Насправді, я не вельми розумів, що таке отой День прапора. Ви ж знаєте – і з датою його внесення до Верховної Ради є неточності, й щодо його правильного розташування – синє зверху, жовте знизу чи навпаки – точаться палкі суперечки, аж до мордобою, й добре, як лише віртуального...
Читайте також: Порошенко вибачився перед українцями за невиконання обіцянки
А второпав дещо про прапор я трохи пізніше. Коли сам отримав такий в 2015-му. Підписаний двома десятками бійців з різних підрозділів – там і армійці, й нацгвардійці, й Третя рота... ой, забули-забули... Третя сила, якої взагалі на фронті нема й не може бути...
Я не можу пояснити словами, що я зрозумів, хоч і журналіст. Не можу, й усе.
Я знаю лише, що з тих хлопців, які підписали той прапор, декого вже нема в живих. І саме через те цей прапор їздить зі мною, де б я не жив, і майорить 23 серпня на балконі будь-якої моєї оселі. Може, я не великий фахівець із питання, де має бути жовте, а де синє, але я знаю, що таке бойове знамено.
З Днем прапора, Україно.