Палац графів Шенборнів заховався у закарпатських лісах поблизу Мукачевого. І хоча йому всього 126 років, він зачаровує своєю казковістю.
Чарівники не чарівники, але збудували замок казково багаті німецько-австрійські аристократи з династії Шенборнів. А такі поважні особи не могли не здивувати світ. Тому замок наказали спорудити за календарним принципом. Тут 365 вікон, як днів у році, 52 димарі, стільки тижнів має рік, 12 входів як 12 місяців і нарешті 4 вежі, які відповідають порам року.
Та нині замість графів тут ночують пацієнти санаторію "Карпати", який заквартирував у замку ще від 1945 року і дотепер. Давній інтер’єр майже не зберігся.
Разом із замком графи заклали тут сад із рідкісними рослинами. У центрі – озеро у формі карти Австро-Угорщини. Нині це місце релаксу. Ця вода насправді містить гліцерин, що корисно для шкіри.
Читайте також: Який вид патріотичного туризму пропонують в Карпатах
У сусідньому селі Чинадійово немає вигадливих шпилів чи скульптур. Тутешній замок аскетичний, бо у XV столітті було не до пишноти, він мусив добре обороняти. Та саме ці суворі стіни стали місцем великого кохання.
Коли постав замок Сент-Міклош, або по-нашому Святого Миколая, ця територія належала Угорщині. Його збудували як фортецю від ворога. Власників було вельми багато. Хтось вів війни, а хтось влаштовував тут бенкети.
Але після Другої світової замок перетворили на казарму та склад для пального. У 2001 році художник Йосип Бартош взявся за здавалося б непідйомну ношу. Замок мав тільки стіни, без вікон, без даху. І митець таки врятував пам’ятку, відновив її і перетворив на культурно-мистецький центр з концертами і виставками. Інтер’єр відновлював за архівними згадками. Меблі теж реконструювали з автентичних.
Читайте також: Невідомі факти про родовий замок старовинних українських меценатів Острозьких
Другий поверх наразі не реставрований. Але ці обшарпані стіни дихають особливою атмосферою. Бо ж тут витає історія шаленого кохання. XVII століття, угорці піднімають національний рух за визволення від Австрійської імперії. Очолює його княгиня Ілона Зріні та її чоловік Ференц І Ракоці. Після смерті Ференца жінка продовжує боротьбу сама. А незабаром зустрічає такого ж повстанця Імре Текелі і віддає йому своє серце. Це кохання народилося саме у цих стінах.