Буде поетапна деескалація, яка розпочнеться з обміну полоненими. ХАМАС випустить частину заручників, Ізраїль звільнить із в'язниць активістів (і бойовиків) згаданої політичної сили у співвідношенні 1:30. А за військовополонених – 1:50. Про це заявив Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також "Ефект Трампа": військовий оглядач з Ізраїлю пояснив важливі нюанси перемир'я з ХАМАС

Політичні питання щодо майбутнього статусу Сектора Гази не порушуються. Тобто можна говорити про заморожування та можливість повторення кризи через деякий час. З одного боку, це так. З іншого – ключовим для аналізу ситуації стає момент укладання угоди. Ось із цим пропоную розібратися.

У якій ситуації перебував Ізраїль

Після нападу ХАМАС Ізраїль мав відповісти і відповісти потужно. Альтернатива — руйнація системи балансу, що ґрунтується на безумовному застосуванні сили у відповідь на недружні дії щодо ізраїльських громадян. Тобто демонстрація слабкості ізраїльської держави – саме так це сприйняли б як сусідні країни, так і різного штибу воєнізовані угруповання.

Однак бойові дії у тому вигляді, що ми спостерігали, створили політичну пастку для Ізраїля. Воєнна перемога могла обернутися найбільшою геополітичною поразкою. Причини перерахую далі.

1. Проведення політики (зокрема за участі США) щодо формування неформальної коаліції "стримування Ірану" в особі Туреччини, Ізраїлю, Йорданії та Саудівської Аравії було зупинене.

2. Навіть повна окупація Сектору Гази не розв'язувала питання опору місцевого населення.

3. Помітно менша підтримка дій Ізраїлю з боку європейських та американських еліт:

  • рішення МКС щодо Нетаньяху та Галланта;
  • масові виступи на підтримку палестинців – Іран та ХАМАС переграли Ізраїль;
  • явна пропалестинська позиція значної частини інтелектуалів ЄС та США;
  • ризики нівелювання факту Голокосту як ідеологеми, що визначає (або виправдовує) "право" Ізраїлю на активний захист;
  • військова допомога з боку США вперше за останні роки була поставлена ​​під сумнів.

4. Ризик масштабування війни під час затягування протистояння з ХАМАС, а також менші можливості отримання зовнішньої допомоги за негативних сценаріїв.

Отож для Ізраїля вибір лежав у трьох площинах:

  • остаточно розв'язати питання Сектору Гази, що означає терор та видавлювання місцевого населення (тобто геноцид);
  • продовжувати бойові дії в поточному форматі, сподіваючись на повне виснаження противників;
  • використати найвигідніший момент для виходу з конфлікту.

Ізраїль вибрав третій варіант. Він, швидше, нагадує просто заморожування конфлікту. Але заморожування, яке дозволить використати ситуацію собі на користь.

Цікаво В уряді Ізраїлю може бути розкол, один з міністрів погрожує відставкою

Політичне тло

Для розуміння причин рішення ізраїльського керівництва варто звернути увагу на низку процесів, які відбуваються у світі та регіоні.

1. Операція протурецьких сил у Сирії призвела до політичного ослаблення Ірану та проіранських угруповань (насамперед "Хезболли") у регіоні.

2. Формування нової влади у Сирії залишає відкритим питання балансу між різними етнорелігійними групами. Відхід або ж ослаблення Росії створює вакуум зовнішньої присутності задля забезпечення балансу. Простіше кажучи, неісламським групам населення (як і помірним ісламістам) необхідні зовнішньополітичні партнери.

3. Зміна балансу сил у Лівані, де внаслідок сирійських процесів та операції Ізраїлю "Хезболла" суттєво втратила вплив.

4. Обмеження щодо російської нафти та російського газу збільшують значущість відносин з арабськими державами (насамперед з арабськими монархіями) для США та ЄС. Дестабілізація на Близькому Сході, навпаки, для держав західної цивілізації видається загрозою. Ситуація може змінитися вже за кілька місяців, але в цей період є можливість для політичної гри Ізраїлю.

Двері можливостей для Ізраїлю

На цьому тлі Ізраїль йде фактично на замороження без політичного розв'язання проблеми. А воно й не потрібне. Це старт можливої ​​політичної комбінації, яка полягає у наступному:

  • Ізраїль виходить на замороження в ситуації, коли ХАМАС і "Хезболла" суттєво ослаблені;
  • є шанс відновити політичний діалог із Туреччиною та завдяки цьому зміцнити свої позиції у Сирії та Лівані;
  • домовленість за посередництвом держави Перської затоки дозволяє відновити політику створення системи партнерських відносин з аравійськими монархіями. Катар як посередник теж використовує зростання своєї значущості (постачальник газу). Ізраїль грає на цьому у своїх інтересах та демонструє готовність працювати із ситуативними партнерами США в регіоні;
  • ослаблення ХАМАС призводить до зміни балансу сил у парламенті палестинської автономії;
  • зупинивши війну, Тель-Авів розраховує на зупинку зростання антиізраїльських настроїв серед еліт ЄС та США;
  • замороження війни "відчиняє двері" для Дональда Трампа у його бажанні продемонструвати здатність розв'язувати складні проблеми світової політики;
  • питання відновлення Сектору Гази може стати предметом торгу. Простіше кажучи, Ізраїль отримує можливість обирати "партнера з відновлення", зокрема і серед держав, які не підтримували ХАМАС;
  • ослаблення ХАМАС та "Хезболли" у будь-якому випадку призводить до тимчасової деескалації. Уряд Ізраїля може продемонструвати це як свій безперечний успіх.

Тож чи буде мир, чи буде успіх?

Наступні місяці, найімовірніше, стануть найспокійнішими (з погляду безпеки) для Ізраїля за останні кілька років. Це дозволить керівництву країни говорити про свій успіх.

На зовнішньополітичному полі Ізраїль спробує розвинути контакти з "неісламськими" групами та партіями Сирії й Лівану. Так само як і з помірними ісламістами в обох державах. Ізраїль всіляко сприятиме поверненню ФАТХ до хоч часткового управління в Секторі Гази. Останнє – складне завдання з огляду на історію відносин між найбільшими палестинськими угрупованнями. Однак воно вирішуване, якщо питання відновлення віддадуть під кураторство (не плутати з повним контролем) адміністрації Західного Берега.

І, нарешті, Ізраїль спробує побудувати партнерство з Туреччиною та відновити діалог з аравійськими монархіями. США будуть це підтримувати.

Чи призведе це до довгострокового миру та розв'язання палестинської проблеми? Навряд. Але може створити умови для пошуку довготривалого рішення. І його реалізацію, можливо, після нових загострень. Глибина та інтенсивність цих загострень безпосередньо залежатимуть від успіху ізраїльської політики на турецькому й лівано-сирійському напрямах, а також від можливого створення партнерських відносин із низкою аравійських монархій.