Депортація кримських татар: як усе було
18 травня 1944-го року бійці НКВС за наказом Сталіна зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення Криму. Людей примусово вивезли у Середню Азію.
За словами кримської татарки Емми, бабуся їй розповідала, що цей день став найстрашнішим з усього пережитого.
Всі пам'ятають, як стукали о 5-й ранку у двері люди зі зброєю і гнали їх. Вони пам'ятають усі дрібниці. Одна бабуся говорила, що її мати встигла взяти тільки «Коран» і більше нічого,
— розповіла дівчина.
Батьки Емми народилися вже за межами півострова — у депортації. Її бабусі в дитячому віці стали свідками жахіття, яке назавжди увійшло в історію кримськотатарського народу.
Були й такі історії, коли поїзд з депортованими зупинився на 10 хвилин, то вони збирали траву біля рельсів, аби якось прогодуватися. Усі ці вагони їхали до пункту призначення 20-30 діб, багато людей гинули від голоду.
Дивіться також: Трагедія одного народу в цифрах: як відбувалась депортація кримських татар
А ті, хто вижив, були змушені будувати нове життя у спеціальних поселеннях.
У 1944-му році за 2,5 дні з півострову силоміць вивезли близько 200 тисяч кримських татар, в наслідок депортації загинули, за різними даними, від 15 до 46% переселених кримчан.
Повернутись на батьківщину радянська влада формально дозволила лише у 1974 році. Та масове повернення на півострів розпочалося лише наприкінці 1989-го.
І тільки в 2015 році Верховна рада України офіційно визнала депортацію геноцидом кримськотатарського народу.