По всій країні встановлюють памятники Путіну, "Моторолі", "Гіві", Беднову та іншим. Дніпро перейменовують в Дніпрогівінськ, Маріуполь в Гіркіно тощо. На честь лідерів "ЛДНР"" називають вулиці... Порошенко стає почесним академіком торгової академії, як колись Грушевський потрапив в НАН... Років через 10 вони влаштовують тотальний голодомор і ті що вижили вже майже не здатні на спротив.
Трохи отямившись блок НАТО, років через 20, починає наступ на цю "Новоросію", але через підтримку Росії програє. В цій війні "новороси" насильно призивають українців в армію і, часто недаючи їм жодної зброї, посилають в бій. А за відступ їх чекає смерть від "заградотрядов" ФСБ. Через це гинуть мільйони наших співвітчизників.
Читайте також: Скільки дітей загинуло в зоні АТО: Тука назвав страшну цифру
Ті атовці, що воювали в 2014-2017 і які не потрапили в концатобори Путіна, організовують повстанські загони, але нажаль програють. Частину їх знищують, частину відправляють в ті ж табори, а частина все ж виривається разом з відступаючими натівськими військами до Європи.
Але ще через 50 років, в наслідок краху путінської системи, Україна відновлює незалежність. Нащадки героїв АТО одразу ж намагаються знести памятники Путіну, "Гіві", "Моторолі", Гіркіну та іншим. Намагаються перейменувати вулиці та міста, названі в їхню честь, виступають за скасування "дня перемоги над НАТО"... Але основна маса населення каже що "ето же наша історія, нєльзя єйо забить!!!"
Читайте також: Жертви гібридної війни: жителі прифронтових міст не мають доступу до українських ЗМІ
По всій країні проходять марші безсмертоного батальйону "Сомалі" та "Спарти" з портретами колаборантів...
Думаєте брєд і сюрреалізм? Зовсім ні. Цей шлях пройшли борці за незалежність 100 років тому, борці за УНР. Ми досі маємо окупаційні назви наших міст та вулиць, досі маємо памятники окупантам. Ленін = Путін.
Колись полковник Євген Коновалець сказав: "У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії." На жаль зараз це більш ніж актуально... Ті, хто не хотів відстоювати незалежність в 1918, померли від голоду в 1933.
В мене все. Але перш ніж критикувати мої слова, скажу, що в моєму роді майже всі загинули або в лавах Червоної армії на не своїй війні, або в сталінських концатаборах, або з голоду.
Я не хочу повторення цього для своїх дітей, я не святкую 9-те травня! Я сумую в цей день. Це день жалоби.
Автор: Олександр Животовський, учасник АТО (79 ОАБр і полк "Азов"), нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (4.12.2014), депутат Бучанської міськради від ВО "Свобода".