Хоч кожна із республік, які входили до складу СРСР, формально вважалася незалежною, історія показала протилежне. На політичній мапі світу юридично оформився тоталітарний режим, який "розв'язав" руки двом диктаторам століття — Володимиру Леніну та Йосипу Сталіну.
Формально до складу новоутвореної держави спочатку входили лише 4 республіки: Російська, Українська, Білоруська та Закавказька. Однак, Союз швидко розростався. За Конституцією, кожна з республік мала право на вихід із союзної держави. Проте, на практиці це було неможливо.
Влада була централізованою. Хоч всі республіки вважалися рівноправними, всі найважливіші рішення приймалися лише в Москві. До 1989 року СРСР мав однопартійну політичну систему, головним органом влади була утворена Леніном Комінустична партія радянського союзу.
Після смерті Леніна, боротьба за владу тривала недовго. Усі найважливіші важелі опинилися в руках Йосипа Сталіна. Швидко усунувши всіх конкурентів, він розпочав еру ще страшнішого терору. Сталінська епоха стала кривавою сторінкою в історії СРСР, забравши із собою десятки мільйонів життів. Після його смерті у 53-му, культ Сталіна вдрузки розбив Хрущов, ознаменувавши період "відлиги".
Брежнєв, Андропов, Черненко, Горбачов — усі вони залишили неоднозначний слід в історії, по черзі отримуючи практично безмежну владу у наддержаві, яка заради домінування на політичній карті намагалася усюди бути першою — чи це гонитва озброєнь, чи космічна гонка. В грудні 1991 року режим таки упав.