Нещодавно в національному парку Катмай на Алясці сталися одразу два випадки, які здивували навіть фахівців, що багато років спостерігають за бурими ведмедями. Дві ведмедиці окремо одна від одної вбили ведмежат, які не були їхнім потомством. За словами працівників парку, це перші задокументовані випадки інфантициду, скоєного самками, біля знаменитої річки Брукс, де працюють цілодобові онлайн-камери Explore.org. Про це пише Popsci.
Чому ведмедиці вбивають чужих ведмежат?
Постійний натураліст Explore.org Майк Фіц під час обговорення інциденту зазначив:
Такі ситуації складні, часто болісні й нерідко викликають розгубленість. Ми любимо святкувати успіх ведмедів із повними шлунками та великими запасами жиру. Але їхня лють справжня, як і небезпеки, з якими вони стикаються.
Саме завдяки трансляціям із парку Катмай мільйони людей щороку спостерігають за знаменитим "Тижнем товстих ведмедів", коли хижаки активно набирають вагу перед зимовою сплячкою. Однак останні події нагадали, що дикі тварини живуть за законами природи, які далеко не завжди відповідають людським уявленням про материнство чи співчуття.
Небажане "усиновлення" може бути причиною
Одну з найцікавіших версій запропонував дослідник поведінки ведмедів Стівен Стрінгем, автор наукових робіт про інфантицид серед цих тварин. На його думку, справа може бути не в агресії, а в небажаному "усиновленні".
За словами науковця, ведмежата різних самиць часто разом граються, борються між собою й поступово набувають схожого запаху. Якщо це триває достатньо довго, чуже дитинча може почати шукати захист, увагу або навіть молоко в іншої матері.
"Вони не можуть сказати малюкам: "Йди додому, до своєї матері, я втомилася від тебе". Ці чужі ведмежата конкурують із її власними дитинчатами за молоко та увагу. Загалом це не відповідає її інтересам", – пояснив Стрінгем.
Саме така ситуація, ймовірно, сталася під час першого інциденту. Ведмедиця №806, яка виховувала двох власних ведмежат, деякий час дозволяла чужому малюку гратися разом із ними. Пізніше вона наздогнала його й убила.
Ще дивнішою історію робить той факт, що лише кілька місяців тому ця ж ведмедиця фактично всиновила іншого покинутого ведмежа на прізвисько Біггі після того, як його залишила рідна мати.
"Досі невідомо, що саме змушує ведмедицю перейти від терпимості або навіть усиновлення до нападу", – визнає Стівен Стрінгем.
Чи впливає становище в ієрархії?
Науковець також звертає увагу на ще одну закономірність. У випадках, які вдалося детально вивчити, нападницею часто ставала більш домінантна самка.
"У тих випадках, де нам вдалося встановити різницю в статусі, саме більш домінантна тварина врешті вбивала чуже ведмежа. Я не кажу про постійне домінування однієї ведмедиці над іншою, але загальна тенденція простежується", – зазначив дослідник.
Чи діяла ця закономірність у двох останніх випадках у Катмаї, поки що невідомо.
Другий напад стався вже поза зоною роботи онлайн-камер. Його зафіксував один із відвідувачів парку, а згодом підтвердили рейнджери. Загибле ведмежа належало шестирічній ведмедиці Джоллі. Пізніше її бачили неподалік місця трагедії – вона, схоже, продовжувала шукати своє дитинча.
Чи винна нестача їжі?
Ще одна гіпотеза пов'язана з конкуренцією за ресурси.
На думку Стівена Стрінгема, коли лосося достатньо, ведмедиці можуть спокійніше ставитися до того, що чужі ведмежата контактують із їхнім потомством. Але зі зменшенням запасів їжі ситуація здатна різко змінитися.
"Коли одночасно ростуть кілька виводків, значно збільшується ймовірність, що ведмежата змішаються між собою та почнуть однаково пахнути. Якщо риби багато, самиці можуть це терпіти. Але коли вони залишають водоспади, а риби стає менше, ситуація може стати значно небезпечнішою", – пояснює він.
Водночас дослідник наголошує, що стверджувати про вплив дефіциту їжі саме на ці два випадки неможливо. "Це були б лише припущення", – підкреслив Стрінгем.
Інстинкт хижака теж міг зіграти роль
Рейнджери Катмая звернули увагу ще на одну деталь першого інциденту. Перед нападом чуже ведмежа кинулося тікати від ведмедиці №806. Це могло запустити природний мисливський інстинкт переслідування.
Саме тому працівники парку нагадують відвідувачам старе правило поведінки під час зустрічі з ведмедем – не варто тікати.
Втім, сам Стрінгем зазначає, що маленькі ведмежата регулярно бігають під час ігор і це далеко не завжди провокує агресію з боку матері. Отже, така поведінка навряд чи була єдиною причиною трагедії.
Працівники парку наголошують, що люди не повинні переносити власні моральні оцінки на поведінку диких тварин.
Рейнджер Крістін Лоберг закликала не демонізувати ведмедиць через їхні дії. "Ми не повинні робити з ведмедя лиходія лише тому, що він убив іншого ведмедя. І не повинні звинувачувати матір, яка не змогла захистити своє ведмежа."
Її колега Сара Брюс додає, що подібні історії нагадують про справжню природу дикого світу.
"Мені постійно доводиться нагадувати собі, що я також є частиною цієї дикої планети. Те, що відбувається на ведмежих камерах, не відокремлене від нашого життя. Це просто одна зі сторін того, що означає бути живим."