщо кваліфікованих людей бракує, то навантаження зростає. Якщо попит на результати їхньої праці високий, вони працюють більше. Мова не про корпоративну культуру і не про регуляцію, а про звичайну економіку.

Сьогодні в Кремнієвій долині кадровий шторм: інвестори в проєкти зі штучним інтелектом (ШІ) стоять у черзі з грошима, а спеціалістів – від електриків дата-центрів до архітекторів і розробників ШІ-рішень – просто не вистачає. Тому працюють довше не через культ перепрацювань, а через те, що є величезний попит і дефіцит кадрів.

В Україні ситуація схожа, тільки контекст інший, каже Сергій у коментарі 24 Каналу.

Ринок вузький, кадрів бракує, особливо тих, хто може працювати з ШІ або високонавантаженими системами. Наша компанія займається розробленням ШІ-інструментів і гостро відчуває нестачу кадрів. Але в Україні цю проблему не можна вирішити грошима – в країні триває війна, тому знайти потрібних людей набагато складніше, ніж у мирних державах, – зазначає співрозмовник.

За його словами, ті, хто задіяний у цивільній економіці, одночасно працюють, волонтерять, викладають, ремонтують дрони, постійно щось замовляють, привозять, збирають і намагаються триматися.

Читайте також Яка ситуація із зарплатами та чи здується ШІ-хайп: інтерв'ю з CEO Intellias про IT-ринок в Україні

Сергій Колесниченко

Операційний директор українського хмарного провайдера Ucloud

Тому говорити про перепрацювання чи скорочений тиждень в українському ІТ сьогодні не має сенсу. Культура перепрацювань у нас вимушена, але має іншу природу, ніж у США. Проте капіталізм працює і в нас – поки ринок сам не вирівняє баланс, жодні календарні моделі не матимуть сенсу.

На думку Юрія Кісільчука, Head of Innovation у Luxnet, в Україні зовсім інша ситуація, ніж у Кремнієвій долині: тут усе дуже залежить від компаній. Є класичні аутсорс-компанії, які працюють більш-менш у стабільному режимі – люди відпрацьовують свої години, проєкти йдуть за планом і водночас є велика увага до того, щоб не вигорати, каже Кісільчук.

Ці компанії давно навчилися тримати баланс між ефективністю та людяністю і сьогодні добре відчувають і бізнес-потребу, і стан команди.

Юрій Кісільчук

Head of Innovation у Luxnet

Звісно, війна внесла свої корективи – графіки підлаштовуються під світло, тривоги, реалії життя, але базова культура роботи там здорова. Водночас виріс цілий шар мілтех-компаній, і от там часто бувають справжні перепрацювання. Але вони зовсім іншої природи – не з примусу, не зі страху втратити роботу, а з відчуття місії.

Люди розуміють, що те, що вони роблять, реально впливає на безпеку країни. Це дуже схоже на той стартаперський дух, який колись був у Кремнієвій долині, коли команда горить ідеєю і кожен відчуває, що робить щось важливе.

На думку Юрія, українська ІТ-галузь сьогодні унікальна. Вона змінилася під впливом війни – в більшості з’явилася справжня соціальна місія, не придумана для презентацій, а реальна. Хтось донатить, хтось волонтерить, хтось працює над продуктами, що допомагають армії або суспільству.

І на цьому фоні перепрацювання – це не просто робота до ночі, це радше частина великого "шоб шо": коли ти розумієш, навіщо, воно сприймається зовсім інакше.