Чесна політика. Справи Мартиненка може змінити Україну

Восени 2015 року відбулася моя передостання розмова з президентом Петром Порошенко. Я його запитав, чому тодішній генпрокурор Шокін не допомагає розслідувати справу Мартиненка прокуратурі Швейцарії, яка регулярно направляла в Україну запити про проведення обшуків і допитів. Президент відмахнувся, пославшись на Шокіна – він, мовляв, сказав, що швейцарські прокурори нічого конкретного не хочуть.

Цей саботаж має просте пояснення – бо Мартиненко є багаторічним другом та партнером політичних лідерів, які очолили Україну після революції гідності – Арсенія Яценюка та Петра Порошенка.

НАБУ, коли тільки почало роботу, одне з перших розслідувань почне по швейцарському епізоду Мартиненка. Ідеться про отримання депутатом відкатів на свої рахунки в Женеві та Цюріху.

Читайте також: Битва популістів: Тимошенко і Ляшко розпочали війну за землю

Наші з вами гроші кралися за договорами на поставку обладнання від чеського заводу "Шкодою " на українські атомні електростанції. Наступною НАБУ почне справу і по урановому концентрату, що і призвело до затримання Мартиненка.

Після цього гроші йшли на особисті потреби Мартиненка – в тому числі оплату медичних послуг його дружини, оренду житла для дочки в Лондоні, чартерні літаки і т.д. Я був допитаний по обох справах у якості свідка і передав НАБУ десятки сторінок документальних підтверджень.

Мартиненко – це класичний кейс української корупції. Я отримав доступ до декларацій про доходи Мартиненка, які зберігалися в апараті Верховної Ради. За 1998 рік, коли він вперше був обраний депутатом, Мартиненко задекларував лише дохід 77 тисячі гривень і автомобіль "Ніссан". З тих пір Мартиненко, який більше жодного дня не перебував поза української політики, доріс до олігарха і тіньового бенефіціара двох революцій.

Читайте також: Чесна політика. Популіст з амбіціями президента: як Олег Ляшко потрапив під розслідування НАБУ

Як і у всіх великих антикорупційних розслідуваннях, ключ до успіху лежав в пошуку слабкої ланки. У справі Лазаренка ним виявився його порученець Петро Кириченко, який в обмін на правдиві свідчення вийшов на свободу і легалізувався в Америці, а Лазаренко отримав вісім років в'язниці.

В історії з Мартиненком слабкою ланкою став його колишній бізнес-партнер, екс-депутат і в минулому міністр надзвичайних ситуацій Давид Жванія.

Ще в середині 1990-их вони працювали на схемах поставок в Україну палива для атомних електростанцій. Обоє були депутатами за списком Ющенка Наша Україна. Чорна кішка між ними пробігла вже після Революції гідності і була пов'язана з розподілом грошей в партнерстві.

Паралельно почалося розслідування в Швейцарії, яке доставило багато неприємностей і сім'ї Жванії. Його дружина і діти оселилися на віллі в елітному передмісті Цюріха Цумікон, а оскільки кошти пройшли через рахунок Мартиненко, який вивчала прокуратура Швейцарії, то дружині Жванії довелося відвідати поліцейську дільницю для пояснень. Щоб отримати дипломатичну недоторканність, МЗС навіть оформив її ненадовго на роль референта посольства України в Швейцарії.

Читайте також: Чесна політика. Як працювала корупційна схема Мартиненка

Справа Мартиненко стало першим великим заходом НАБУ на територію недоторканних. Вкрадені суми, після переказу на офшорні рахунки, частково поверталися назад в політику – за них купувалися лояльність, голоси в Раді, потрібні рішення чиновників, ефіри на телебаченні, будувалися партії і формувався хор продажних експертів.

Так утворювався кругооберт корупції в природі. Я переконаний, що справа Мартиненко зробить українську політику чесніше. Важливо, щоб з'явилися прецеденти покарання корупціонерів, які добровільно ніколи не відмовляться від легкого "заробітку" на державних потоках.

За 25 років незалежності України єдиним топ-чиновником, який відсидів за корупцію, був Павло Лазаренко, засуджений Америкою та Швейцарією. Політика залишається головним імунітетом від переслідування. Тому Мартиненко має сісти в тюрму – це більше не питання конкретної особистості, а порятунку країни від високопосадових злодіїв.