Чому Порошенко вдарив на випередження: Саакашвілі та ненароджена опозиція

Початок

Заява ДМС виявилася громом серед ясного неба, коли політичний сезон тільки недавно підійшов до кінця. Ця історія відразу отримала детективний характер: Міграційна служба залягла на дно і не коментувала репортерам твердження екс-радника глави МВС Станіслава Речинського та депутата Мосійчука, які першими оприлюднили цю інформацію.

Тільки через півдня вони написали про втрату Саакашвілі громадянства на своєму веб-сайті. Однак жодного посилання на указ президента там не було. Більш того, на офіційному порталі президента досі немає ні слова про Саакашвілі.

Напередодні, 24 липня, на сайті Президента з'явився указ, на який ніхто не звернув уваги. І без історії Саакашвілі, він виглядав просто як перестановка пішаків.

У ньому йшлося про зміну складу комісії при Президентові України з питань громадянства. Там був змінений склад, який через два дні таємничим способом проголосував за позбавлення Саакашвілі українського паспорта. Опозиціонер в той час перебував в США.

Після широкого розголосу і підтвердження правдивості щодо позбавлення громадянства, дії влади виглядали досить неорганізовано. Голова Державної Міграційної Служби зганьбив себе переховуванням у власному кабінеті. Протягом декількох годин він не виходив до адвокатів і активістів.

Суть звинувачень

Після появи повідомлення в Facebook радикала Ігоря Мосійчука про Саакашвілі, його колега по парламенту з "Народного фронту" Антон Геращенко опублікував своє підтвердження.

Він уточнив, що Міграційна служба винесла таке рішення на основі листа Генеральної прокуратури України, куди надійшли невідомі факти про Саакашвілі від грузинських колег. За твердженням Геращенко, Генеральна прокуратура Грузії надала українській стороні документи кримінальних справ проти Саакашвілі, які вже тривали в момент його претендування на українське громадянство.

Формально запустив механізм позбавлення громадянства Михайла Саакашвілі депутат від "Радикальної партії" Андрій Лозовий. Він написав депутатське звернення до відомства Луценка, де намагався з'ясувати: чи дійсно Грузія зверталася до України з проханням видати Саакашвілі, в чому його звинувачують, і як відреагувала Генпрокуратура на звернення грузинських колег.

У свою чергу Саакашвілі впевнений, що процес позбавлення громадянства, якщо б і мав відбутися, то лише в правовому полі: спочатку необхідно було дати адвокатам ознайомитися з суттю звинувачень і тільки після цього виносити рішення. До того ж, екс-президент запевняє, що ніяких листів з Грузії щодо кримінальних справ проти нього не надходило.

Ненароджена опозиція

Нова об'єднана опозиція ще не народилася

Швидкість, з якою діяла влада проти Саакашвілі демонструє, наскільки непідготовленим було це рішення. Тому воно виглядає, відверто, як юридично слабке.

На передньому плані української політики знову чітко визирає тінь попереднього режиму Януковича. Де політичні переслідування і вибірковість правосуддя були стовпами утримання влади.

Ніяких сумнівів, що Саакашвілі став особистим ворогом президента. Однак міжособистісний конфлікт тут є другорядним. Саакашвілі, не дивлячись на деяку втрату довіри українців, залишався політичним важковаговиком. Він досі в стані, навколо себе, об'єднувати союзників і створити потужну опозиційну фортецю. За словами Саакашвілі, Порошенко вже побачив її обриси та вирішив не баритися зі знищенням її фундаменту.

Реальний антипорошенківський фронт міг би включити "Рух нових сил", "Самопоміч", "ДемАльянс", "Громадянську позицію" Анатолія Гриценка та інші кола активістів.

Кристалізація такого об'єднання об'єктивно займає багато часу і забирає багато людських зусиль. Порошенко вирішив відрізати ненародженій силі голову, щоб налаштовані проти нього громадяни залишалися роз'єднаними і не загрожували його планам вдруге зайняти президентське крісло.