У ході свого виступу на безпековій конференції у Мюнхені Порошенко покаже паспорти та військові квитки російських військових, які "заблукали в Україні". А Андрій Лисенко заявить що, у бойових діях проти українських військових брали участь представники 21 підрозділу російської армії.
Петро Порошенко показав російські паспорти у Мюнхені
Але це були лише заяви й далеко не усі оцінили той факт, що у цей час Верховна Рада України визнала юрисдикцію Гаазького трибуналу щодо ситуації, яка склалась внаслідок збройної агресії РФ проти України.
Взагалі, багато з нас хоче рано чи пізно побачити керівництво країни агресора на приємних кріслах Гаазького суду. Але далеко не усі розуміють що для цього має відбутися.
У світі існує 3 основних суди, юрисдикція яких може бути застосована проти загарбницьких дій Росії та окремих її громадян на сході України та у Криму: це уже згаданий міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини та міжнародний суд ООН (два останні знаходяться в Гаазі).
Ці суди доволі різні, але якщо у двох словах:
Суд з прав людини розглядає відповідні правопорушення, може їх фіксувати, призначати компенсації, або навіть ініціювати зміни у законодавстві країни-порушника, з метою запобігання подальших злочинів. За невиконання країною рішень цього суду вона може навіть бути виключеною з Ради Європи. Під юрисдикцію суду потрапляють і Україна і Росія.
Читайте також: Бої за ДАП: якою була найтрагічніша спецоперація АТО
У цьому суді знаходяться 5 позовів від України. Перший з них стосується вимог про порушення прав людини під час незаконної окупації Криму, а друга справа – про незаконний вивіз, тобто фактичне викрадення, українських дітей-сиріт на територію Росії. Інші справи стосуються хронологічних подій щодо масових порушень прав людини на території Донбасу.
Що вкрай цинічно, але цілком очікувано, по Європейського суду з прав людини постійно приходять позови від Росії та терористів. Саме так, це цілком логічна складова гібридної війни.
Так званий комітет порятунку України, створений Миколою Азаровим та колишнім мером Черкас Володимиром Олійником, уже рік просуває ідею створення на окупованих територіях центрів де можна було б безкоштовно отримати юридичну допомогу в оформленні позовів проти України.
Микола Азаров та Володимир Олійник
За даними терористів на кінець минулого року жителі окупованої Донеччини подали 1742 скарги до Європейського суду з прав людини та 220 позовів до Міжнародного кримінального суду. Усі позови проти України.
Міжнародний кримінальний суд – це і є та сама голландська Гаага в якій ми усі хочемо колись побачити перших осіб Російської Федерації.
Він судить конкретних осіб, які винні у геноциді, військових злочинах та злочинах проти людяності.
Держави стають учасниками МКС, а злочини, скоєні їх громадянами або на їх території – підсудними йому, за фактом ратифікації Римського статуту. І угадайте з трьох разів чи його було ратифіковано нашим парламентом? При Кучмі, Ющенко та Януковичу ми так і не спромоглися його ратифікувати. Конституційний суд України визнав Римський статут неконституційним і злочини скоєні на території України не підпадали під його юрисдикцію.
Читайте також: Обстріл тролейбусної зупинки в Донецьку: як бойовики цинічно брехали
Щоб можливість притягнути представників РФ до відповідальності, Україна подала дві заяви про визнання юрисдикції МКС. Перша заява України стосується визнання юрисдикції МКС щодо подій на Майдані з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Друга – визнання юрисдикції МКС щодо можливого вчинення злочинів проти людяності та воєнних злочинів на всій території України, включно з Кримом і Донбасом. Саме на підставі цих двох Заяв України Канцелярія Прокурора МКС проводить попереднє вивчення ситуації в Україні.
Наразі, канцелярія Прокурора МКС аналізує як наявну інформацію, так і ту, яка постійно надходить до неї. Органом, уповноваженим на подання доказів до суду, є Генеральна прокуратура України.
8 вересня 2015 року Україна повідомила МКС про визнання його юрисдикції щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних з моменту початку агресії РФ.
14 листопада 2016 року було опубліковано попередній звіт канцелярії Міжнародного кримінального суду у справі "Ситуація в Україні". У документі вказується, що "ситуація на території Криму і Севастополя рівнозначна міжнародного збройного конфлікту між Україною і РФ".
Прокуратура Міжнародного кримінального суду, включила в свою базу даних 1200 фактів ймовірного скоєння злочинів на сході України. Про це йдеться в щорічному звіті попереднього розслідування за 2017 рік
Якщо Україна не ратифікувала римський статут, то Росія навіть відкликала свій підпис під ним. Але це не означає, що її перші особи можуть спати спокійно.
У 2009 році МКС віддав наказ про арешт президенту Судану Омара аль-Башира. І хоч той може почуватися у безпеці, але лише у країнах, які не ратифікували Римський статут. У більшості інших його просто буде заарештовано. А це майже половина країн Африки, уся південна Америка та більша частина Європи.
Президент Судану Омар аль-Башир
З міжнародним судом ООН ситуація найбільш цікава. Він є одним з ключових інститутів ООН і може судити країни за порушення міжнародного права.
У 2008 році він відмовив Грузії і не прийняв її позову до Росії. І це було прогнозовано. Усі міжнародні інституції дуже консервативні і не ризикують там де можна не ризикувати.
Багато дипломатів не очікувало, що він прийме до розгляду позови України з тих самих причин. Але суд визнав юрисдикцію конвенцій про дискримінацію та конвенції щодо тероризму стосовно подій в Україні і навіть прийняв тимчасові заходи першій з них.
Росіян це приголомшило. Адже вони готові заходити доволі далеко лише за умови що це не торкнеться їхньої особистої безпеки та свободи.
Для України це перехід у нову лігу і принципове зростання ставок. Далі будуть роки важкої юридичної боротьби з непередбачуваними наслідками.
Тут дуже багато буде залежати від здатності наших правоохоронних органів правильно документувати докази російської агресії та порушення нею норм міжнародного права.
Читайте також: Про розстріл пасажирського автобуса терористами 3 роки тому
На превеликий жаль, ця робота у 2014-2015 роках велася не завжди якісно і багато свідчень є очевидними для міжнародної спільноти, але недостатніми для використання їх у суді. Чи ми змогли змінити цю ситуацію буде вино по подальшому перебігу суду. У будь-якому разі сам його факт – це уже дуже хороший і багато у чому унікальний історично знак.
А що буде далі – побачимо. Усе буде залежати від згуртованості міжнародної спільноти. Якості роботи наших юристів та прокурорів, а також послаблення Росії. Очікувати появи Путіна на лавках Гаазького суду найближчим часом не варто. Але час іде швидко. І через десяток років усе може змінитися. І подібні прецеденти в історії є.
Президент Росії Володимир Путін
У свій час в обмін на послаблення санкцій та перспективи покращення відносин з Європою, Сербія відправила у Гаагу своїх військових злочинців на чолі із своїм колишнім президентом Слободаном Мілошевичем. Минулого року той трибунал закінчив свою роботу. Правда, Мілошевич до його кінця не дожив. І це цілком реальна перспектива для російських злочинців, які прийшли до Криму та на Донбас.
Вони цього дуже бояться, як і нових уже персональних санкцій.
І цього тижня Америка опублікувала новий іще не санкційний список. У який увійшли перші особи російської федерації та тамтешні олігархи. Поки що без санкцій, але це “поки що” дуже тимчасове. Захід потроху починає шукати людей, які одного дня передадуть до їхнього суду оцих військових злочинців. (показати Путіна, Шойгу, Гіркіна, Суркова і ко)
Це тривала міжнародна гра і ситуація у ній може хитнутись у будь-який бік. Росія буде використовувати можливості своїх союзників у Європейських та світових інституціях. Ми – будемо робити те саме і боротися з їхніми військами на Донбасі. І, на жаль, так буде тривати іще не один рік.
Читайте також: Як Україна змогла ослабити Росію за роки війни на Донбасі
Звичайно, ситуація на міжнародній арені часто залежить від факторів, які лежать поза межами нашого впливу.
Але я можу точно сказати одне – ніхто не буде боротися за країну, яка не готова протистояти сама. І якщо ми хочемо колись побачити Путіна у далекій Гаазі, ми маємо продовжувати свою боротьбу.
Боротьбу з політиками, які хочуть закінчити війну, або не надто сильно прагнуть її вигравати (показати політиків). Боротьбу в інформаційному просторі, в який російські маріонетки вкидують заклики до миру за будь-яку ціну (показати Монтян, Мураєва, Рабиновича). Прямо зараз іде справжня, і зовсім не паперова війна.