У Довженка була дивна доля. У кіно він прийшов випадково, за внутрішнім потягом. Ніхто на той час не вірив у цей новий вид мистецтва. Друзі та близькі зазвичай відмовляли Олександра від його ідеї. Мовляв, ти вже має роботу і фах, а це абсолютна невідома територія, ти ж нічого про неї не знаєш.
Але художники краще знають, що їм потрібно, аніж інші. Саме це внутрішнє інтуїтивне відчуття і дозволяє їм створювати надзвичайні речі.
Читайте також: Українець, який змінив уявлення світу про кіно
І хоча Довженко швидко здобув провідне світове визнання, його проукраїнська позиція не могла не привернути увагу служителів червоному режиму. Довженко також належить до цілої плеяди репресованих митців 20-30 рр. XX століття.
Можновладці розуміли: талант, помножений на національну гідність, може дати небажаний результат. Тому навіть після смерті Сталіна Довженку не дозволяють повернутися до України.
Читайте також: Особистий і творчий шлях Олександра Довженка – генія українського кіно
Бо хоча Довженко уникнув найгіршої долі своїх колег, його життя перестало йому належати.