Дефіцит пального дістався "святая святих" Росії
За даними міжнародної аналітичної компанії Kpler, у середині липня обсяг переробки на російських НПЗ упав до найнижчого рівня за останній 21 рік. За підрахунками аналітиків, цьогоріч українські безпілотники атакували 58% російських нафтопереробних потужностей, а станом на середину липня 20 – 27% із них, як і раніше, простоювали. Паливна криза не просто загострюється – вона, як і слід було очікувати, нарешті докотилася до окупаційної армії. Про це пише Юрій Федоренко.
Станом на сьогодні відомо, що окупанти, запроваджуючи ліміти для військової техніки, намагаються перейти в режим жорсткої економії пального. Також фіксуються випадки, коли окремі підрозділи противника забезпечують пальним так звані "z-волонтери".
Приємно усвідомлювати, що країна-бензоколонка почала забезпечувати власне військо в режимі "гуманітарної допомоги".
Поки що зарано стверджувати, що окупаційна армія залишилася зовсім без пального. Все ж військові потреби для агресора – це "святая святих", це найбільш "захищена" стаття бюджетних витрат. Але ще жодній державі не вдавалося повністю ізолювати армію від економічних і соціальних хвороб. Бо армія не існує окремо від суспільства і зрештою страждає від тих самих проблем, що й країна загалом.
Економіка – це система сполучених посудин. Якщо десь виникає дефіцит, він неминуче поширюється на інші сфери. Саме це ми й спостерігаємо зараз. Немає сумнівів, що військові постачальники на болотах крадуть дефіцитне пальне.
Так само не викликає сумнівів, що й самі "болотні вояки" використовуватимуть державне добро у власних цілях. На тлі загальноросійської паливної кризи виникають десятки схем, які буквально вимивають дефіцитний ресурс із військових частин. Тепер головне питання: чи позначається це на їхній боєздатності?
Ми вже бачимо, що так. Було б перебільшенням стверджувати, що військова техніка противника знерухомлена вздовж усієї лінії бойового зіткнення. На різних напрямках ситуація відрізняється. Проте загалом паливні проблеми даються ворогу взнаки.
До речі, це фіксуємо не лише ми, а й міжнародні спостерігачі. У нещодавньому звіті Інституту вивчення війни зазначається, що літній наступ армії Росії на Куп'янському напрямку "буксує" через низку чинників, серед яких – дефіцит бензину.
Через нестачу пального ворог обмежив використання техніки, зокрема автомобілів, мотоциклів і всюдиходів. Не можна сказати, що противник повністю припинив наступальні дії на цьому напрямку: лише 21 липня окупанти тричі намагалися атакувати позиції Сил оборони України. Але загалом, починаючи з 18 липня, інтенсивність наступів знизилася – фіксується не більше однієї атаки протягом доби.
Ситуація на напрямку може змінитися будь-якої миті, однак є всі підстави вважати, що дефіцит пального стане постійним супутником противника.
Ось так, крок за кроком, тилові проблеми роз'їдатимуть військову машину агресора. А ми щодня створюватимемо для неї дедалі більше таких проблем. Масштаби не лише паливної, а й загальноекономічної кризи вже позначаються на можливостях вербування найманців. Ще один крок – і труднощі дістануться грошового та речового забезпечення особового складу.
Зрештою, ці проблеми, мов іржа, проникнуть у всі шпарини недоімперії – від військової техніки до кожного куточка державного апарату. Конструкція під назвою "російська федерація" похилилася, просіла, а подекуди почала руйнуватися. Її ще спробують "підлатати", "підперти", десь щось полагодити. Але загальна історична тенденція не зміниться: ця конструкція неодмінно завалиться. Працюємо над цим. Споряджаємо дрони. Слава Україні!