Російська нафтова інфраструктура знову опинилася під ударами, а разом із новими пожежами спалахнула й політична суперечка. Поки в Росії рахують збитки після атак, у США закликають Україну пригальмувати удари по НПЗ, апелюючи до світових цін на пальне.

Однією з останніх цілей стала нафтобаза "Едельвейс-95" у Краснодарському краї, де після атаки виникла масштабна пожежа. Військовий експерт Роман Світан пояснив 24 Каналу, чому удари по паливній інфраструктурі Росії мають значення не лише для економіки, а й безпосередньо для здатності російської армії вести війну.

Інформаційний простір сколихнули заяви Дональда Трампа про нібито домовленості з Україною щодо припинення ударів по російських нафтопереробних заводах. Риторика будується на звинуваченнях України у провокуванні глобального здорожчання пального.

Проте військовий експерт Роман Світан наголошує, що такі наративи є відвертою маніпуляцією, яка має на меті змістити фокус відповідальності з реальних винуватців близькосхідної кризи.

За словами експерта, блокування Ормузької протоки, яке впливає на світові ціни, здійснює не Іран, а американський флот та військові бази США, розташовані на березі Перської затоки.

Іран лише стягує так звану контрибуційну плату за проходження танкерів тих країн (Бахрейн, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія), які надали свої території для американських баз, звідки завдавалися удари по Тегерану.

Україна не має жодного стосунку до ціноутворення на цьому ринку, а генераторами кризи є дії Ізраїлю та США.

Попри геополітичний тиск, Сили оборони України продовжують планомірне знищення російської військової логістики.

Показовим є удар по нафтобазі у станиці Новотитарівській Краснодарського краю. Цей об'єкт, відомий як база "Едельвейс-95", є не просто сховищем на 4 500 кубометрів пального, а серйозною перевалочною та арсенальною базою стратегічного значення. Саме через неї здійснювалося живлення російського окупаційного угруповання на території України та йшов трафік на Чорноморське узбережжя Росії.

Пожежа на Едельвейсі

Пожежа на "Едельвейс-95" / скриншот з відео

Знищення "Едельвейсу" є частиною ширшої кампанії. Світан пояснює, що українські військові застосовують комплексний підхід: спочатку вибиваються системи ППО (С-400, "Буки", радіолокаційні станції "Каста-2Е2"), потім завдаються удари по аеродромах ростовської групи (Міллерово, Ростов-центральний, Таганрог, Батайськ, Єйськ), і паралельно знищується нафтопереробна інфраструктура (Новошахтинський, Ільський, Афіпський НПЗ).

Головна мета цих дій – знерухомити трасу Р-280 Новоросія (Ростов – Крим), якою ворог перекидає техніку та особовий склад на південний фронт, зокрема в напрямку Пологів, Оріхова та Гуляйполя.

Найбільш критичним аспектом у питанні ударів по російській нафтогазовій галузі є пряма залежність між знищенням НПЗ та збереженням життів українських військових.

Експерт підкреслив, що чим більше горітиме російська нафтопереробка, тим менше солдатів втратить Україна на полі бою. Відсутність пального у ворога напряму знижує його наступальний потенціал та мобільність.

Військове командування несе персональну відповідальність за продовження цих операцій. Будь-яка пауза в ударах по НПЗ, незалежно від політичного тиску ззовні, вимірюватиметься кров'ю українських піхотинців.

Знищення першого, другого та третього переділів нафтогазової галузі Росії залишається єдиним дієвим механізмом для відносно швидкого завершення війни нашою перемогою.

Ефективність української стратегії вже відображається на полі бою. Російська армія розпочала так зване осіннє загострення, намагаючись просуватися до підходу своїх основних стратегічних резервів. Проте через відсутність підготовлених оборонних рубежів та розтягнуту логістику, окупанти потрапляють під нищівні контрудари ЗСУ.

Просування Сил оборони біля Лиману: дивитись на карті

Зокрема, на Лиманському напрямку підрозділи Третього армійського корпусу успішно відкинули ворога на 9 кілометрів у районі Торського, Зарічного та Ямполя. Завдяки грамотному плануванню українським силам вдається зачищати населені пункти практично без втрат.

Натомість втрати Росії сягають рекордних показників – понад 1 700 – 2 000 осіб на добу. Враховуючи, що російська мобілізаційна машина здатна ставити в стрій лише близько 800 осіб щодня, ворог має незворотні втрати, що свідчить про негативну динаміку для окупаційного контингенту.