Contra spem spero, або "Позитивістська концепція влади"

Держава, якою управляють низькооплачувані можновладці, завжди буде бідною. Будь-яка людина, яка хоче жити в добробуті і має можливість розпоряджатися чужим майном чи коштами, буде красти і обманювати. А щоб розкрадання держави припинити, то чиновники і політики повинні бути багатими. Водночас, їхнє багатство має рости разом із багатством Держави, а не за рахунок Держави, як нині! Іншими словами, посадовці повинні збагачуватися за рахунок ефективної праці на Державу, а не за рахунок хабарів, відкатів чи перерозподілу державного майна!

Давайте скажемо собі правду. Жоден бізнесмен не створює підприємство заради створення нових робочих місць. Бізнесмен створює підприємство, щоб заробляти гроші і покращувати добробут собі і своїм близьким. Але для цього бізнесмен змушений запрошувати найманих працівників, таким чином й створюються робочі місця. Люди не йдуть у владу заради Держави. У владу переважна більшість людей йдуть заробляти гроші, щоб покращувати добробут собі і своїм близьким. У вищі ешелони влади — заробляти на корупції і перерозподілі благ і ресурсів, а на середні і нижчі ланки, — заради статусу, стабільного доходу, дрібних подачок і вищу пенсію. Правда, є посадовці, які працюють на Державу, але від таких існуюча система або позбавляється, або підлаштовує їх під себе.

Нинішня грабіжницька система влади не зважає на простих людей, бо можновладці - складові системи, думають лише про себе, а система — про збереження саме таких посадовців.

Якщо маєте заперечення, то запитайте будь – кого зі своїх друзів чи знайомих, чому так багато бажаючих йти у політику? Думаєте, працювати для Держави? Здебільшого ні. Йдуть заради «хлібної» посади. Чому, попри низькі зарплати, так багато бажаючих працювати у прокуратурі, міліції чи судах. Відповідь буде подібна: бо там є можливість заробити! Зверніть увагу, не забезпечувати справедливість, що в принципі мають робити правоохоронні органи, а заробити на посаді! Чому народні депутати приймають стоси законів, які є шкідливими для Держави? Бо ці закони пишуться не для Держави, а для можливості заробити на Державі!

Тому долати бідність ми маємо з визнання правди: патріотизм і любов до країни є короткостроковими мотивами, а власний дохід – стабільним і постійним!

Досліджуючи цю тему, ми побачимо, що сьогодні суспільство хоче бачити бідного і підконтрольного можновладця. Проте ми забуваємо, що основним мотивом будь-якої людини є збагачення. А можновладці теж люди. Тобто в мотивах суспільства і чиновницького апарату існує потужний дисонанс, який спричиняє ріст тіньової економіки і руйнування Держави. Оскільки суспільство має незначні важелі впливу на чиновника, а чиновницький апарат має оперативні можливості впливати на Державу та суспільство, то саме мотивація посадовців перемагає у цій боротьбі.

Через це у нас уся політична воля (а це і є мотив) посадовців і чиновників спрямовані не на успішні реформи, які б забезпечили збагачення країни і її громадян, а на доступ до фінансових ресурсів, розпорядження майном та підконтрольності правоохоронних органів. Якщо простіше — можливість збагачуватися за рахунок Держави і уникати відповідальності. Якщо не вірите, порівняйте чисельність так званих економічних і правоохоронних комітетів ВР з іншими. Там де є гроші, ресурси чи можливість контролю за правоохоронними органами депутатів значно більше. Там де соціалка чи культура – мізер. Істині мотиви чиновників і політиків спонукають їх до взаємодопомоги – кругової поруки і загальної безвідповідальності. Про це у народі кажуть: ворон ворону око не виклює, чи рука руку миє тощо.

Ми маємо радикально поміняти концепцію влади. І основоположним у зміні системи влади є правда і зміна мотивації посадовців. Я це називаю «Позитивіською концепцією влади». Тобто, усі чиновники і політики, які приймають рішення, повинні отримувати щорічну премію (бонус) в залежності від отриманого доходу Держави за підсумками року. Логіка проста: ростимуть доходи бюджету, зростатиме і премія посадовця.

Для прикладу. За деякими даними, у 2014 році, розмір тіньового ринку в Україні становив близько 40%. В абсолютних цифрах, це близько 14 млрд. доларів (у гривнях уже важко орієнтуватися). Не секрет, що розмір тіньового ринку залежить від поганої фіскальної політики і правоохоронної системи, або політичної волі (мотивації) посадовців різних рівнів. Також відомо, що левова частина "тіні" контролюється чиновниками і політиками. А оскільки, за рахунок тіньових доходів посадовці незаконно збагачуються, то вони маючи можливість впливати на прийняття рішень, максимально намагаються зберегти такий стан справ. Звідси й ситуація, коли політики і чиновники говорять одне, а роблять зовсім інше!

На противагу нинішній ситуації, "Позитивіська концепція влади" має змінити мотив посадовців. Державна система має спонукати чиновників і політиків збагачувати Державу, а відтак і себе, а не обкрадати іі! Якщо б ми погодилися, що скажімо 5% бюджету йде на преміювання посадовців, то ми, у випадку ліквідації тіньової економіки, збільшили б доходи до Державного бюджету 2014 року на 14 млрд доларів, до 51 млрд. доларів, потративши на преміювання посадовців лише 2,5 млрд. доларів. Тобто, в країні без міжнародних запозичень, можна було б додатково отримати 11,5 млрд доларів на армію, освіту, охорону здоров'я та пенсійне забезпечення. А чиновники замість того, щоб ховати гроші за кордоном, могли б вільно купляти дорогі авто і будувати шикарні будинки! Іншими словами запит суспільства на збагачення Держави перебував би у гармонії із запитом посадовців. Суспільство почало б боротися з бідністю, а не з багатством!

А тепер трішки футуристки.

Давайте уявімо собі, що ми живемо в країні, де функціонує "Позитивіська концепція влади". У цій країні кожен сільський чи міський голова отримує премію в залежності від доходів місцевого бюджету. Заробляє місто мільярд — міський голова законно стає "мільйонером". Він розуміє, що його благополуччя прямо залежить від розвитку міста, а не від тещиного кафетерію, продажу землі, чи ще якоїсь разової і небезпечної авантюри. Як ви думаєте, що робитиме міський голова? Правильно, активно працюватиме над збільшенням доходів у міський бюджет, бо це його заробіток. І підтримуватиме соціальний порядок і спокій в місті, бо інвестиції йдуть туди, де спокійно, а не туди, де кожного дня бунти і мітинги. Кожен міліціонер слідкує за правопорядком, бо місто може активніше розвиватися і залучати інвестиції тоді, коли там немає криміногенної ситуації. А міліціонер залежить від розвитку бізнесу, бо матиме більші статки від збільшення надходжень до міської казни, а не від обкрадання п’яниць, чи «кришування» повій. Кожен суддя здійснює правосуддя, бо справедливість призводить до розвитку конкуренції, а отже і до наповнення казни, відтак і законного збагачення судді. Суддя розуміє, що його статки залежать не від доходу придорожнього готелю, чи хабарів від підсудних, а від міської чи Державної казни. А прокурор слідкував би за міською казною, як за власним гаманцем, оскільки саме там знаходиться його благополуччя. Не від наркопритону, чи від здачі незаконних МАФів, а від розвитку бізнесу і доходу бюджету.

Депутати ВР сотні разів подумають, чи проголосувати за лобістський закон і одноразово отримати кількасот тисяч доларів і заслужити зневагу виборців, чи голосувати за закони, які направлені на розвиток країни, законно заробити значно більші кошти і зберегти повагу виборців.

Президент, прем’єр і міністри знатимуть, що джерелом їхніх доходів є не прибуток від "прихватизованих" заводів і фабрик, розподіл міжнародної фінансової допомоги, чи операції на курсі гривні, а державний бюджет України. І чим більше в Державному бюджеті буде коштів, тим стануть вони багатшими. І це легально, без криміналу. І не треба буде боятися, що до маєтку завітає Автомайдан, чи інша група активістів, щоб зафіксувати і розповісти збіднілому суспільству про хороми високопосадовця на фоні загального збідніння народу. Усі учасники системи розумітимуть і знатимуть, що їхнє благополуччя прямо залежить від суспільного спокою і розвитку Держави, тому одним із головних їхніх завдань буде підняття рівня пенсій, соціальних виплат і ріст зарплат «бюджетникам», бо негативний коефіцієнт Джині не сприятиме соціальному спокою в Державі, розвиткові бізнесу, росту доходів у Держбюджет, а отже і росту їхнього благополуччя.

Це не утопія, це зміна мотивації системи влади на розбудову, а не на розкрадання. Ми негайно повинні припинити виконувати більшовицький лозунг: мир хатам, війна палацам, крім, звісно, побудованих на грабунку Держави! Ми повинні припинити боротися з багатством і будувати бідну Державу.

В такому випадку ми б отримали політичну волю (мотивацію) посадовців на позитивні зміни: збагачення країни, створення справедливих судів і ефективної правоохоронної системи, досягнення суспільної злагоди, а не розкрадання державного майна, корупцію, підбурювання протиріч регіонів, релігійних і різномовних громад задля збереження влади. Крім того, Україна отримала б реальний розвиток конкуренції. А від чесної конкуренції, а не від преференції олігархам і посадовцям і залежить розвиток Держави.

Звичайно, серед посадовців можуть бути й ті, які захочуть отримувати винагороду від Держави і ще тихцем "підзаробляти". Але, щоб такі "розумники" не заразили "Позитивіську систему влади" нинішніми хворобами, слід паралельно запроваджувати пряму демократію (контр–демократію за П’єром Розанвалоном), яка допоможе забезпечити контроль громад за посадовцями і допоможе новій системі влади очищатися від негідників.

Отже, чиновника і політика потрібно не тільки залякувати карою, але й мотивувати грошима. Як у бізнесі! Приніс дохід державі, ставай офіційно багатшим разом з Державою! Завдав збитків Державі – ставай біднішим разом з Державою. Порушив закон — неси відповідальність!

Тому первинною реформою в Україні має бути кардинальна зміна мотивації системи влади, яка поверне довіру громадян до влади і дасть можливість проводити інші необхідні для розвитку Держави зміни.

Саме мотивовані посадовці і така системи влади принесе Україні мир і поверне загарбані Росією землі. Можливо вона не є універсальною і не відразу запрацює в усій Україні, але точно почне змінювати поведінку посадовців, а отже і зміниться система влади.

І нарешті. Я впевнений, що коли б описані мною бюджетні "бонуси" для українських керманичів зберігалися у гривні і в українських банках, а не так я нині — у доларах і у Швейцарії, то напевно і відношення до щоденного зростання курсу гривні у наших керівників було б іншим!