Україна зловила момент і підняла ставки перед Лукашенком

Наведу кілька важливих тез. Про це пише Ігор Тишкевич.

Читайте також Бацька ретранслює задню: як Україна провела вдалу виховну роботу з білоруським диктатором

Що треба знати про контакти між Україною та Білоруссю?

1. Контакти між Мінськом та Києвом були і є. Прямі. Інакше без них було б неможливе повернення громадян України через перехід до Брестської області (на Волинь). Мовиться про людей, які опинилися у Росії, найчастіше без документів. Для того щоб вони потрапили до Білорусі, спокійно чекали на видачу документа на повернення (від посольства України), поїхали на формально закритий перехід і повернулися додому, необхідні робочі контакти. І мовиться не про десятки і навіть не сотні людей на рік. 

Крім того, обміни часто проходять через Гомельську область. Тут також контакти. Кейс із вивезенням політичних ув'язнених із Білорусі в Україну говорить про прямі контакти, не через Москву. Але тут уже парафія спецслужб. 

Факт того, що після атаки на автобус з дітьми у Брянській області Дмитро Лубінець одразу "зв'язався з Мінськом", говорить про наявність робочого каналу 

Раджу подивитись розслідування Михайла Ткача "Волонтер на Lamborghini". Там є дуже цікавий пасаж щодо поїздок до Білорусі.

Зрештою, робота посольства – теж канал комунікації. Це лише те, що можна говорити публічно (тобто існують громадські факти чи процеси, неможливі без контактів).

Тож зустріч могла бути. І говорили не лише про ретранслятори – думаю, що це очевидно. Питання лише у тому, на якому рівні – тобто статус персони, яка представляла Зеленського. 

Чому Україна підняла ставки? 

Україна свідомо підіймає ставки у діалозі з Білоруссю. Це логічно, враховуючи наступні нюанси.

1. Американський переговорний трек і те, як Польща, підіймаючи ставки, почала вплітати свої інтереси і фактично створила свій трек (нагадаю, що його результати – припинення міграційної кризи, стабілізація кордону, повернення Андрія Пачобута та ще кількох важливих для Польщі людей). Поляки просто зрозуміли, що якщо домовлятися будуть "через їхню голову", то не факт, що сторони, які домовляються, згадають про претензії Варшави. 

2. Окрім польського треку, можливе виникнення литовського (тут "підготовча робота" з боку Вільнюса була проведена аж до наполегливого прохання до Світлани Тихановської переїхати в іншу країну). Можливий навіть французький трек, враховуючи дзвінок Еммануеля Макрона та можливий (тут теж зі слів Лукашенка) приїзд посланця. 

3. Переговорний трек завершення війни. Той самий план, який спочатку складався із 28 пунктів, а сьогодні – з 20. Фактично, американський. Згадаймо, що там є пункт про 100 мільярдів російських активів, які будуть інвестовані у відновлення під керуванням США. 

Згадаймо і пункт 27 з первісного плану (або 19, якщо не помиляюся, з теперішнього). У ньому йдеться про те, що важливу роль у відновленні та контролі за дотриманням домовленостей гратиме Рада миру Дональда Трампа. А Білорусь є серед засновників цієї Ради. І якщо нічого не робити, то після підписання таких угод Лукашенко отримує доступ на український ринок не як співагресор (з компенсацією шкоди), а як "миротворець", член трампівської "Ради Миру". 

4. Враховуючи калійну угоду з Білоруссю, США вже починають обережно тиснути на питання транзиту білоруських товарів. До вересня – жовтня, коли укладаються контракти на наступний рік, тиск може посилитися кратно.

Тут знову пригадуємо польський механізм, який охоплював заяви про воєнну небезпеку, загальну радикалізацію риторики, ультиматуми і навіть перекриття кордону. 

Український трек розпочався восени – якраз у момент появи "мирного плану" зі згаданою Радою миру. Можливо, збіг. Але далі події розвиваються за "польським конспектом". Можлива мета – винесення на окремий трек комплексу претензій Києва до Мінська. Щоб вони не були "залишені поза увагою" в іншому випадку. 

Сюди ж додаємо фактор моменту: є США, є ЄС. Є навіть КНР. Пекіну набридла "гра Мінська у війну з сусідами". Зверніть увагу – миролюбні заяви з вуст Лукашенка посипалися в момент візиту до Білорусі заступником голови КНР. 

Є і страх Лукашенка перед втратою влади або неконтрольованим транзитом (а до транзиту в Білорусі готуються серйозно – нормативна база прийнята, зараз її допрацьовують) 

Одним словом, зручний момент. І саме у цей момент Київ починає давити. При цьому ні в Києві, ні в Мінську, бажання воювати немає. Є в Москві бажання зробити Лукашенка ще токсичнішим. Включно з новим витком конфліктів із сусідами. А на українському напрямі – зіткнення зі зброєю. 

Ситуація "на межі". Але вона може багато дати. Тому, якщо повертатися до слів Лукашенка про "посланців Зеленського" – цілком могли б бути. І цілком могли бути люди серйозні. Де обговорюванні питання явно виходили за межі відключення від електропостачання кількох вишок МТС-Білорусь, побудованих біля кордону.