Чому головні корупціонери досі на волі

Посадка в тюрму виглядає так. Слідство збирає докази. Прокуратура оцінює докази і складає підозру. Прокурор передає справу в суді там її відстоює. Суд оцінює зібрані докази і виносить вирок.

Збій на будь-якому етапі – і злочинець лишається непокараним. Закон говорить: корупцію старої влади – крадіїв часів Януковича – розслідує і відстоює в судах Генпрокуратура. Корупцію нової – постмайданної влади – розслідує Національне антикорупційне бюро, а в суд іде спеціальна антикорупційна прокуратура. Це – нові правоохоронні органи. Їх створили тому, що стара система з ГПУ, СБУ, ВМС – не працює і нікого не саджає.

Читайте також: Хто відповідає за призначення одіозних суддів на місця у Верховному суді

Наприклад, Генеральна прокуратура злила справи по найближчих соратниках Януковича. Так, справи смотрящих Януковича за корупційними схемами – Іванющенко (Юра Єнакієвський) та Злочевський – уже закриті. Обох знято з міжнародного розшуку і вони вільно подорожують світом. Іванющенко добудував маєток під Києвом, а бізнес Злочевського успішно працює в Україні та закордоном.

Генпрокуратура так і не оголосила підозру Юрію Бойку, міністру енергетики Януковича, який переплатив за бурові веж сотні мільйонів доларів з українських податків. Тепер ці вежі вкрала Росія, а Бойко сидить в Раді і очолює фракцію "Опозиційного Блоку". Його захищає депутатський імунітет і він активно готується до виборів президента. За ці справи несе Відповідальність Генеральна прокуратура України.

За посадки корупціонерів відповідає Антикорупційне бюро. Там працюють не слідчі, а детективи. Вони розслідують майже 400 справ. Це все – високопосадовці: судді, прокурори, керівники державних підприємств, народні депутати та високі міністерські чини. Нещодавно в Бюро підрахували, що у справах, які вони розслідують, чиновники вкрали 87 мільярдів гривень українських податків. Це більше, ніж Україна позичила в свого основного кредитора, Міжнародного валютного фонду.

Підозри у корупційних злочинах уже отримали раніше “недоторканні” ТОП-чиновники:

– Голова Податкової;
– голова Центральної виборчої комісії;
– очільник Рахункової палати;
– нардепи-олігархи та партійні спонсори Мартиненко й Онищенко.

125 обвинувачень уже передали в суди. Але вироків досі немає. Судді затягують розгляд справ і в такий спосіб рятують корупціонерів від тюрми. Навіть є справи, судовий розгляд яких не починався рік і більше! У справі екс-керівника Нафтогазу суд не може розпочатися 15 місяців. Сім місяців судді збираються з думками, щоб почати слухати справу проти директора Запорізького титано-магнієвого комбінату, який контролює Фірташ.

Читайте також: Чому страх – єдине, що змусить депутатів працювати ефективно

Тобто, детективи Національного антикорупційного бюро і антикорупційні прокурори збирають докази, складають підозри, передають справи в суд. І на цьому все зависає! Можна припустити, що молоді правоохоронні органи погано збирають докази. Але іще жодна їхня справа не розвалилася в суді. Натомість таких справ у досвідчених генпрокурорів - сотні.

Сьогодні повна відповідальність за те, що корупціонери сидять не в тюрмах, а у високих кабінетах залишається на суддях. Хочете перевірити – зайдіть на сайт Антикорупційного бюро і подивіться, що вони спеціально публікують цю статистику. Наші юристи ходять практично на всі суди та бачать все на власні очі.

Тепер головне: що з цим робити? Судова реформа, розпочата президентом, шкутильгає на обидві ноги та закінчиться через 5-8 років. Та й, чесно кажучи, не віриться, що президенту потрібні незалежні судді. Нових людей в професію не пускає система, а безстрашних і чесних – витискає. Єдиний спосіб розірвати цю суддівську кругову поруку – створити новий і незалежний суд, якому будуть довіряти. Сьогодні влада робить все, аби такий антикорупційний суд не з’явився. Що зайвий раз підтверджує, що ідея буде працювати.