Чому російські еліти так сильно бояться втратити Путіна

Влада диктаторів дуже крихка

Причини, через які нотаблі підпорядковуються монарху, президенту чи вождю племені, розрізняються в різних культурах. Це можуть бути традиція, тваринний страх, корисливий інтерес, вірність присязі, щира повага до видатної особистості лідера, релігійний фанатизм чи комбінація кількох перелічених чинників.

Читайте також Вагомий крок до перемоги: чим ознаменувалося турне Зеленського країнами Європи

Перевороти відбуваються, коли критична маса цих ключових персонажів втрачає мотиви підпорядкування, і в найрішучіших з них рука тягнеться у когось до табакерки, а в когось – до шарфика. Влада диктатора насправді набагато крихкіша, аніж влада демократично обраного лідера.

Той же ж Сталін останні років 25 свого життя кожного разу, прокидаючись, повертався з короткого забуття до вирішення тієї ж дилеми дня – Кремль або морг. Тому він і перетрушував перманентно своїх соратників, поки не виявився безпорадно лежачим у калюжі власної сечі на підлозі своєї аскетичної резиденції в Кунцево. "Ви ж бачите, що товариш Сталін спить. Покладіть його на канапу".

Нинішніх зупиняє не страх перед нічним портьє, яке різко постаріло. Владімір Путін просто жалюгідний у своїх відчайдушних намаганнях залишитися ще на цілих 16 років кентавром "Абрамовича – Сталіна".

Як суспільство Росії розкололася на пана і мужика

Нотаблі, та й весь російський золотий мільйон, зупиняє антропологічний жах перспективи залишитися сам на сам з похмурим, чужим та диким у їхньому уявленні народом. Сам на сам, без геніально зачатого в телевізійній пробірці медіапродукту "Владімір Путін, син народу".

Цікаво Що насправді означають слова Байдена про те, що Путін втратив Україну

Постпетровський розкол на два цивілізаційно чужих один одному етноси – пана і мужика – виявився фундаментальним для російського соціуму. Породжена ним жовтнева революція, яка знищила спочатку пана, а через 10 років – і мужика, створила у результаті профановану пару – номенклатурного люмпен-пана і декласованого люмпен-мужика.

Революція з приватизації на початку 1990-х років не розмила, а навпаки різко посилила цей фатальний для існування держави розкол.

Олігархічний люмпен-пан, який зробив ураган в 1990-х, наприкінці століття зіткнувся з проблемою величезної влади, яка на нього звалилася.

Пани створили для народу "заступника"

Утворені з панської обслуги знайшли блискучий хід. "Чеченські терористи" якось дуже вчасно підірвали кілька мужицьких будинків, і оглушеному люмпен-мужику був представлений, як спаситель, вийнятий з панського рукава суб'єкт з ідеальною семантичною та поведінковою ДНК "справжньої пітерської шпани". "Наш", – задоволено видихнула жіноча душа Росії, яка засумувала за жорсткою вертикаллю.

Бренд народного заступника, який зліпили з того, що було, дозволив люмпен-олігархам ще 20 років тріумфально підійматися по сходинках списків Forbs і звітах західних служб, які контролювали переміщення злочинно набутого капіталу.

Наш герой, зрозуміло, не зміг залишатися євнухом у цьому храмі насолод, і скромна харизма буржуазії нестримно засмоктувала здичавілого галерного раба.

Рекомендуємо Як передача Україні ворожих активів допоможе росіянам зрозуміти всю суть війни

Звісно, він лише фіговий листочок, який нібито прикриває неприборкану розпусту феодальної олігархії. Але цей вже зітлілий листочок – пуповина, яка пов'язує російський політичний клас з населенням окупованих територій.

Дезавуювати його і викинути на смітник означало б остаточно оголити весь сором останнього тридцятиліття. А далі вже за обставинами – або на ешафот, або на останній злодійський пароплав.