Чому в українській політиці "зрад" поки що більше, ніж "перемог"

Чи не найголовніша новина місяця – це позитивне голосування Європарламенту за надання безвізового режиму для України. Величезна подія, значення якої в жодному разі не треба применшувати. Дуже сподіваюся, що посли ЄС і Рада ЄС у найближчі тижні підтримають рішення Європарламенту і з середини червня громадяни України зможуть нарешті подорожувати до Європи без віз. Без сумніву – це "перемога".

Нагадаю, що на шляху до безвізу влада виконала безліч вимог ЄС: створила нові антикорупційні органи, запровадила електронне декларування. Здавалося б, тепер має бути усе прозоро і чудово. А ні.

Візьмемо рейтинг сприйняття корупції, який щороку публікує міжнародна організація Transparency International. У цьому рейтингу чим нижче сходинка, тим більш корумпована країна. І ось тут починається "зрада". Згідно останнього дослідження, Україна посідає 131 сходинку разом із Іраном, Казахстаном, Непалом і Росією. Виникає логічне питання – як так може бути? Ми ж все зробили для боротьби з корупцією, а вона нікуди не зникла. Чому?

Читайте також: Битва популістів: Тимошенко і Ляшко розпочали війну за землю

Є кілька причин. Найголовніша – це відсутність політичної волі у президента. У 2014 році Петро Порошенко радив генеральному прокурору Яремі посадити трьох своїх друзів за грати.

І що? Друзі Яреми не потрапили за грати. Друзі наступного генпрокурора Віктора Шокіна теж. Не кажучи вже про нинішнього очільника прокуратури Юрія Луценко. Найближчі його друзі зараз засідають у парламенті, у фракції БПП. Не постраждали і друзі Петра Порошенка, вони продовжують поводитися зухвало: як у політиці, так і у бізнесі.

Президент просто намагається бути "хорошим" для усіх. Порошенко дуже хоче подобатися Заходу, тому підтримав створення антикорупційних органів. Але не дуже хоче щоб вони ефективно працювали. Голова держави не відмовляється від друзів і бізнес-партнерів, навіть із заплямованою репутацією. Йому легше закрити очі на схеми, ніж зіпсувати із кимось стосунки. Так звані "договорняки" усіх з усіма і гальмують рух уперед.

Читайте також: Справа Мартиненка: НАБУ затримало ще одного фігуранта

Інша причина – обмеження роботи Національного антикорупційного бюро. Минулого тижня НАБУ виповнилося 2 роки і щоб не казали опоненти, бюро продемонструвало, що воно хоче і може працювати. Через викриття НАБУ одіозний суддя Чаус і депутат Олександр Онищенко втекли закордон. А голова Державної фіскальної служби Роман Насіров вимушений був розіграти спектакль із інфарктом, прикриваючись ковдрою.

Але у цьому переліку підозрюваних могло би бути більше прізвищ.

Не секрет, що між НАБУ і САП склалися дуже непрості стосунки. І замість того, щоб разом швидко валити корупційну гідру, на практиці виходить інакше. Я вже не кажу про те, що Національне агентство з питань запобігання корупції, яке мало б перевіряти електронні декларації чиновників і нардепів – взагалі безпорадна структура.

Читайте також: Луценко похизувався черговим затриманням хабарника

І важлива деталь. У НАБУ досі не має права автономного прослуховування. Зараз бюро користується технічними можливостями СБУ. Тобто, якщо НАБУ візьметься за якусь першу особу у державі, цілком ймовірно вона про це дізнається.

Надання НАБУ права прослуховування – також питання політичної волі і голосування у парламенті. Депутати цього страшенно бояться і тим самим покривають корупцію.

А цементують усю цю бездіяльність українські суди. Вони і "Беркут" на волю відпускають, даючи їм втекти до Росії, що вже казати про корупціонерів.

Читайте також: Американський екс-прокурор підтвердила участь у конкурсі на аудитора НАБУ

Нещодавно я вивчала румунський досвід боротьби з ТОП-корупцією. Знаєте скількох румунських чиновників засудили до ув’язнення лише у грудні 2016 року? 91 людину! У нас за весь минулий рік за грати відправили лише 5 корупціонерів і серед них немає жодного чиновника першої категорії. Найбільш статусний в’язень – це начальник колонії. Для порівняння, у Румунії голова антикорупційного директорату відправила до в’язниці брата колишнього президента, який до речі і призначив її на посаду. І суд її у цьому підтримав.

Підсумовуючи, перерахую усі "зради" ще раз. Відсутність політичної волі у президента, штучні бар’єри, які обмежують роботу НАБУ і контрольовані судді – це те, що заважає очистити систему від корупції. Та люди усе бачать і все розуміють. Правда ж? Сподіваємось, що так.