Чому Донбас зараз став більш дотаційним, ніж був до війни

Але спочатку пригадаймо, що відбувалось у ці дні рівно три роки тому.

Україна завершила четвертий етап відведення важкого озброєння, а міністр фінансів РФ заявив, що Росія витратила в 2015 році 40% свого річного бюджету на армію і силові відомства.

Тоді ж Президент США Барак Обама ухвалить рішення про продовження на рік санкцій проти Росії. У Широкино була здійснена чергова спроба прориву з боку бойовиків "ДНР" в напрямку Маріуполю. У НАТО підтвердять масову загибель російських військових в Донбасі. Рада безпеки РФ почне розробку методів протидії "кольоровим революціям" в країні.

Читайте також: Три роки по смерті Нємцова: хто та чому вбив Бориса Нємцова

Три роки тому указом президента України буде створено Луганську та Донецьку військово-цивільні адміністрації. Для спрощення вимови в народі їх скорочують до абревіатури ОВЦА, або простіше – овца.Крім обласних, було створено ще 5 районних, 3 міських, 3 сільських та 1 селищну ВЦА.

Закон "Про військово-цивільні адміністрації" було підписано 26 лютого 2015-ого. Він мав діяти не більше трьох років з дня набрання ним чинності (до 28 лютого 2018). Проте ухвалений закон про реінтеграцію Донбасу часові обмеження функціонування ВЦА виключив.

Військово-цивільні адміністрації — це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при СБУ. Згідно з законом, вони мають сприяти нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам та для недопущення гуманітарної катастрофи.

ВЦА бувають декількох типів. Військово-цивільні адміністрації району чи області, а також військово-цивільні адміністрації населених пунктів (села, селища, міста).

Адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах, в яких сільські, селищні, міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них повноваження. У районі, області військово-цивільні адміністрації утворюються у разі нескликання сесії ради у встановлені строки або для здійснення керівництва у сфері забезпечення громадського порядку і безпеки.

Читайте також: Як бої за Дебальцеве призвели до масштабного входу російських підрозділів на Донбас

У 2015 році повідомлялось, що військовослужбовці та правоохоронці будуть займати посади від 5 до 10% від загального складу співробітників адміністрації. До нетипових повноважень органів влади на місцях можемо віднести, наприклад, сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну службу, бронювання робочих місць для військовозобов’язаних на підприємствах, здійснення заходів щодо створення умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України.

Крім того, своїми рішеннями військово-цивільна адміністрація може:

– тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях, дорогах та ділянках місцевості;
– порушувати питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об’єднань;
– організовувати контроль за роботою підприємств телекомунікацій.

Також Луганська та Донецька ВЦА виконують функції обласних рад, оскільки на той час депутати фактично самоусунулись від виконання своїх повноважень.

Пропоную загадати, чим була Луганська облрада.

2 березня 2014 року її депутати заявили, що у разі невиконання їхніх вимог про надання російській мові статусу другої державної, роззброєння "незаконних збройних формувань", вони залишають за собою право звернутись до "братнього російського народу". Фактично вони покликали агресора до себе додому.

В переліку їхніх рішень за весну 14-ого можна ще згадати заклики зупинити проведення антитерористичної операції, амністувати "Беркут" та провести референдум про федеративний устрій України.

Проросійський мітинг у Луганську

На відміну від них, Донецька облрада функціонує. Вони не приймають ніяких рішень, але мають окреме приміщення в Маріуполі та інколи проводять наради, прийоми громадян. Хоча, згідно з законом, після створення обласної військово-цивільної адміністрації повноваження облради та її виконавчого апарату припиняються.

Читайте також: Як спроба Путіна створити "ручні" мінські домовленості нашкодила Росії

Насправді перенесення функцій обласних рад на ВЦА несуть в собі і певні загрози. Раніше питання складання та затвердження обласного бюджету, внесення змін до нього, забезпечення його виконання, виносились на засідання сесії, де відбувались обговорення, вносились відповідні пропозиції. Так, зараз обговорення бюджету виноситься на розгляд Громадських рад при ВЦА, на відповідні колегії, але, по суті, рішення про розподіл бюджету сконцентровано безпосередньо в руках керівника відповідної ВЦА.

Розумієте що це означає?

За час війни обласні ВЦА очолювало 5 людей: двоє у Донецьку і троє у Луганську. Першу раніше очолював Олександр Кіхтенко. Він запам’ятався заваленими строками будівництва оборонних споруд, переносом адміністрації з Маріуполя у Краматорськ та бажанням відновити економічні зв’язки з окупованим Донбасом.

Олександр Кіхтенко

Якщо говорити простіше – Кіхтенко не запам’ятався. Окрім відсутності видатних заслуг, значну роль зіграло те, що у цей час Луганську адміністрацію очолював значно більш гоноровий Геннадій Москаль. Він теж переніс адміністрацію в інше місто. Ще він запам’ятався звільненням десятків голів медзакладів, спробами економічних блокад окупованої Луганщини, обіцянками випалити каленим залізом "Партію регіонів" та всіляким іншим популізмом.

Взагалі, користі для Луганщини Москаль приніс не набагато більше, ніж Донеччині Кіхтенко. Але він, принаймні, робив це красиво.

Я знаю, зараз багато любителів подивитись на те, як волонтери поливають одне одного брудом, почали потирати руки біля моніторів. Але у нашого фонду є один принцип. Ми говоримо про своїх, навіть колишніх, колег або добре, або ніяк. Тому наступного голову Луганської обласної військово-цивільної адміністрації ми пропустимо.

Георгій Тука

Зараз Луганську та Донецьку ОВЦУ очолюють Юрій Гарбуз та Павло Жебрівський. Гарбуз взагалі-то мав би потрапити під люстрацію і втратити можливість бути обраним до 2024 року. Але у нас така чудова країна, де законодавство є обов’язковим для всіх. Ну майже для всіх. Ну якщо комусь дуууже хочеться....

Обоє запам’ятаються невиконаними обіцянками, в першу чергу, пов’язаними із відновленням будинків та забезпеченням житлом. Але в цьому нема нічого такого, чим би не грішили до них та одночасно з ними.

Читайте також: Якими були перші кроки до визнання злочинів Росії на сході України та у Криму

У рейтингу колів обладміністрацій за оцінкою комітету виборців України Гарбуз посяде 14 місце, а Жебрівський 4-те з 24-х. Але глобально ця зміна назв не дала так багато. Найголовнішим досягненням рішення про створення ОВЦА стало недопущення колишніх "регіоналів", а також представників їхніх нових політсил, до влади у регіоні. Навряд чи ви здивуєтесь, якщо я скажу вам, що електоральні смаки там не надто сильно змінилися. В іншому – усе без глобальних змін. Донбас лишається регіоном-привидом з окупованими "столицями" і нездатністю прогодувати самого себе.

У 2013-му дотації з держбюджету на Луганську область складали понад два мільярди гривень. Дотації на Донецьку область були близько 700 мільйонів. За час війни більше податків у цих областях не стали сплачувати. Але, у зв’язку з війною, тепер сюди йдуть додаткові дотації від Фонду регіонального розвитку, субвенціїї з держбюджету, матеріально-технічна допомога інших держав та багато іншого. Донбас був і лишається дотаційним. І більш дотаційним, ніж раніше.

Там досі сумують за "Партією регіонів" і совком. Там і досі багато людей, які переконані, що держава їм винна. І багато політсил спекулюють на цьому, пропонуючи відрізати і забути цей регіон. Це дуже дешевий і гучний політичний лозунг. І він би мав місце лише за умови, якби Донбас для росіян дійсно був метою агресії, а не способом розхитування політичної ситуації всередині країни та шантажу.

Проросійський мітинг у Донецьку у квітні 2014 року

Ми забуваємо, що навіть якщо можемо виграти війну, то нам доведеться інтегрувати цей регіон. І війна за голови і серця тамтешнього населення має бути не менш запеклою, аніж війна на лінії зіткнення. Але цю війну ми програємо.

Минулими вихідними я був у Мар’їнці, Курахово, Троїцькому та інших прифронтових населених пунктах. Там, як і у більшості прифронтових населених пунктів, немає українського телебачення. Є лише Росія, "Новоросія" та "Оплот". До них очікувано не дістав сигнал вежі у Краматорську. І там очікувано косо дивляться на тебе, якщо ти спілкуєшся не російською.

Ми 25 років програвали битву за серця Донбасу. І ми продовжуємо програвати її зараз. Наслідки цього ми побачимо на наступних виборах. І вони торкнуться нас усіх. І як би то не було, але за Донбас варто боротися з багатьох причин. І найголовніша – це сотні тисяч людей, які лишилися без осель, заради того, щоб зберегти український паспорт. Таких людей багато. І навіть текст цієї та інших програм мені допомагала писати дівчина, яку наш закон називає "тимчасово переміщеною особою". Люди з Донбасу допомагають армії. Вони воюють у ній. Вони борються за нашу незалежність. А ми боремося за них.