За її словами наказ Міністерства культури, який зобов`язує дистриб`юторів працювати лише з кінокопіями мовою оригіналу, ставить у нерівні умови компанії, що працюють безпосередньо з виробниками фільмів, та тими, які купують західні фільми у російських посередників дубльовані їхньою ж мовою. Адже останні мусять з власної кишені оплачувати переклад чи титрування. В той час, як дистриб`ютори, які купують кіно у західних компаній дублюють його коштом закордонних партнерів.

Ірина Бережна (народний депутат, Партія Регіонів): “В жодній країні ЄС немає таких законодавчих актів, які б вимагали 100% дубляжу іноземних фільмів. І це питання мови демонстрації мови кінопрокатних стрічок вирішується виключно комерційними інтересами дистриб`юторів”.

У Держслужбі кінематографії таку позицію вважають неприпустимою - і закидають окремим депутатам лобіювання бізнес інтересів певних компаній. Накази ж мінкульту та Кабміну Ганна Чміль вважає такими, що обстоюють інтереси українців - мовляв, нам на перегляд привозять уже добряче затерті кінокопії - після прокату в Росії, нові для українців ніхто не виготовляє. Статистику ж щодо того, що україномовні фільми глядачеві не цікаві чиновниця вважає необґрунтованою.

Ганна Чміль (голова Держслужби кінематографії): “Та статистика, яку я заводила, її дають дистриб`ютори. І це статистка, в якій вони зацікавлені, тому, що це їхні кошти. Це їхні гроші”.

Народний артист Богдан Бенюк, голосом якого розмовляє українізований “Шрек”, вважає, що у питанні кіно мають домінувати інтереси національні , а не бізнесові.

Богдан Бенюк (народний артист України): “А це є народ України, який в першу чергу носить титульна нація і українська мова повинна домінувати. Я так розумію, це для мене є аксіома. І з цією домінантою ми маєм відштовхуватись і ті всі люди, які зараз займають керівні пости, вони мають вести себе не з точки зору виконання рішень, які та чи інша партія брала, коли вона приходила до влади а з державницьких структур”.

Утім, просто перекласти українською мало - кажуть у Держслужбі кінематографії. І це стосується не лише якості продукту в кінотеатрах, а й на вітчизняному телебаченні. Адже чимало титрів і досі готуються з використанням електронних перекладачів - далеко не досконалих програм, а диктори здебільшого начитують переклад абияк.